Вбирається за останньою цифрою шифру.

Варіант 9

Ширина моста 140 м

1.5 Умовні позначення.

- залізничний переїзд

- грунтова дорога

- міст з їздою понизу

- труба

- світлофор

1.6 Індивідуальне завдання з дисципліни «Спорудження та монтаж пристроїв ЕЛП»

Варіант 9. Монтаж роз'єднувачів.

2. Визначення довжини прольоту та анкерних ділянок

Від довжин прольотів між опорами залежить кількість опор і підтримуючих конструкцій і, отже, будівельна вартість контактної мережі. У зв'язку з цим з економічних міркувань довжини прольотів повинні бути прийняті можливо великими.

Проте від довжини прольоту залежить найбільше горизонтальне відхилення контактних проводів від осі струмоприймача під дією вітру. І при максимальній швидкості вітру це відхилення не повинне перевищувати допустимі значення. Для прямих ділянок ця величина не більше 0, 5 м, а на кривих ділянках не більше 0, 45 м.

Максимальна довжина прольоту може досягати 70 метрів, а мінімальна – 30-35 метрів.

Довжина прольоту по можливості повинна дорівнювати допустимій для відповідної ді-лянки шляху та місцевості. Довжини прольотів, розміщених частково на прямих і частково на кривих ділянках шляху, можуть бути при цьому прийняті рівними або трохи більшими, ніж допустимі довжини для кривих ділянок шляху. Різниця у довжині двох суміжних прольотів не повинна перевищувати 25% довжини більшого прольоту. Прольоти з середніми манкіровками повинні бути скорочені: при компенсованій підвісці - два прольоти на 5%, а також неізольовані трьохпрольотні спряження. Довжина прольоту на мості повинна бути не більша 40-45 м.

Для визначення максимально допустимої довжини прольоту в заданих умовах використовуємо номограми:

Рис.1. Номограми для визначення максимальних допустимих довжин прольотів

Довжини прольотів приведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Довжини анкерних ділянок також вибираються залежно від типу підвіски і радіусів кривих. Довжини анкерних ділянок обмежені. Це обмеження створює механічна міцність на розрив контактного проводу і несучого тросу. При великих довжинах анкерних ділянок проводи можуть розтягуватись, не приймаючи потім первинних розмірів. Внаслідок цього може відбутися розрив контактної підвіски або неправильна робота компенсаційних блоків. Довжина анкерної ділянки залежить від типу підвіски (марки несучого тросу і контактного проводу) і його місцерозташування (на прямій або на кривій).

Вибираючи довжину анкерних ділянок, необхідно враховувати наступне:

- кількість анкерних ділянок повинна бути мінімальною;

- максимальна довжина анкерної дільниці контактного проводу на прямій приймається не більше 1600 м;

- на ділянках з кривими довжину анкерної дільниці зменшують в залежності від радіусу і розміщення кривих.

Допустимі довжини анкерних ділянок контактних підвісок наведені у табл. 2.2

Таблиця 2.2.

Якщо крива довжиною не більше половини довжини анкерної дільниці (800 м) і розміщена в одному кінці або в середині анкерної дільниці, то довжина такої анкерної дільниці може бути прийнята рівною середній довжині, допустимій для прямої та кривої даного радіусу.

3. План контактної мережі перегону.

План контактної мережі перегону виконується на листі міліметрового паперу в масштабі 1: 2000.

Довжина листа визначається виходячи із заданої довжини перегону з урахуванням масштабу і необхідного запасу (800 мм) для розміщення загальних даних.

Викреслюємо на плані дві прямих лінії з відстанню 1 см між ними, це будуть осі шляхів. Спочатку викреслюється випрямлений план перегону, на якому вказуються кілометрові знаки, напрям, радіуси і довжини кривих ділянок шляху, штучні споруди, переїзди і автомобільні дороги, що йдуть упродовж шляху, міст через річку і сигнали при вході на суміжні станції.

Пікети штучних споруд, сигналів, кривих позначають в таблиці у вигляді дробу, в чисельнику якого позначають відстань в метрах до одного пікету, а в знаменнику – до іншого. У сумі ці числа повинні бути рівними 100, так як відстань між двома нормальними пікетами дорівнює 100 м.

Розміщення опор на перегоні починають з нанесення ізолюючого сполучення станції, до якої приєднується перегон, або опор нейтральної вставки.

Далі намічають анкерні ділянки контактної мережі і приблизне розміщення місць їх сполучень. Після цього в серединах анкерних ділянок намічають приблизне розташування місць середніх анкіровок з урахуванням того, що при розміщенні опор прольоти з середньою анкіровкою скоротяться в порівнянні з максимальною розрахунковою довжиною на даній ділянці перегону.

Сполучення анкерних ділянок рекомендується розміщувати на прямих.

В кінці перегону повинно знаходитись трьохпрольотне ізолююче сполучення, що розділяє перегон і наступну станцію.

Приблизне розміщення опор сполучень анкерних ділянок відмічають на плані вертикальними лініями, відстань між якими в масштабі приблизно дорівнює трьом допустимим для відповідної ділянки шляху прольотам. Потім намічають місця розміщення прольотів з середньою анкіровкою і лише після цього переходять до розміщення опор.

При розташуванні опор необхідно враховувати наступні вимоги:

- різниця довжин двох сусідніх прольотів повинна складати не більше 25% від довжини більшого з прольотів;

- довжини прольотів з середньою анкіровкою скорочуються на 5%;

- опори повинні встановлюватися на відстані не менше 5м від краю металевих, кам'яних, залізобетонних труб, мостів і інших штучних споруд;

- по кінцях перегону знаходяться трьохпрольотні ізолюючі сполучення.

В кінці перегону повинно знаходитись трьохпрольотне ізолююче сполучення, що розділяє перегон і наступну станцію. Опори ізолюючих сполучень відносяться до плану станцій і на плані перегону не враховуються.

Намічаючи місця установки опор, потрібно відразу ж заносити їх пікетаж у відповідну колонку таблиці, між опорами вказувати довжини прольотів, біля опор стрілками показувати зигзаги контактних проводів. На прямих ділянках шляху зигзаги повинні бути напрямлені то в одну, то в іншу сторону від осі шляху, починаючи з зигзагу анкерної опори. На кривих ділянках шляху контактним проводам надають зигзаги в напрямку від центру кривої.

Конструкція і габарит металевого моста через річку дозволяє пропускати контактну підвіску, не змінюючи її параметрів і висоти контактних проводів. Несучий трос контактної підвіски підвішують на мосту в трьох-чотирьох місцях так, щоб довжина прольотів на мосту була не більше 40-45 метрів. При цьому бажано розташувати точки підвісу симетрично щодо середини моста. Передбачається, що міст – конструкція симетрична.

Виконавши розміщення опор і зигзагів контактного проводу, виконують кінцеву розбивку контактної мережі перегону на анкерні ділянки та викреслюють їх сполучення.

Біля анкерних опор показують довжину і номер анкерної ділянки. Анкерні ділянки і опори нумерують в напрямку рахунку кілометрів, при цьому на двухпутних лініях анкерним ділянкам і опорам зі сторони першого шляху надають непарні номери, а зі сторони другого – парні. В прольотах, намічених для середніх анкіровок, показують анкіровки контактного проводу і несучого тросу.