Методичні вказівки до вивчення питань теми

Бухгалтерський облік, що є частиною господарського обліку, не ізольований від інших облікових систем, відображає всі здійснені господарські операції, виявляє фінансові результати роботи організації, рух матеріальних цінностей.

В ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дається визначення: бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність – оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Трансформація економіко-правового середовища та ринкові перетворення в Україні супроводжуються реформуванням бухгалтерського обліку та створенням відповідної нормативно-правової бази регулювання обліку в державі.

З цією метою у жовтні 1999 р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1706 було затверджено «Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» (далі — Програма), де зазначалося, що приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність із вимогами ринкової економіки і міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (далі — МСБО) здійснюється за такими напрямами:

законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку — Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

формування нормативної бази — положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

методичне забезпечення — інструкції, методичні вказівки, коментарі;

кадрове забезпечення — підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;

міжнародне співробітництво — вступ і активна робота в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.

Метою правового регулювання бухгалтерського обліку є забезпечення доступу всіх зацікавлених користувачів до інформації, що міститься у фінансовій звітності, яка дає об’єктивну картину фінансового стану та результатів діяльності суб’єкта господарювання.

На виконання Програми, 16 липня 1999 р. був прийнятий та набув чинності з 1 січня 2000 р. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV, який і сьогодні, зі змінами та доповненнями, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Для забезпечення процесу опрацювання інформації в бухгалтерському обліку застосовуються спеціальні прийоми і способи, такі як документування, інвентаризація, оцінка та калькулювання, бухгалтерські рахунки, подвійний запис, баланс, звітність.

Спостереження або виявлення господарських операцій здійснюється шляхом документування та інвентаризації, вимірювання відбувається через оцінку та калькулювання, реєстрація та накопичення за економічним змістом проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису, узагальнення та передача інформації користувачам здійснюється через складання та оприлюднення фінансової звітності. Отже, для досягнення мети ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, а саме надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, необхідно забезпечити правове регулювання процесу бухгалтерського обліку, яке здійснюється таким чином.

Документування — це спосіб суцільного і безперервного спостереження за господарськими операціями, від нього залежить повнота і достовірність облікової інформації. Бухгалтерський документ — письмове свідоцтво, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення, — оформлений згідно зі встановленими вимогами, набуває юридичної сили. Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 р. № 88, що регулює порядок складання, виправлення, обробки, зберігання та вилучення документів у суб’єктів господарювання — юридичних осіб. Первинні документи мають уніфікований та стандартизований характер і є основою облікового процесу.

Інвентаризація є способом спостереження, наступної реєстрації господарських операцій, що не охоплюються в момент їх звершення. Це спосіб підтвердження правильності й достовірності бухгалтерського обліку та звітності про активи та зобов’язання, стан, наявність та оцінка яких перевіряється та документально підтверджується під час проведення інвентаризації. Порядок і терміни проведення інвентаризації регламентуються ст. 10 згаданого Закону, Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук р а ї н и від 28 лютого 2000 р. № 419, та Положенням про інвентаризацію активів та зобовязань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 р. № 879.

Оцінка та калькулювання — це способи вартісного вимірювання об’єктів бухгалтерського обліку, які переважно ґрунтуються на показниках фактичних витрат на їх створення чи придбання. Основою регулювання вартісного вимірювання є Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1996 р. № 473, Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі — НП(С)БО) 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 16, затверджені Міністерством фінансів України.

Бухгалтерські рахунки — це спосіб поточного групування економічно однорідних об’єктів обліку та відображення їх стану на певний момент часу і руху за певний звітний період. Відображення господарських операцій на рахунках здійснюється методом подвійного запису, сутність якого полягає у записі кожної операції одночасно на двох рахунках в одній і тій самій сумі, що випливає з економічної суті операції. Систематизація та накопичення економічної інформації регулюються через затверджені наказами Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію по його застосуванню, а також Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку від 29 грудня 2000 р.

Бухгалтерський баланс та інша фінансова звітність — це спосіб узагальнення та передачі фінансової інформації користувачам через впорядковану систему взаємопов’язаних економічних показників про стан та господарську діяльність підприємства за звітний період. Склад, порядок складання, подання та оприлюднення фінансової звітності визначається розділом ІV згаданого Закону, Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419, НП(С)ФЗ 1, 2.

Державою встановлюються основні правила та процедури нормативно-правового регулювання облікового процесу обробки інформації та складання фінансової звітності для потреб зовнішніх користувачів. Одночасно, в ст. 8 Закону про бухгалтерський облік закріплені норми, що дають змогу безпосередньо суб’єктам підприємницької діяльності самостійно встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, визначати облікову політику підприємства.

Правове регулювання бухгалтерського обліку – це система законодавчих і нормативних актів, відповідно до яких підприємство здійснює господарсько-фінансову діяльність і забезпечує ведення її бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Ці нормативні акти мають певну ієрархічну підпорядкованість.

Вся система правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні може бути представлена таким чином:

закони та інші підзаконні нормативні акти;

положення бухгалтерського обліку та інші нормативні акти (накази, інструкції та ін.), що приймаються центральними органами спеціальної компетенції (Міністерством фінансів України, НБУ, Держкомстатом України та іншими відомствами);

методичні рекомендації з ведення бухгалтерського обліку, що розробляються і затверджуються з врахуванням особливостей та потреб певних видів діяльності;

робочі документи щодо організації та ведення бухгалтерського обліку та застосування облікової політики, що приймаються власником підприємства на підставі нормативних документів, розроблених і затверджених органами держави.

До нормативних актів першого рівня належать: закони, укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, які закріплюють обов’язковість одноманітного ведення бухгалтерського обліку всіма суб’єктами господарювання, основні вимоги щодо його організації, правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Основним законодавчим актом, який регулює питання бухгалтерського обліку та фінансової звітності, є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийнятий 16 липня 1999 р. В цьому Законі дається визначення бухгалтерського обліку, його об’єкта, встановлюються єдині правила бухгалтерського обліку для всіх підприємств незалежно від форм власності та виду діяльності, визначаються правові засади регулювання, організації, ведення та систематичного обліку, його регістрів, порядок оцінки майна та зобов’язань, привила складання та подання фінансової звітності в Україні.

До важливих постанов Кабінету Міністрів України з питань бухгалтерського обліку також слід віднести також Типове положення з питань, обліку і контролювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (від 24 квітня 1996 р.); Порядок подання фінансової звітності (від 28 лютого 2000 р.).

Нормативні акти другого рівня включають положення та інструкції з бухгалтерського обліку, які приймаються Міністерством України, Національним банком та іншими відомствами, в яких викладені загальні вимоги державного регулювання бухгалтерського обліку, містяться основні поняття, базові правила та прийоми бухгалтерського обліку. Так, наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. затверджено 32 положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Важливе значення мають інструкції Міністерства фінансів про порядок бухгалтерського обліку господарюючих засобів та операцій, наприклад: Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (24 травня 1995 р.); Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей грошових коштів і документів та розрахунків (11 серпня 1999 р.). Особливе місце належить нормативним актам НБУ.

Третій рівень правового регулювання бухгалтерського обліку включає методичні рекомендації, інструкції та ласти, що роз’яснюють застосування окремих положень бухгалтерського обліку. Міністерство фінансів розробило та затвердило Єдиний план рахунків бухгалтерського обліку та інструкцію з його застосування (30 листопада 1999 р.), Інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, а також Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку (20 грудня 2000 р.). Крім того, Міністерство фінансів України розробило типові форми документів, облікових регістрів, форми бухгалтерської документації, а також видає інструкції про порядок бухгалтерського обліку господарських засобів та операцій. Господарюючі суб’єкти, незалежно від форми власності та галузей господарства, зобов’язані керуватися цими документами, які є обов’язковими.

До документів четвертого рівня правового регулювання організації та ведення обліку належать положення, інструкції, накази та інші робочі документи з ведення бухгалтерського обліку, які перебувають безпосередньо в компетенції організації і є внутрішніми робочими стандартами. До них слід віднести: наказ про облікову політику організації, робочі плани рахунків бухгалтерського обліку, положення про оплату праці, посадові інструкції та ін.

Важливу роль у системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку відіграють національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені Міністерством фінансів України. В умовах глобалізації фінансових рішень, створення корпорацій особливого значення набувають проблеми уніфікації національних стандартів бухгалтерського обліку із стандартами міжнародними. Використання Україною Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у практичній діяльності сприятиме поглибленню міжнародної співпраці в галузі бухгалтерського обліку, поліпшенню якості національних стандартів.

Джерела, рекомендовані до заняття: