Грибкові захворювання

РОЗДІЛ 7. АГРОТЕХНІКА ДОГЛЯДУ ТА ЗАХИСТ РОСЛИН

Захист рослин від шкідників та хвороб

Захворювання декоративних рослин провокують комахи, гриби, бактерії, віруси та зовнішні збудники. Окремі з них знаходяться у тканинах рослин і навіть у насінні. Крім того, ушкодження та злоякісні утворення можуть бути викликані не хворобами і шкідниками, а несприятливими умовами навколишнього середовища. Наприклад, теплі умови з підвищеною вологістю сприяють поширенню грибних інфекцій, тоді як комахи, кліщі та інші паразити краще розмножуються у спекотних та сухих умовах.

Найбільша небезпека ураження шкідниками та хворобами стосується живоплотів, улаштованих із сприйнятливих до хвороб і шкідників рослин, які, на відміну від групових, а тим більше від солітерних насаджень, складені із значної кількості рослин. Тому за наявності сприятливих умов для розвитку шкідників або хвороб може зазнати ушкоджень або інфікуватися вся огорожа за короткий термін. Якщо не вжити заходів, це може призвести до втрати декоративності огорожі, а також до накопичення інфекції, відродження яєць, які наступного року здатні спричинити ще більші ушкодження рослин.

Шкідники декоративних рослин

Найбільш поширені шкідники декоративних рослин представлені у табл. 1.

Табл. 1. Шкідники декоративних рослин

Попелиці. Найбільш розповсюджений шкідник, довжина тіла якого складає 2-3 мм, забарвлення тіла від світло-зеленого до коричневого. Живуть щільними колоніями.

Молоді пагони, вражені попелицею, деформуються. Висмоктуючи соки, тля провокує скручування листя і пагонів, поступове їх всихання. Проколювання попелицею може викликати розростання тканин, пригнічувати розвиток рослин. Поширюються переважно на трояндах, а також на молодих плодових деревах.

Позбавитися попелиці можна за допомогою препаратів на основі натурального чи синтетичного піретрину. Досить ефективна речовина – піримор, селективний препарат внутрірослинної, контактної чи фумігатної дії. Якщо ним оприскати лише верхню частину листка, він проникає і на нижню частину, де часто гніздяться тлі.

Препарати використовують в кількості 2-5 г на відро води і розпилюють на уражені частини рослин. Переважно за сезон необхідно проводити 2-3 обробки.

Червці. Комахи підряду кокцидових розміром 2-5 мм. Народжені личинки розповзаються, присмоктуються до рослини і утворюють захисні покриви. Більшість видів дають до чотирьох поколінь в рік. Розрізняють гігантських, борошнистих, лакових, повстистих та інших червців. Шкідники мають воскове вкриття і розмножуються особливо активно за підвищеної температури та вологості. Оселяються на листках, при основі черешків та на пагонах. Ушкоджене листя деформується.

Зазвичай проти червців рослини обробляють спеціальними інсектицидами – розпилюють на уражені частини препарати на основі білих масел (10-20 г на відро води).

Слизуни. Це черевоногі молюски, які активно живляться трав’яними рослинами, руйнуючи при цьому поверхню листків, на яких утворюються отвори, що сильно шкодить молодим рослинам.

Одна з основних ознак, за якою можна розпізнати цього шкідника, – наявність на уражених рослинах слідів сріблястого слизу.

Якщо ці шкідники трапляються у невеликій кількості, їх можна зібрати вручну (вдень вони ховаються від світла у вологих і темних місцях). При великих кількостях навколо рослин розкладають приманки на основі метальдегіду чи мідного купоросу.

Медведки. Ці комахи, які живуть в землі, завдовжки 4 см, максимум 10 см. Медведки особливо полюбляють насіння та корені овочевих культур і особливо небезпечні на невеликих, необроблених інсектицидами ділянках. Уражені рослини швидко в’януть, і їх залишається лише викинути.

З метою боротьби проти медведки користуються різноманітними приманками. Також використовують інсектициди, які розкладають по поверхні ґрунту або додають у перегній (2-8 кг на 100 м²).

Цикадки та лускокрилі. Цикадок так назвали через їх віддалену подібність до цикад. Ці комахи з колюче-сисним ротовим апаратом, за допомогою якого вони живляться соком рослин. Листки втрачають колір із зворотного боку, куди вони встромляють свій хоботок. Найбільше вражаються цими шкідниками азалії та троянди. Лускокрилі, більше відомі як метелики, коли вони знаходяться на стадії личинок (гусениць), об’їдають корені, листки, квіти, а іноді і деревину.

Вони майже повністю об’їдають листки, залишаючи іноді тільки жилки. Якщо комаха вражає корені, рослина рано чи пізно гине. Інша ознака присутності гусені – наявність на листках круглих дірочок.

Існує багато препаратів, за допомогою яких борються з цими шкідниками, наприклад: карбарил (дозування вказується в інструкції), діазинон (20-30 г на відро), карбофос (10-20 г на відро) і фозалон (20-25 см³ на відро).

Суничний та павутинний кліщі. Кліщі – дрібні комахи, які зовні нагадують павучків. Живляться соком рослин. Переважно ці комахи поселяються на зворотному боці листків. Їх присутність виявляється за безколірними крапинками, які з часом перетворюються в білуваті або жовтуваті плями. Пізніше листки стають суцільно жовтими і засихають. При сильному ураженні стають видимі білі волокна листків. Дорослі особини суничного кліща мікроскопічних розмірів, видимі лише через збільшувальне скло. Тіло має матово-жовте забарвлення. Личинки – червонуваті.

Суничні кліщі зустрічаються, в першу чергу, на молодих пагонах і в чашолистках квітів. Швидко розвиваються при підвищених температурі і вологості. Листки скручуються, деформуються і ущільнюються в місцях, забарвлених у бронзовий колір.

Павутинний кліщ дуже дрібний, з чотирма парами ніг, тіло жовтувато-зелене, з чорними плямами по боках черевця. Оселяються на нижній стороні листків, опутуючи їх павутиною.

Павутинні та суничні кліщі вражають багато декоративних рослин, зокрема троянди, липу, квіткові рослини.

Головна складність боротьби з будь-якими кліщами в тому, що на рослині одночасно знаходяться і яйця, і дорослі особини. Чисельні препарати знищують тільки шкідників або тільки яйця. Тому часто необхідно проводити 2 обробки з інтервалом приблизно у 2 тижні. Крім того, суничний та інші види кліщів володіють здатністю легко звикати до акарицидів, через що необхідно часто змінювати препарат. Найбільш розповсюджені у продажу акарициди: дифокол (ефективний, в основному, проти дорослих особин; використовують в концентрації 20-50 г на відро води), тетрадифон (ефективний у боротьбі проти яєць, концентрація 15-20 г на відро води). У боротьбі проти багатьох комах ефективним є препарат системної дії диметоат (15-30 г на відро води). Його слід використовувати обережно, тому що він токсичний і викликає опіки на листі багатьох рослин.

Білокрилки і трипси. Цих метеликів називають білокрилками (або алейродидами), тому що вони нагадують дрібненьких молей. Шкідниками є личинки, які живляться соком листків. На верхній стороні ураженого листка з’являються дрібні округлі безколірні плями, потім листки буріють і опадають, рослина гине. Дорослі метелики видимі на нижній стороні листків, до якого варто лише доторкнутися, як вони відлітають. Найчастіше білокрилою вражаються гарноквітучі рослини.

Трипси (також живляться соком) – дрібні комахи подовгастої форми (довжина 1-2 мм). Довкола місця з присмоктаними трипсами на листках з’являються нерівномірні безколірні плями із сріблястим відливом, всипані випорожненнями у вигляді чорних цяток.

Інсектицидні препарати для боротьби з білокрилками та трипсами слід час від часу змінювати, щоб запобігти звиканню до них шкідників. Можна використовувати дельтаметрин (75 г на відро води), диметоат (30 г на відро води), карбофос (20 г на відро води) і фозалон (25 см³ на відро води).

Нематоди. Це паразитичні круглі черви, що проникають в корені або надземні органи рослин. Живляться життєво необхідними для рослини речовинами, через що вона перестає розвиватися, дрібні корені відгнивають, на крупних коренях утворюються потовщення (гали) різноманітної форми, у листків здуваються черешки, листок гофрується.

Найбільш ефективний спосіб боротьби з нематодами – біологічний: поряд з рослинами висівають чорнобривці, які виділяють речовину, що відлякує шкідників.

Плодові мушки. Це дуже дрібні крилаті комахи (довжина 4-6 мм). Всередині дозрілих плодів вони відкладають яйця, з яких розвиваються личинки. При цьому забарвлення плодів буріє і вони поступово втрачають притаманну їм консистенцію.

З метою запобігання поширення шкідників рослини після цвітіння (до появи у плодів забарвлення) обробляють диметоатом (15-30 г на відро води).

Грибкові захворювання

Багато хвороб рослин викликані фітопатогенними грибами, які за класифікацією відносяться до нижчих рослин. Гриби представляють собою одноклітинні або багатоклітинні організми з ознаками як рослин, так і тварин.

Під дією збудників хвороб виникає порушення структури і фізіологічних процесів рослин, зокрема це проявляється у загниванні коріння, кореневої шийки, ураження стебел і листя. Іноді на листках і квітах утворюються темні плями, нальоти, виразки. Переважно гриби розмножуються спорами, але грибам властиві всі способи розмноження (наприклад, вегетативно – частинами міцелію або фрагментами). Майже завжди розвиток грибів всіх видів зумовлений наявністю води. Саме у зв’язку з цим слід мати на увазі, що багатьом грибним захворюванням можна запобігти, дотримуючись необхідних умов вирощування рослин: правильний полив, відповідні ґрунтові умови та температура. На відкритому повітрі ці умови визначаються погодою, тому під час вологої дощової весни потрібно використовувати у великих кількостях фунгіцидні, тобто протигрибні препарати.

Загнивання коріння. Цей процес характерний для кореневих систем багатьох рослин. При такому пошкодженні коренів відбувається зупинка росту рослини, листя в’яне та жовкне. Корені набувають сірувато-бурого забарвлення, підсихають кореневі волоски. При значному ураженні починається відшарування зовнішніх шарів не лише кореня, але і основи стебла рослини.

Загнивання коріння виникає при застої води від надлишкового поливу чи поганого дренажу. Рослинні останки в ґрунті сприяють розповсюдженню захворювання.

Хвороби рослин, при яких їх тканини руйнуються і чорніють, називають чорною гниллю. Чорну гниль викликають паразитичні гриби та ґрунтові бактерії. Ризоктоніоз (коренів і прикореневої частини стебла) проявляється у вигляді сіро-чорних плям на уражених частинах.

Перш за все, для запобігання хвороби, необхідно, по можливості, замінити ґрунт, у якому зростають рослини, а також забезпечити правильний полив. Слід обробити ґрунт відповідним фунгіцидом, наприклад, препаратом на основі бенамілу (6 г на відро), тираму (20 г на відро) чи будь-яким аналогічним засобом.

Загнивання кореневої шийки. Захворювання супроводжується, як правило, і ураженням нижньої частини стебла. На поверхні ґрунту спочатку з’являється коричнева, іноді червонувата гниль, яка в першу чергу вражає кореневу шийку, а потім поширюється на всю кореневу систему. Рослини ослаблюються і переломлюються в зоні ураження гниллю.

Поширенню хвороби сприяє тепла і волога погода або середовище. Загнивання кореневої шийки викликають гриби родів Phytophthora, Rhizoctonia, Sclerotinia, Thielaviopsis та Pythium. Зокрема, Pythium debaryanum викликає ураження сходів рослин, захворювання, відоме під назвою «чорна ніжка» - характеризується почорнінням та загниванням кореневої шийки і основи стебла молодих рослин, і протягом кількох днів здатний повністю знищити посіви.

Профілактичні засоби боротьби з гниллю кореневої шийки і лікування інфекції такі ж, як і способи профілактики і лікування загнивання коріння. Єдина відміна – препарат розпилюють на кореневу шийку.

