Інкасова форма розрахунків

Інкасо (collection) — операції з документами, отриманих від клієнтів, які здійснюють­ся банком, з метою:

- отримання акцепту та/або платежу;

- видачі комерційних документів проти акцепту та/або проти платежу;

- видачі документів на інших умовах.

В міжнародних торгових розрахунках інкасова форма розрахунків здійснюється з використанням стандартизованих процедур, викладених в Уніфікованих правилах з інкасо (публікація Міжнародної торговельної палати № 322, видана в 1978 р.) (далі — UCP № 322).

На відміну від документарного акредитива, документарне інкасо не надає експортерові гарантій платежу.

Банки, які надають учасникам зовнішньоекономічної діяль­ності послуги з інкасування, несуть відповідальність лише за пересилання та пред'явлення отриманих від клієнта документів, а також за перерахування клієнту отриманих за пред'явленими документами грошових коштів. Банки не несуть зобов'язань зі здійснення акцепту або платежу у разі, коли платник не має можливості виконати свої зобов'язання з інкасо.

Відсутність у експортера платежу є причиною того, що документарне інкасо, як правило, використовується для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними договорами з покупцями, які мають стійку ділову репутацію та є резидентами держав з низь­ким політичним та економічним ризиком.

Учасники інкасової форми розрахунків

Принципал (drawer) — особа, яка доручає операцію з інкасування своєму банку.

Найчастіше довірителем виступає продавець товару (підрядник, виконавець при виконанні робіт або наданні послуг) за зовнішньоекономічним договором.

Основні дії принципала:

- підписання зовнішньоекономічного договору, який передбачає використання інкасо як форми розрахунків;

- відвантаження товару перевізникові;

- отримання від перевізника транспортних документів;

- подання інкасового доручення та документів для інкасування.

Банк-ремітент (remitting bank) — банк, якому принципал доручає операцію з інкасування.

Як правило банком-ремітентом є банк, який обслуговує поточний рахунок довірителя, або інший банк, розташований у країні довірителя.

Основні дії банку-ремітента:

- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню;

- призначення інкасуючого банку, якщо такий не був призначений принципалом;

- пересилання документів до інкасуючого банку;

- зарахування платежу на рахунок принципала.

Інкасуючий банк (collecting bank) — банк, який не є банком-ремітентом, що бере участь в операції з виконання інкасового доручення.

Інкасуючим банком переважно призначається банк, з яким банк-ремітент уклав договір про інкасування, або банк який має кореспондентські відносини з банком-ремітентом.

Як правило, інкасуючий банк вказується принципалом в інкасовому дорученні. За відсутності такої вказівки банк-ремітент може самостійно вибрати для інкасування будь-який банк, який знаходиться в країні платника.

Основні дії інкасуючого банку:

- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню;

- підтвердження отримання документів;

- направлення повідомлення про платіж/акцепт/неплатіж/неакцепт;

- переказ платежу до банку-ремітента.

Якщо інкасуючий банк уповноважений на представлення документів платнику, він також виконує всі дії, які входять до компетенції представляючого банку.

Представляючий банк (presenting bank) — інкасуючий банк, який здійснює представлення документів платнику.

Як правило, представляючим є банк, який обслуговує поточний рахунок заявника акредитива, або інший банк, розташований у країні заявника акредитива.

Основні дії представляючого банку:

- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню;

- підтвердження отримання документів;

- пред'явлення платнику отриманих на інкасо документів;

- пред'явлення тратт до акцепту;

- пред'явлення тратт та простих векселів до платежу;

- передача документів платнику;

- направлення повідомлення про платіж/акцепт/неплатіж/неакцепт;

- переказ платежу до банку-ремітента;

- пересилання акцептованих тратт до банку-ремітента;

- протест у неакцепті;

- протест в неплатежі.

Платник (drawee,) — особа, якій повинні бути представлені документи для платежу або акцепту.

Як правило, платником виступає покупець товарів за зовнішньоекономічним договором. Основні дії платника:

- перевірка відповідності отриманих документів умовам зовнішньоекономічного договору;

- платіж проти наданих документів;

- платіж за пред’явленими до платежу траттами та простими векселями.