Механізм здійснення міжнародних розрахунків

Механізм міжнародних розрахунків складається із сукупності форм розрахунків, що застосовують­ся підприємствами у зовнішньоекономічній діяльності.

Форма розрахунків — характеристика умов платежу, яка вказує на послідовність дій покупця, продавця і банків, що їх обслуговують, у процесі здійснення платежу.

Ця підсистема включає в себе п'ять форм розрахунків:

- розрахунки у формі банківського переказу;

- акредитивну;

- чекову;

- інкасову;

- вексельну.

7.4.1 Акредитивна форма розрахунків

Документарний акредитив — угода, за якої банк (банк-емітент), діючи за дорученням і на підставі інструкцій клієнта (заявника акредитива) чи від його імені, бере на себе зобов'язання здійснити розрахунки з третьою особою (бенефіціаром) проти наданих такою особою документів.

У міжнародних торгових розрахунках використання документарних акредитивів здійснюється із застосуванням єдиних стандартизованих правил і процедур, викладених в Уніфікованих правилах і звичаях для документарних акредитивів (публікація Між­народної торговельної палати № 500, видана в 1993 р.).

Акредитиву як особливій формі міжнародних розрахунків притаманні такі властивості:

- абстрактність;

- умовність;

- строгий формалізм.

Абстрактність акредитива полягає в його відокремленості від договору купівлі-продажу чи іншого договору, на якому він може бути заснований. Зобов'язання банку за акредитивом є самостійним і не залежить від відносин сторін за зовнішньоекономічним договором.

Умовність акредитива полягає в тому, що зобов'язання банку проводити розрахунки за акредитивом виникає тоді, коли бенефіціаром будуть виконані всі умови акредитива. Такими умовами є, перш за все, вимоги до складання документів та строку їх представлення. Банк повинен виконати свої зобов'язання за акредитивом лише в тому випадку, якщо представлений бенефіціаром комплект документів оформлений у повній відповідності до умов акредитива і відсутнє будь-яке протиріччя між представленими документами. Будь-яке відступлення бенефіціара від умов акредитива є підґрунтям для відмови банку від здійснення платежу.

Строгий формалізм акредитива полягає в тому, що вимоги про виконання зобов'язань за акредитивом ґрунтуються виключно на документах і аж ніяк не пов'язані із зовнішньоекономічним договором, який є основою для відкриття акредитива. Якщо відвантажені бенефіціаром товари виявляться поганої якості або їх фактичні характеристики не відповідатимуть характеристикам, відображеним у документах, які були представлені банку, банк усе таки зобов'язаний здійснити розрахунки з бенефіціаром за умови, що представлені документи відповідають умовам акредитива.