Антракноз. Викликається різними видами грибів, в тому числі і роду Colletotrichum. Надземні частини рослин вкриваються темними виразками, плямами, потовщеннями з чіткими контурами. Потім плями «розповзаються» і стають глибшими, поки не утворюються обширні некротичні області.

Цьому захворюванню сприяє тепле вологе навколишнє середовище.

Для профілактики і боротьби із захворюванням знищують уражені рослини, використовують протравлене насіння, обробляють препаратами на основі тираму (20-40 г на відро).

Фузаріоз. Фузаріози викликають гриби роду Fusarium; проявляється рядом симптомів і призводить до загального в’янення рослин. Збудники проникають в рослину через коріння і нижню частину стебла, вражають судинну систему і всі органи. Розвитку інфекції сприяє тепле і вологе середовище та надлишок води в ґрунті.

З фузаріозами досить важко боротися, застосовуючи звичайні препарати з низькою токсичністю. Єдиний ефективний спосіб – попередження захворювання. Слід використовувати здорове насіння та садивний матеріал, використовувати добре дренований ґрунт і, по можливості, не допускати підвищення температури і вологості.

Борошниста роса. Борошниста роса вражає багато рослин, в основному – наприкінці літа. Спричиняє захворювання гриб Uncinula necator. Проявляється у вигляді борошнисто-білого нальоту на листках, пагонах та інших органах рослин; при цьому скручується листя. У вересових – рододендронів, азалій, ерік – вражається коренева шийка рослин. У бузків спричиняється побуріння стебел і нерівномірні плями на листках. Сприятливі умови для розвитку різних видів борошнистої роси – це, як правило, застій вологи і порушення циркуляції повітря в теплому та вологому середовищі.

Для запобігання хвороби добирають стійкі види та форми рослин, а також застосовують карбам ати міді, марганцю, цинку, обробку сіркою, бенлатом та іншими фунгіцидами.

Камедетеча (гомоз). Бактеріальна хвороба, що проявляється в дегенерації тканин та вражає переважно представників родини розоцвітих (плодові). Навесні на корі молодих гілок з’являються бліді плями, по краях червонуваті і в центрі сірі. На листках утворюються круглі червоно-фіолетові плями, довкола яких – бурі кільця. Захворювання характеризується виділенням камеді, яка виступає з тріщин на стеблах, гілках та плодах і застигає на них.

Для профілактики та лікування слід застосовувати тірам (20-40 г на відро) або карбендазим (5-7 г на відро).

Сіра гниль (ботридіоз). Викликається грибом Botrytis cinerea, поширюється на багатьох рослинах. Збудник найбільш активний у теплому та вологому середовищі при поганій вентиляції. Навіть випадкові ушкодження тканин листків, квітів чи плодів можуть сприяти поширенню цієї хвороби. Сіра гниль проявляється в основному у вигляді бурих плям відмерлої тканини і сірим нальотом, який складається із грибниці та спор.

Застосовують протигрибні препарати, наприклад, 0, 5%-ний розчин каптану.

Іржа та септоріози. Іржа, як і борошниста роса – це група грибних захворювань рослин, що викликаються іржавими грибами. Характеризуються утворенням на нижній стороні листка і стеблах дрібних плям жовтуватого або червонуватого кольору, при пошкодженні яких розсипається порошок – спори гриба. Часто поширюється на листках барбарису та магонії, а також на трояндах, рододендронах та квіткових культурах. Періоди частих дощів сприяють поширенню іржі.

Септоріози викликаються грибами роду Septoria, характеризуються утворенням на листках плям, більш світлих у центрі, на периферії темних. З часом плями стають некротичними. Листки можуть повністю вкриватися цими плямами, потім після повного пожовтіння – опадають. Поширенню септоріозу сприяють волога погода і передчасне внесення азотних добрив.

Від іржі позбавляються препаратами хлороталоніл (15-20 г на відро) або трифорин (10-15 г на відро). Проти септоріозу рекомендується обприскування бордоською рідиною або фунгіцидами-замінниками (наприклад, 0, 5%-ний розчин карборану).

Для зручнішої ідентифікації захворювань рослин користуються табл. 2.

Табл. 2. Основні хвороби рослин