Регулятивний капітал банку

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку - сукупність основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

РК1 = ОК + ДК - В,

де РК1 - регулятивний капітал банку, не відкоригований на суму перевищення нормативів Н7 та Н9;

ОК - основний капітал (капітал 1-го рівня);

ДК - додатковий капітал (капітал 2-го рівня);

В - відвернення.

Регулятивний капітал банку, відкоригований на суму перевищення нормативів Н7 та Н9, розраховується за такою формулою:

РК = РК1 - СпН7 - СпН9.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал. додаткові внески акціонерів у статутний капітал;

б) розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку:

· дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

· емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав), над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) (під час їх первинного розміщення);

· резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

· загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківської діяльності;

· інші фонди банку.

Ці складові частини включаються до капіталу 1-го рівня лише за умови, що вони відповідають таким критеріям:

Ø відрахування до резервів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

Ø призначення резервів та фондів і рух коштів по цих резервах і фондах окремо розкрито в оприлюднених звітах банку;

Ø фонди мають бути в розпорядженні банку з метою необмеженого і негайного їх використання для покриття збитків;

Ø будь-яке покриття збитків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через рахунок прибутків та збитків.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями будь-якої фізичної чи юридичної особи як резидента, так і нерезидента, яка має з банком відносини фінансового характеру (далі - контрагент) та зменшується на суму:

Ø недосформованих резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями;

Ø нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

Ø капітальних вкладень у нематеріальні активи;

Ø збитків минулих років;

Ø збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під заборгованість за кредитними операціями (крім резервів за наданими банком фінансовими зобов'язаннями) та за операціями з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, яку віднесено до I (найвищої) категорії якості;

б) результат переоцінки основних засобів, що включався до суми регулятивного капіталу банків за станом на 31.12.2010;

в) результат поточного року (прибуток), що зменшений на суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування (крім доходів за державними цінними паперами та цінними паперами, емітованими Національним банком та нарахованих доходів за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до закону про державний бюджет України на відповідний рік), зменшених на суму сформованих під ці нараховані доходи резервів. Якщо прибуток поточного року менше загальної суми коригування, то на суму такої різниці зменшується розмір основного капіталу банку;

г) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал);

ґ) нерозподілений прибуток минулих років;

д) прибуток звітного року.

Субординований борг - це звичайні не забезпечені банком боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Сума субординованого боргу, уключеного до капіталу після отримання дозволу Національного банку, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

Під час розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може бути більше ніж 100 відсотків основного капіталу.

Відвернення. Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на:

а) балансову вартість акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що випущені банками, у торговому портфелі банку та у портфелі банку на продаж;

б) балансову вартість інвестицій в асоційовані та дочірні компанії, а також балансову вартість вкладень у капітал інших установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

в) балансову вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень);

г) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

ґ) суму перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо однієї пов’язаної особи (далі - інсайдер), над установленим нормативним значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

д) суму операцій, що здійснені з інсайдерами на сприятливіших за звичайні умовах (у тому числі за угодами, які передбачають нарахування відсотків і комісійних за надані послуги, які менші, ніж звичайні.

е) балансову вартість вкладень в інші банки на умовах субординованого боргу;

є) балансову вартість позалістингових цінних паперів у торговому портфелі банку (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади, Національним банком та Державною іпотечною установою);

ж) балансову вартість цінних паперів, що не перебувають в обігу на фондових біржах (у тому числі, торгівля яких на фондових біржах заборонена законодавством України), у торговому портфелі банку;

з) балансову вартість цінних паперів недиверсифікованих інвестиційних фондів.

Банк не включає до балансової вартості цінних паперів, на яку додатково зменшується загальний розмір регулятивного капіталу банку 1-го і 2-го рівнів, суму доходів, неотриманих понад 30 днів з дати їх нарахування.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 120 млн.грн.

Розмір регулятивного капіталу банку не може бути меншим, ніж його статутний капітал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

Особливості залучення субординованого боргу

Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, та в банківських металах. Банк має право залучати субординований борг в іноземній валюті та/або в банківських металах за наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися:

· шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором (укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу);

· шляхом випуску банком-боржником облігацій (укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій).

