Заняття 10

Підведення підсумку (5 хв)

Тренер задає учасникам запитання та пропонує бажаючим висловитися з приводу заняття.

Запитання для обговорення:

· Що було корисного на сьогоднішньому занятті?

· Що найбільше запам’яталось?

· Що варто було б змінити?

Обмін враженнями.

Можна сказати, що програма по зниженню агресивної поведінки підлітків має свій ефект, але її застосування повинно бути неодноразовим. Для деяких підлітків профілактика агресивної поведінки не повинна закінчуватись лише корекційними заняттями. Продовження має бути в роботі з педагогами, з сім'єю, з референтною групою підлітка. Програма повинна мати довготривалий характер з чергуванням періодів роботи в групі і періоду відпочинку, присвяченому самопізнанню і усвідомленню отриманої інформації і досвіду під час роботи в групі однолітків [65, 66].

ВИСНОВОК ДО 2-ГО РОЗДІЛУ

Результати теоретичного аналізу та експериментального дослідження за методиками Є.П. Ільїна і П.А. Ковальова " Особистісна агресивність і конфліктність" та «Агресивна поведінка» дали підстави зробити наступні висновки:

1. Охарактеризовано соціально-психологічні особливості підлітків, схильних до агресивної поведінки. Серед них можна виділити такі: погрози іншим людям (вербально, поглядом, жестом); ініціювання фізичних проявів, наприклад, бійки; використання в бійці предмети, які можуть поранити; жорстокість щодо інших людей; крадіжки; навмисне псування майна; шантаж, вимагання; втечі з дому; пропуски школи; проблеми з навчанням; порушення соціальних зв’язків тощо.

2. Виокремлено ряд факторів, що сприяють формуванню агресивної поведінки у підлітків. Це зокрема негативний вплив зовнішніх чинників: ЗМІ, Інтернет, жорстокі фільми та комп’ютерні ігри. Важливу роль у формуванні поведінкових якостей дитини відіграє сім’я, оскільки дитина переймає досвід поведінки своїх рідних і, відповідно, поводиться так само. Не можна не звернути увагу, власне, на підлітковий вік як фактор формування агресивної поведінки, оскільки в цей період відбувається перебудова організму і поява новоутворень, які спричиняють неадекватні форми поведінки.

3. Висвітлено необхідність проведення соціально-педагогічної профілактики агресивної поведінки підлітків (СППАПП) саме в ЗНЗ. Оскільки однією з функцій соціального педагога в школі є здійснення профілактичної діяльності, то СППАПП є невід’ємною частиною його роботи. Також школа є важливим соціальним інститутом і провідною діяльністю підлітка є навчання, відповідно до цього дитина велику кількість часу проводить в школі, що дає можливість для використання різноманітних форм та методів профілактичної діяльності саме в межах навчального закладу.

4. Проведено експериментальне дослідження, на основі якого розроблено рекомендації для спеціалістів, які здійснюють СППАПП в ЗНЗ.

5. Розроблено програму спрямовану на зниження рівня агресивної поведінки у підлітків.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

Агресією є й поведінка, спрямована на позбавлення людини заслуженої похвали, поваги, приниження гідності.

Існують різноманітні наукові підходи визначення агресивної поведінки у підлітків, але жодний з них не дає повного та вичерпного визначення агресії, відображуючи лише ту чи іншу сторону цього явища.

Агресія – це будь-яка форма поведінки, яка націлена на спричинення шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження. Агресія - це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися.

Становлення агресивної поведінки у підлітків - складний процес, в якому беруть участь багато чинників. Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї, однолітків, а також масової інформації. Підлітки вчаться агресивній поведінці за допомогою прямих підкріплень так само, як і шляхом спостереження агресивних дій. Що стосується сім'ї, на становлення агресивної поведінки впливають міра згуртованості сім'ї, близькості між батьками і дитям, характер взаємин між братами і сестрами, а також стиль родинного керівництва. Підліток отримує відомості про агресію також із спілкування з однолітками. Діти вчаться поводитися агресивно, спостерігаючи за поведінкою інших дітей. Гра з однолітками дає дітям можливість навчитися агресивним реакціям.

Агресивність в особових характеристиках підлітка формується в основному як форма протесту проти не розуміння дорослих, із-за незадоволення своїм положенням в суспільстві, що виявляється у відповідній поведінці. Так само можуть впливати і природні особливості - його темперамент, наприклад, збудливість і сила емоцій, сприяючі формуванню таких рис вдачі як запальність, дратівливість, невміння тримати себе. Підліток шукає виходу внутрішній напрузі.

Підлітковий вік в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов’язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Почуття дорослості, претензії підлітка на нові права поширюються на всю сферу стосунків з дорослими, що чітко проявляється в причинах конфліктів з ними. Протест і непокора підлітка є засобом, за допомогою якого він хоче досягти зміни типу стосунків з дорослими. Тобто на початку підліткового періоду в зв’язку з проявом у підлітка уявлення про себе як уже не дитину і потребі у визнанні його дорослості оточуючими виникає цілком нова проблема – проблема рівноправності.

Отже, створення спільності в житті дорослого і підлітка, розширення сфери їх співробітництва і змістових контактів як основи переходу до нового типу стосунків є важливою проблемою у вихованні дітей цього віку і необхідною та обов’язковою умовою розгортання процесу научіння підлітка бути дорослим. Поступово вводити підлітка у світ дорослого повинні безпосередні вихователі – батьки і вчителі. Якщо цього не робити, то підліток знайде способи проникнути в цей світ без допомоги дорослих. Їх небажання або невміння зрозуміти нові прагнення підлітка штовхає його в середовище товаришів. Спілкування з товаришами є особливою школою розвитку соціально-моральної дорослості підлітка, і сила впливу ровесників прямо пропорційна ступеню незадоволеності підлітка спілкуванням з дорослими.

Питання про зіткнення і конфлікти підлітка і дорослого через різницю в етичних і естетичних уявленнях, в соціально-моральних настановленнях і цінностях є проблемою, що набуває актуальності в другій половині підліткового віку.

З’ясування причин труднощів і конфліктів у спілкуванні дорослого з дитиною при її вступі в підлітковий вік і наслідки цих труднощів і конфліктів в підлітковому періоді ставить проблему необхідності відповідного ставлення дорослого до рівня розвитку особистості підлітка і такої побудови взаємодії, коли саме вони визначали б прогрес у формуванні особистості підлітка і правильний напрям в розвитку його соціальної дорослості. Ці проблеми особливо загострюються в підлітковому віці, але існують вони і протягом всього дитинства. Для їх вирішення необхідне детальне вивчення різних типів і видів спілкування дорослого і дитини та з’ясування їх функцій в розвитку особистості. Без цього скеровувати процес формування особистості неможливо.

Підлітковий вік не є часом патологій, і тому завданням психолога має стати психокореційна робота з особами, які більш конфліктні і агресивні у порівнянні з іншими.