Зонально-регіональний розподіл та характеристика НПП України.

Таблиця 1. НПП Карпат

Рис.1. Розташування НПП в Карпатському регіоні: 1 – «Назва»…

Завдання 2. Встановити типи, притаманні НПП України

Інформаційний блок: Досвід зонування у зарубіжних країнах вивчав сучасний український дослідник созологічних проблем професор С. Стойко, який так типологізує сучасні національні парки світу: північноамериканський, африканський, швейцарський та англійський типи. Напіввідкриті державні НП північноамериканського типу організовані з метою збереження цінних природних ландшафтів, забезпечення рекреаційних і туристичних потреб населення. Виконання багатофункціональних завдань національного парку, поєднання інтересів охорони природи і відпочинку досягається завдяки їхньому територіальному розмежуванню. Такий тип парків характерний здебільшого, для США, Канади, Австралії та деяких країн Європи. Напіввідкриті державні НП африканського типу розміщені далеко від населених пунктів з метою охорони малопорушених екосистем. У таких парках проводять наукову, туристичну, освітню і рекреаційну діяльність. Відкриті НП англійського типу рекреаційного призначення організовані переважно на приватних землях, які характеризуються певними ландшафтно- естетичними та рекреаційними цінностями, а також на базі державних лісових угідь, що охороняються. У таких парках зберігається традиційне природокористування, заборонено промислове будівництво та охороняється природна рослинність. За висловом Н. Забєліної (1987), це – складні утворення, в яких поряд з резерватами суворої охорони знаходяться особливо мальовничі та пам’ятні місця і населені пункти (всього в національних парках Англії та Уельсу мешкає 250 тис. чол.), сільгоспугіддя, ліси, що використовуються, а також гірничі розроблення. До цього типу належать також приватні голландські та бельгійські парки, більшість японських парків. Особливе місце займають закриті НП швейцарського типу, які за своїм природоохоронним статусом нагадують природні заповідники. Вони організовані на особливо цінних і унікальних державних землях для забезпечення наукового вивчення, є закритими для відвідувачів і, відповідно рекреаційна діяльність у них недопустима.

Згідно з рекомендаціями Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) (1978) у національному парку слід виділяти функціональні зони: суворої охорони, недоторканих територій, “керованої охорони” і туристично-адміністративну. Однак на сьогодні спостерігається певна відмінність у зонуванні території НП різних типів. Для північноамериканських парків, яким властива велика площа та ліпша (порівняно з Європою) збереженість природних ландшафтів, загалом характерне зонування відповідно до рекомендацій МСОП. Можливе ще виділення окремої історико-архітектурної зони. У країнах Західної Європи, де практично не залишилося недоторканих територій, зонування використовує режими, в яких є допустимою господарська діяльність людей. Для цих парків переважно характерний такий набір зон: абсолютно заповідна, регульованого рекреаційного використання, обмеженого землекористування, економічного землекористування та активного менеджменту. Але, у парках Великобританії зонування немає, хоча окремо виділені ділянки “спеціального наукового інтересу”, природних чи лісових резерватів.

Завдання 3. Провести порівняльний аналіз функціонального зонування парків України