Не допускається заміна облігацій на прямі договори або, навпаки, протягом усього періоду дії угоди (договору) про залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку.

Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій для врахування цих коштів до капіталу банку становить 100 тис. грн.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше ніж 2 млн. грн. кошти залучаються шляхом укладення прямих договорів.

Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди (договору) максимальної ставки залучення субординованого боргу, що встановлюється за рішенням Правління Національного банку з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг та приймається банком на відповідну дату:

Ø у разі залучення коштів шляхом укладання прямих договорів - на дату укладання угоди;

Ø у разі залучення коштів шляхом випуску облігацій - на дату випуску облігацій.

У разі зміни максимальної ставки залучення субординованого боргу Національний банк офіційно повідомляє не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій, визначеного в рішенні про випуск облігацій.

Капіталізація процентів за субординованим боргом не допускається.

Авансова сплата процентів за залученими коштами на умовах субординованого боргу не дозволяється, про що зазначається в угоді (договорі).

В угоді передбачається призупинення сплати процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) за ініціативою банку-боржника або за вимогою Національного банку у разі:

Ø недотримання порядку формування обов'язкових резервів три звітних періоди поспіль;

Ø та/або порушення хоча б одного з нормативів капіталу та/або хоча б одного з нормативів ліквідності (три і більше разів поспіль для економічних нормативів, розрахованих за щоденним і щодекадним розрахунком, та три звітних періоди поспіль для економічних нормативів, розрахованих за формулою середньозваженої величини за місяць);

Ø та/або збиткової діяльності протягом останніх трьох місяців;

Ø та/або роботи банку в режимі виконання програми фінансового оздоровлення, спрямованої на поліпшення його фінансового стану, крім програми фінансового оздоровлення, розробленої банком у разі надання кредиту (зміни умов кредитного договору) для підтримки ліквідності банку;

Ø та/або віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Розмір зміненої процентної ставки встановлюється на дату прийняття відповідного рішення та не може бути більшим:

Ø облікової ставки Національного банку - у разі залучення коштів у національній валюті;

Ø ставки LIBOR за дванадцятимісячними міжбанківськими депозитами у відповідній валюті - у разі залучення коштів в іноземній валюті;

Ø ставки (LIBOR мінус GOFO) для дванадцятимісячного періоду, яка встановлюється Лондонською асоціацією ринку дорогоцінних металів (LBMA), - у разі залучення субординованого боргу в банківських металах.

Така процентна ставка не може бути більшою, ніж процентна ставка, що передбачена в угоді.

Для забезпечення дотримання вимоги, щодо черговості повернення коштів залучених як субординований капітал у випадку банкрутства чи ліквідації встановлені наступні обмеження:

1. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.

2. Банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами).

3. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

4. Зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою про залучення субординованого боргу не допускається.

Дострокове погашення субординованого боргу в повному обсязі або частково може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку.

Особливості емісії облігації.

Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.

Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Дострокове погашення облігацій не допускається.

Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.

Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2)

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу розраховується за такою формулою:

РК

Н2= ------------ * 100%,

Ар + Свп

де РК - регулятивний капітал банку;

Ар - активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив

Для розрахунку Н2 активи зменшуються на:

· суму створених відповідних резервів за активними операціями,

· на суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою операцією) кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав,

· на суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком України, придбаних за операціями РЕПО (але не більше ніж основна сума боргу за окремою кредитною операцією)

Свп - сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Валютна позиція (foreign exchange position) – співвідношення вимог і зобов’язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності В.п. вважають закритою, а при нерівності – відкритою. Відкрита В.п. є короткою, якщо обсяг зобов’язань за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за іноземними валютами та банківськими металами перевищує обсяг зобов’язань.

Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

· визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом;

· визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

· визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

· визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

· до більшої суми відкритої валютної позиції банку (довгої або короткої) у всіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знака). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на групи за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження: