Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Семінар: Простий категоричний силогізм.
1. Простий категоричний силогізм як різновид опосередкованого дедуктивного умовиводу. 2. Загальні правила категоричного силогізму та помилки, що виникають в мисленні при порушенні їх. Добір правильних модусів методом колових схем. 3. Фігури і модуси категоричного силогізму та їх правила. Мета: дати логічну характеристику простого категоричного силогізму як опосередкованого умовиводу. Студенти мають вміти будувати правильні умовиводи за фігурами ПКС. Вони мають знати складні, скорочені і складноскорочені силогізми, які побудовані із простих категоричних суджень: полісилогізми, ентимеми, епіхейреми, сорити. Основні поняття: умовивід, опосередкований умовивід, простий категоричний силогізм, полісилогізм, ентимема, епіхейрема, сорит. Методичні рекомендації до семінару: В першому питанні слід зазначити, що опосередковані дедуктивні умовиводи будуються або з простих (атрибутивних або реляційних) суджень, або з складних суджень, або є їх комбінаціями. Розглянемо спочатку ті, що складаються лише із простих атрибутивних суджень. У свою чергу, такі умовиводи, в залежності від кількості засновків (двох або більше) поділяються на простий категоричний силогізм (ПКС) і складний категоричний силогізм (СКС) або полісилогізм. Слово «силогізм» із грецької мови перекладається як вивід, умовивід або міркування. Слово «категоричний» означає, що ми можемо точно визначити значення істинності суджень, з яких він складається (істина або хиба), слово «простий» позначає ту обставину, що він складається із простих (елементарних) суджень і є у структурному плані порівняно простим стосовно до інших умовиводів.Отже, ПКС є системою трьох взаємопов’язаних суджень виду: А (Всі S є P), Е (Всі S не є P), І (Деякі S є P), О (Деякі S є P).Детальне розуміння ПКС передбачає знання наступних понять: термін, фігура, модус силогізму. Під термінами ПКС мається на увазі суб’єкти і предикати засновків і висновку умовиводу. Більшим терміном є предикат висновку.М еншим терміном є суб’єкт висновку. Середнім терміном є той термін, який входить лише у засновки, і якого немає у висновку. Більшим засновком ПКС є той засновок, що містить більший термін. Меншим засновком ПКС є той засновок, що містить менший термін. Готуючи відповідь на друге питання, слід звернути увагу на те, що правила ПКС складаються з правил для термінів та правил для засновків ПКС. Правила для термінів категоричного силогізму: 1) у кожному силогізмі повинно бути тільки 3 терміни (S, Р, М); 2) середній термін (М) повинен бути розподілений хоча б в одному із засновків; 3) термін, не розподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку. – Правила для засновків категоричного силогізму: 1) з двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку; 2) якщо один із засновків заперечний, то й висновок повинен бути заперечним; 3) із двох часткових засновків висновку робити не можна; 4) якщо один із засновків частковий, то й висновок повинен бути частковим. Відповідаючи на третє питання, слід мати на увазі, що залежно від розташування середнього терміну, розрізняють 4 фігури ПКС. Перша фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце суб’єкта у більшому засновку і місце предиката у меншому засновку. Друга фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце предиката у більшому і у меншому засновках. Третя фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце суб’єкта у більшому і у меншому засновках. Четверта фігура характеризується тим, що середній термін у ній займає місце предиката у більшому засновку і місце суб’єкта у меншому засновку. Представимо загальну схему для всіх чотирьох фігур ПКС: Де S –суб’єкт засновку; Р – предикат засновку; M – середній термін. Ми бачимо із схеми, що висновок ПКС у всіх чотирьох фігурах полишається незмінним: S - Р. Окрім фігур виділяють і модуси (від лат. слова modus – спосіб, різновид) ПКС, тобто такі їх схеми, в яких фіксується не лише фігура, а і конкретний вид (А, Е, І або О) засновків і висновків. Висновок логічно правильного модусу ПКС є логічно достовірним, за умови наявності істинних засновків. Іншими словами, ми гарантовано отримаємо істинний висновок у логічно правильному модусі ПКС, якщо його засновки будуть представлені істинними судженнями. Висновок у логічно неправильному модусі ПКС, може бути як істинним так і хибним, навіть якщо його засновки будуть представлені істинними судженнями.Логічно неправильні модуси ПКС порушують принцип побудови дедуктивних міркувань (від більш загального – до менш загального), а також правила побудови ПКС. Існують 256 теоретично можливих модусів ПКС, але лише 24 з них є логічно правильними, 19 з яких є «сильними», а 5 – «слабкими». Слабкий модус відрізняється від аналогічного йому сильного тим, що у його висновку замість кванторного слова «всі» наявне кванторне слово «деякі». Питання до самостійної роботи
Методичні вказівки і рекомендації: Готуючи відповідь на перше питання, треба зазначити, що окрім ПКС існують інші дедуктивні умовиводи, які складаються із простих атрибутивних категоричних суджень. Це складні категоричні силогізми (полісилогізми), скорочені (ентимеми) або складно-скорочені силогізми (епіхейреми і сорити).Окрім дедуктивних умовиводів із простих атрибутивних суджень, можливо побудувати дедуктивні міркування й із простих релятивних суджень. Об’єктивною підставою для таких умовиводів слугує наявність одного й того ж самого відношення між кількома предметами (наприклад, симетричності (одночасності та інших), кількісних (рівності та інших), просторових і т. д. Готуючи відповідь на друге питання, зверніть увагу, що ентимема — це скорочений ПКС, в якому пропускають (але мають на увазі) один із засновків або висновок. Наприклад, маємо міркування: " Талейран був лицеміром, оскільки він був досвідченим політиком". Це міркування є ентимемою, в якій пропущене судження-засновок, що всі досвідчені політики є лицемірами. Для того щоб перевірити ентимему, її необхідно розгорнути у ПКС. Якщо розгорнемо цю ентимему у ПКС, то отримаємо таке міркування: 1. Усі досвідчені політики — лицеміри. 2. Талейран був досвідченим політиком. 3. Талейран був лицеміром. Наведене вище міркування відповідає правильному модусу ПКС (All 1), тому воно також є правильним. Із ентимем будуються епіхейреми. В третьому питанні треба зазначити, щоскладним категоричним силогізмом або полісилогізмом (від грецьк. poly — багато) називають поєднання двох або більше ПКС, у ньому висновок одного ПКС (так званого просилогізму) є одночасно засновком іншого ПКС (так званого епісилогізму). Наприклад: 1. Усі розумні істоти повинні вміти логічно міркувати. 2. Усі люди — розумні істоти. 3. Усі люди повинні вміти логічно міркувати. 4. Усі студенти НУДПСУ —люди. 5. Всі студенти НУДПСУ повинні вміти логічно міркувати. 1, 2, 3 судження становлять просилогізм. 3, 4, 5 судження становлять епісилогізм. 3-тє судження одночасно є висновком просилогізму і засновком епісилогізму. У реальних процесах міркування ПКС і полісилогізми майже не використовуються, оскільки вони є надто громіздкими. Потреба у них виникає тоді, коли ми сумніваємось у певному висновку, і для того, щоб перевірити його, розписуємо повністю все міркування. Замість ПКС і полісилогізмів частіше використовують ентимеми, епіхейреми і сорити. Епіхейрема є силогізмом, кожний із засновків якого є ентимемою. Наприклад: 1. Захист прав людини є благородною справою, оскільки сприяє утвердженню демократії. 2. Боротьба за свободу слова є захистом прав людини, оскільки сприяє утвердженню демократії. 3. Боротьба за свободу слова є благородною справою. У нашому прикладі в першому судженні пропущене (але мається на увазі) твердження, що всі дії, спрямовані на утвердження демократії, є благородними. У другому судженні неявно присутня думка, що все, що сприяє утвердженню демократії, є захистом прав людини. Із простих категоричних суджень також можна побудувати так звані сорити. Сорит (від грецьк. soros — купа) є скороченим полісилогізмом, у якому пропущені (але маються на увазі) деякі засновки або проміжні висновки, їх використовують тоді, коли необхідно простежити досить довгий ланцюг залежностей між класами предметів. Соритів існує багато видів, насамперед вони поділяються на прогресивні й регресивні. Гокленівський сорит — це прогресивний полісилогізм, у якому пропущені всі більші засновки, крім першого, а також пропущені всі висновки, крім останнього. Наприклад: 1. Тварина є живою істотою. 2. Чотиринога істота є твариною. 3. Кінь є чотириногим. 4. Буцефал був конем. 5. Буцефал був живою істотою. Аристотелівський сорит — це регресивний полісилогізм, в якому пропущені всі менші засновки й всі висновки, крім останнього. 1. Буцефал був конем. 2. Кінь є чотириногою твариною. 3. Чотиринога істота є твариною. 4. Тварина є живою істотою. 5. Буцефал був живою істотою.
Питання до індивідуальної роботи 1. Зробiть висновок iз засновків, за допомогою загальних правил силогiзму, визначiть чи випливає з необхiднiстю отриманий висновок: а) судовi експерти зобов'язанi давати правдивi показання. Свiдки зобов`язанi давати правдивi показання. Отже... б) неповнолiтнi особи не можуть бути представниками сторiн в судi. М. не може бути представником на судi. Таким чином... в) особа, яка здiйснила злочин в станi сп`янiння, не звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi. Н. не звiльнений вiд кримiнальної вiдповiдальностi. Виходить, що... г) позбавлення батькiвських прав не звiльняє батькiв вiд обов`язку по утриманню дiтей. Р. не позбавлена батькiвських прав. Тому... 2. Зробiть висновок iз засновків, визначiть фiгуру силогiзму. За допомогою правил фiгур виявiть, чи слiдує висновок з необхiднiстю: а) кожний учасник долевої власностi має право на вiдчуження своєї долi другiй особi. Н. - учасник долевої власностi; б) всi адвокати мають вищу юридичну освiту. Iваненко має вищу юридичну освiту; в) всi студенти юрфаку вивчають логiку. Федорчук вивчає логiку.
Теми творчих робіт:
Основна література: 1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: Навчальний посібник для економістів. – К., 2000. 2. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки: Підручник. – К., 2002. 3. Богдановський І.В., Льовкіна О.Г. Логіка: Опорний конспект лекцій. – К., 2007. 4. Брюшинкин В.Н. Практический курс логики для гуманитариев. - М., 1996. 5. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Изд. 3-е, - М., 1997. 6. Демидов И.В. Логика: Учебное пособие для юридических вузов. – М., 2000. 7. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П. Логика. – К., 1999. 8. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручн. для юридичн. фак. і вузів. 3-е видання. – К., 2001. 9. Иванов Е.А. Логика. –М., 1996. 10. Ивин А.А., Никифоров А. Л. Словарь по логике. – М., 1998. 11. Івін О.А. Логіка. – К., 1996. 12. Ішмуратов А.Т. Вступ до філософської логіки. – К., 1997. 13. Ишмуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. –К., 1987. 14. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для вузів. – К., 1998. 15. Конверський А.Є. Логіка. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999. 16. Кондаков Н.И. Логический словарь. – М., 1971. 17. Переверзев В.Н. Логистика: справочная книга по логике. – М., 1995. 18. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996.
Допоміжна література: 1. Аналитическая философия: Избранные тексты. – М., 1993. 2. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-philosophicus. Філософські дослідження. -К., 1995. 3. Жоль К.К. Методы научного познания и логика для юристов. – К., 2001. 4. Лукасевич Я. Аристотелевская силлогистика с точки зрения современной формальной логики. - М., 1959. 5. Рассел Б. Исследования значения и истины. –М., 1999. 6. Тарский А. Понятие истины в языках дедуктивных наук. //Философия и логика Львовско-Варшавской школы. – М., 1999.-С.19-155. 7. Фреге Г. Логические исследования. – Томск, 1997.
|