Верхівковий і базисний розвиток деревних рослин

Що використовуються у топіарному мистецтві

Поняття про біоморфи

Велике різноманіття зовнішнього вигляду рослин можна звести до кількох найбільш узагальнених типових форм. У навчальній та спеціальній літературі наводиться велика кількість систем життєвих форм [література…], однак найбільш детальною і загальноприйнятою є класифікація біоморф К.Раункієра, перший варіант якої був опублікований у 1903 р. [Хржановський, 1976]. Він виділяв 5 основних біологічних типів рослин: 1) фанерофіти; 2) хамефіти; 3) гемікриптофіти; 4) геофіти; 5) терофіти (однорічники).

Більш детально ця система має такий вигляд.

А. Фанерофіти, або рослини з відкритими бруньками відновлення (Ph). Бруньки відновлення знаходяться вище 25 см над рівнем ґрунту.

1. Мегафанерофіти (дерева заввишки понад 30 м) і мезофанерофіти (дерева від 8 до 30 м заввишки).

2. Мікрофанерофіти (дерева і чагарники від 2 до 8 м заввишки).

3. Нанофанерофіти (чагарники до 2 м заввишки).

4. Епіфіти.

5. Сукуленти.

Б. Хамефіти, або рослини з низько розташованими бруньками відновлення (Ch). Бруньки відновлення знаходяться невисоко, не вище 25 см над рівнем ґрунту.

В. Гемікриптофіти, або рослини з приземними бруньками відновлення (H). Бруньки відновлення знаходяться на рівні поверхні ґрунту, захищені мертвим покривом або верхнім шаром ґрунту.

Г. Геофіти (G). Бруньки відновлення знаходяться під землею.

1. Геофіти кореневищні.

2. Геофіти бульбостеблові.

3. Геофіти бульбокореневі.

4. Геофіти цибулинні.

5. Геофіти з бруньками на коренях.

Д. Терофіти (Т). Однорічники. Переносять несприятливі пори року лише у вигляді насіння.

Дана система класифікує життєві форми покритонасінних і наглядно демонструє їх еволюцію: від дерев до трав.

Верхівковий і базисний розвиток деревних рослин

В природних умовах всі дерева та чагарники зростають по-різному. Залежно від процесу вигонки вони поділяються на два типи: базипетальні та акропетальні [Г.Бельц. Фигурная стрижка…].

Базипетальним (базисним) розвитком характеризуються чагарники, у яких найнижчі бруньки дають найбільш інтенсивно ростучі пагони, що в результаті утворюють найбільш довгі гілки (рисунок зправа). Така форма росту характерна для багатьох гарноквітучих чагарників – форзиції, вейгели, садового жасмину.

Дерева та деякі чагарникові рослини характеризуються верхівковим розвитком, тобто ростуть акропетально. В цьому випадку інтенсивніше розвиваються і утворюють найбільш довгі пагони бруньки, розташовані вгорі (рисунок зліва). У багатьох видів рослин, наприклад, у ялиці білої чи гіркокаштана звичайного, цей тип зростання яскраво виражений, у інших рослин, наприклад у самшиту вічнозеленого чи тису ягідного, дещо менше.

Форма розвитку рослин визначається на генетичному рівні: у акропетальних рослин верхівкові бруньки та пагони виділяють фітогормони (наприклад, ауксин), які стримують ріст бруньок та пагонів, розташованих нижче. Розташовані вище частини рослини розвиваються інтенсивніше нижніх, в результаті чого останні можуть частково втрачати листя та відставати в рості. Такі процеси регулюються за допомогою різних видів обрізування.