Протезування дефектів коронок зубів вкладками

Ураження коронок молочних та постійних зубів каріозним процесом є найпоширенішою причиною порушення цілісності зубо-щелепної системи.

Наявність дефектів коронок зубів зумовлює певні зміни в ротовій порожнині як функціонального, так і морфологічного характеру.

Найчастішою причиною виникнення таких порушень є безумовно карієс,
поширеність якого серед дорослого населення Земної кулі становить 80-100%.

Основним методом лікування дефектів зубів за наявності каріозного ураження є їх пломбування. Водночас із позитивними властивостями пломби мають і низку недоліків. До основних з них належить зміна обсягу пломби, що стає причиною розвитку вторинного карієсу, її кольору, швидке стирання, розчинність у слині. І зрозумілим є бажання спеціалістів розробляти та впроваджувати нові пломбувальні матеріали, удосконалювати методи лікування. Тому композити посіли основне місце в арсеналі стоматолога.

Та незважаючи на обнадійливі результати, отримані у разі пломбування
композитними матеріалами, вони також мають недоліки. Тому одностайна думка більшості клініцистів щодо переваг вкладок є обґрунтованою і логічною. Вкладка (вставка, інлей) називається ще мікропротезом. На відміну від пломби вона вводиться у підготовлену порожнину не у пластичному, а в твердому стані. У подальшому буде забезпечено умови щодо запобігання виникненню вторинного карієсу.

Розвиток мікро протезування, яке є перспективним методом у разі відновлення цілісності окремих зубів, вимагає єдиної класифікації та термінології. Найзручніша назва, запропонована Д.Н.Цитріним, — мікропротез. Під мікропротезом необхідно розуміти таку конструкцію, яка відновлює порушену цілісність зуба, виготовляється поза ротовою порожниною із різних матеріалів і може використовуватися для фіксації різних видів протезів. Щодо самої назви " мікропротез", то існує кілька варіантів її походження. Так, французькою " Blосk metaligue соиlе" - литий металевий блок, англійською " іпlау" - розміщений всередині, німецькою “Gussfullung”— лита вкладка.

Залежно від способу розміщення у твердих тканинах зуба мікропротези
поділяють на 4 групи. До першої групи відносять мікропротези, які розміщені тільки всередині твердих тканин зуба (іпlау). До другої групи — мікропротези,

Мал.39. Види мікропротезів: а — інлей (розміщений всередині); б — онлей, відновлює значну поверхню зуба; в — оверлей, охоплює чотири стінки зуба з п'яти;
г— пінлей

які покривають оклюзійну поверхню зуба і одночасно входять на різну глибину в його тверді тканини (опlау). Третю групу складають мікропротези, які охоплюють зовні більшу частину коронки зуба (оvеrlау). Четверта група – це будь-які мікропротези з перших трьох груп, які додатково фіксують у твердих тканинах зуба або в кореневому каналі за допомогою різних штифтів
(ріпlау) (мал. 39).

Для виготовлення вкладок використовують сплави золота середньої та
великої твердості (750 проба), кобальто-хромові сплави, нержавіючу сталь,
срібно-паладієві сплави, пластмаси, фарфорові або інші керамічні маси, титанові сплави, особливо сплав ВТ5Л.

До вирішення питання про метод відновлення зруйнованого зуба (шо вибрати: пломбу чи вкладку) необхідно підходити комплексно і диференційовано.
Допомогти може запропонований В.Ю-Мілікевичем (1984) індекс руйнування оклюзійної поверхні зубів (ІРОПЗ) (мал. 40).

Мал. 40. Індекс руйнування оклюзійної поверхні зубів (ІРОПЗ) за
В.Ю. Мілікевичем

Усю площу оклюзійної поверхні зуба приймають за одиницю. Індекс руйнування вираховують з одиниці, тобто площі всієї оклюзійної поверхні. Якщо ІРОПЗ дорівнює 0, 56 -0, 6, тобто зруйнувало понад 55% оклюзійної поверхні, показано застосування вкладок, якщо індекс понад 0, 8 — штифтових конструкцій.