Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Об’єкти цивільних правовідносин. ⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10
Об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права. Результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а такоє матеріальні та нематеріальні блага. Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовільняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. До нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку їх призначенню є неможливим. Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти — як такі, що підлягають державній реєстрації. Рухомими речами визнаються такі, що їх можна вільно перемішувати у просторі. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Подільною визнається річ, внаслідок користування якою кожна її частина зберігає властивості цілого та не втрачає при цьому свого господарського (цільового) призначення. Неподільною визнається річ, внаслідок поділу якої її частини втрачають властивості первісної речі та змінюють господарське (цільове) призначення. Індивідуально-визначеною визнається річ, наділена тільки їй властивими ознаками, які вирізняють її з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують цю річ, вони є незамінними. Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними. Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються і припиняють існувати у первісному вигляді. Неспвживними визнаються речі, призначені для неодноразового використання і зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу. Головною річчю визнається самостійна річ, пов'язана з іншою річчю. Приналежність покликана слугувати головній речі та пов'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не визначено законодавством. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню. Якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, яке визначається сутністю з'єднання, вони вважаються за одну річ (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше. Продукцією, плодами та доходами визнається все те, що виробляється, добувається, дістається з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не визначено договором власника з іншою особою, або законом. Майном як особливим об'єктом визнається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Гроші (валюта). Гривня— це законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України. Іноземна валюта може використовуватися у випадках і в порядку, передбачених законі України. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, здійснення або передання якого можливе тільки у разі пред'явлення цінного папера. Правочини Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Правочин — завжди волевиявлення, вольовий акт, оскільки особа має намір досягти певних юридичних результатів. Воля і волевиявлення повинні відповідати одне одному. Правочин — це дія, спрямована на досягнення певного юридичного результату. Особа прагне досягти цього результату. Правочин — завжди дія, яка вчиняється громадянами та організаціями як суб'єктами цивільного права. Правочин — це завжди правомірна дія, тобто вона відповідає вимогам закону щодо форми, суб'єктного складу, змісту тощо.
|