Розділ 1 розрахункова частина

ВСТУП

Господарському суб`єкту надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборів, способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємство виходить із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого персоналу.

Терміном економіка називається сукупність окремих економічних наук(економічна теорія, економіка праці, менеджмент, мікроекономіка).

Економіка підприємства, як конкретна галузь економічної науки будується на пізнанні економічних законів та закономірностей, функціонування та розвитку суспільного виробництва. Предметом даної дисципліни вважають виявлення поширених економічних законів і закономірностей у господарчій діяльності підприємства.

Будь-яку роботу, в процесі якої людина створює необхідні для життя продукти та предмети, привозять і продають їх, здійснюють після продажний сервіс обслуговування товарів тривалого користування, прийнято називати виробничо-господарською та комерційною діяльністю, а підприємства, на яких відбувається така діяльність, є суб`єктами господарювання органічно взаємозв`язаної економічної системи.

Економікою треба вважати головною діяльністю людей, що забезпечують суспільство необхідними життєвими благами.

Економіка є найбільшою сферою спеціальних відносин і розглядається у декількох значеннях:

- сукупністю відносин, що визначаються характером власності на засоби виробництва;

- як господарство окремого району, країни;

- як наукова діяльність, що займається вивченням народного господарства, його галузей окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва.

Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання і ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства.

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.

Підприємство – це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок підприємець-власник. Вона базується на самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті отримання прибутку.

Від якості транспорту, своєчасної доставки сировини, палива, матеріалів для потреб основного виробництва і від своєчасного переміщення і згідно з технологічним процесом між різними цехами та складами підприємства залежить виконання плану основного виробництва, перевіреної програми підприємства.

Затрати промислового транспорту є складовою ланкою підприємства та входить в собівартість продукції, що використовується. Тому зниження затрат на перевезення вантажу призводить до збільшення ефективної роботи промислового транспорту.

Специфіка особливості діяльності промислового транспорту потребує високого технічного обслуговування. Його продукцією є послуги, які здійснюються основному підприємству по переміщенню сировини, матеріалів готової продукції та послуг, котрі мали б внаслідок скористатися основні підприємства. Транспорт на підприємстві повинен задовольняти потреби основного підприємства у перевезеннях.

Для формування належного ставлення до праці необхідно створити такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність, що є

джерелом самовдосконалення, основного професійного та службового зростання. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації (локомотивного депо). Відповідне ставлення до праці та свідома поведінка визначаються системою цінностей працівника, умовами праці й застосовуваними стимулами.

Мета курсової роботи полягає в розкритті сутності та класифікації підприємств залізничного транспорту, формам власності та видам.

РОЗДІЛ 1 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Ціноутворення - це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, їх визначення рівня, співвідношення та структури.
Ціна - це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. їх наявність в ціні є обов’язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити:

-акцизний збір;

- податок на додану вартість;

- націнки постачальницько-збутових організацій;

- торгівельні надбавки або знижки.

Ціни мають досить розгалужені функції, наприклад такі як:

-обліково-аналітична (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування);

- стимулююча (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту);

- розподільча (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві);

- регулююча (здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією).

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворен­ня. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

- виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже границі ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіва­ючись, що ринок буде чутливим до них;

- максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний при­буток;

- лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;

- лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.

Усі Ціни поділяються на дві великі групи:

I. Виробничі ціни - це ціни, за якими реалізується про­дукція і надаються послуги іншим підприємствам та органі­заціям. До них належать:

1. Гуртові ціни - це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості

2. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські вироб­ники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, осо­бисті підсобні господарства) продають свою продукцію дер­жавним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, втор- сировини.

3. Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використову­ються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

II Споживчі ціни - ціни на товари і послуги, що реалізу­ються населенню. До них належать:

III Роздрібні ціни - ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.

Різновидами роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

- державні (встановлюються державою на продукцію дер­жавних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; поділяються на фіксовані і регульовані):

- договірні (встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін);

- вільні (встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі із врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників* у розширенні асортименту товарів та запо­бігання ажіотажного попиту і спекуляції);

- ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, шо оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розра­хунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті)

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють - лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають граничне допусти­мий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна - це гуртова ціна, яка поступово, знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни “Франко” - це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкоду­вання транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

а) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

б) франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов’язані із доставкою продукції до Місця знаходження спо­живача);

в) франко-кордон (використовується у зовнішньоекономіч­них угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування Ч митні витрати).

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й -яких цін взагалі). лежить собівартість продукції, яка є нижньою межою ціни. При формуванні гуртової ціни підпри­ємства до собівартості продукції, представленої у формі каль­куляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (АЗ) (для високорентабельних і мо­нопольних підакцизних товарів).

Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції, виконання робіт і надання по­слуг, ПДВ на матеріальні ресурси, основні засоби, нема­теріальні активи для потреб основної діяльності по виготов­ленню продукції до витрат виробництва і обігу не відноситься. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту, який не включає податок на додану вартість.

Акцизний збір - це непрямий податок, що включається до ціни товарів.

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збу­тової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачаль­ницько-збутова націнка включає витрати і прибуток поста­чальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покри­ває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержан­ня прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додат­кові послуги тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, оскільки він ґрунтується на використанні Даних про всі витрати, пов’язані із виробниц­твом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив мас ринкова кон’юнктура, а саме такі фактори:

- державне регулювання цін;

- конкуренція виробників;

- співвідношення попиту і пропозиції;

- купівельна спроможність грошей;

- якість товару та інші.