Тема 15. Сучасний стан та перспективи розвитку стратегічного управління в Україні

Сучасний стан національної економіки. Розповсюдження практики стратегічного менеджменту в Україні. Ставлення керівництва підприємств до запровадження стратегічного менеджменту. Вплив стратегічного менеджменту на діяльність вітчизняних підприємств. Причини низького рівня запровадження стратегічного управління на вітчизняних підприємствах. Засади і підходи до стратегічного управління на вітчизняних підприємствах. Особливості стратегічної проблематики українських підприємств. Доцільність формування стратегії та впровадження стратегічного управління в практику вітчизняних підприємств. Рекомендовані еталонні напрямки (стратегії) розвитку вітчизняних підприємств в умовах стабілізації національної економіки.

1.2 Основна термінологія

Визначення цілей – окреслення конкретних параметрів підприємства в майбутньому шляхом конкретизації місії, що надає чіткої спрямованості поведінці підприємства на певному часовому проміжку.

Вироблення стратегічного бачення – формування ідеальної картини майбутнього (становища, якого можна досягти за сприятливих умов).

Виробнича стратегія – стратегія, орієнтована на створення економічно ефективної, гнучкої виробничої системи, адаптивної до можливих змін.

Виробнича стратегія підприємства – система довгострокових дій щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємства за рахунок ефективного використання його виробничого потенціалу, своєчасного адаптування до змін у конкурентному середовищі.

Вхідний бар'єр – несприятливі для нових підприємств умови, які ускладнюють їх проникнення у галузь.

Галузь економіки – сукупність підприємств, установ, організацій, які виробляють однорідну продукцію (послуги).

Диференціація продукції – відмінності між близькими товарами (замінниками), які розрізняють споживачі і які використовуються як метод конкурентної боротьби.

Ділова стратегія (стратегія конкуренції) – стратегія, яка забезпечує довгострокові конкурентні переваги господарського підрозділу.

Ключові фактори успіху – активи і компетенції, які використовують суб'єкти ринку в успішній конкурентній боротьбі.

Конкурентні переваги – концентрована форма вияву переваг в економічній, організаційній, технічній сферах діяльності підприємства, галузі, національної економіки, які можна виміряти економічними показниками.

Конкурентоспроможність – здатність досягати найкращих результатів у будь-якій справі, властивість об'єкта краще за інших представлених на ринку об'єктів задовольняти конкретні потреби.

Конкурентоспроможність економіки – концентроване вираження реалізованих у товарах і послугах економічних, науково-технічних, виробничих, управлінських, маркетингових та інших можливостей, які успішно протистоять іноземним товарам іпослугам, що конкурують з ними на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Конкурентоспроможність підприємства – здатність підприємства ефективно розпоряджатися власними і позичковими ресурсами за умов конкурентного ринку.

Концерн (англ. concern – участь, інтерес) – крупні об'єднання підприємств, пов'язаних спільними інтересами, договорами, капіталом, діяльністю.

Корпоративна (лат. corporatio – зв'язок) стратегія – загальна стратегія, призначена для ефективного збалансування напрямів діяльності підприємства, формування вигідних зон господарювання і спрямована на досягнення спільної мети.

Лідерство у витратах – орієнтація підприємства на мінімізацію витрат при виробництві продукції.

Маркетингова стратегія підприємства – модель, система дій підприємства щодо вибору цільового ринку, забезпечення споживчої цінності товару, ефективного виведення його на ринок і ефективного збуту.

Матричні методи економічного аналізу – сукупність прийомів дослідження й аналізу економічних процесів, заснованих на побудові економічних таблиць (матриць, шкал).

Місія підприємства (організації) – сукупність найзагальніших настанов і цільових установок, які характеризують мету існування (призначення) підприємства і принципи його діяльності.

Операційна стратегія диференціації (концентрації) – пропонування споживачам товарів з унікальними споживчими властивостями і підтримка цієї унікальності протягом тривалого часу.

Операційна стратегія підприємства – система заходів, що забезпечує досягнення мети в основному та інших видах діяльності підприємства, крім інвестиційної і фінансової.

Організаційна стратегія – сукупність правил і методів, що реалізують системний підхід до організації діяльності підприємства.

Оцінка стратегічного потенціалу – результат аналізу якісних і кількісних стратегічних характеристик потенціалу підприємства і процесу управління ним, що дає змогу з'ясувати, наскільки підприємство досягає поставлених цілей, як зміни і вдосконалення в процесі управління ним впливають на ефективність і повноту використання стратегічного потенціалу.

Оцінювання зовнішнього середовища – стратегічний аналіз макросередовища і безпосереднього інституційного оточення підприємства, конкретні особливості якого можуть сприяти його успішній діяльності або ускладнювати чи унеможливлювати її.

Підприємницька стратегія – стратегія, безпосередньо спрямована на вирішення конкретних проблем підприємництва.

Портфельний аналіз стратегії підприємства – інструмент стратегічного менеджменту, за допомогою якого виявляють і оцінюють стратегічну позицію підприємства в конкурентному середовищі з метою спрямування ресурсів у найперспективніші напрями господарської діяльності, скорочення (припинення) інвестицій в неефективні проекти.

Продуктово-товарна стратегія підприємства – модель дій щодо здобуття конкурентних переваг завдяки забезпеченню високої споживчої цінності товарів і послуг та постійному їх збагаченню.

Реалізація стратегії – здійснення стратегічних змін на підприємстві, завдяки яким воно набуває здатності досягати своїх стратегічних цілей і неухильно досягає їх.

Розроблення стратегічних альтернатив – формування варіантів стратегії на випадок відчутної зміни особливостей макро- і мікросередовищ підприємства.

Рушійні сили підприємництва – мотиви, які спонукають до підприємницької діяльності задля певної мети.

Сегменти ринку – частини ринку, на яких може бути реалізована продукція підприємства.

Синергічний ефект – взаємодія складових потенціалу підприємства, результативність якої значно вища, ніж сумарний ефект від їх відокремленого функціонування.

Синергія (грец. synergos – той, що діє разом) – стратегічна перевага, що виникає при поєднанні кількох підрозділів чи видів діяльності у єдину систему, за якої ефект спільних дій повинен бути вищим, ніж сума окремих дій.

Система збалансованих показників (СЗП) – механізм перетворення стратегії компанії на послідовність дій, спрямованих на досягнення визначених цілей на всіх рівнях управління компанією.

Стейкхолдери – суб'єкти відносин, які мають певні інтереси до підприємства.

Стратегічна група – група підприємств-конкурентів з однаковими стилем конкурентної активності і позиціями на ринку.

Стратегічне бачення в управлінні підприємством – перспективний погляд на напрям розвитку діяльності підприємства (фірми, компанії), базова концепція того, що воно намагається зробити, чого прагне досягти.

Стратегічний аналіз – комплексне дослідження ресурсів і засобів, завдяки використанню яких фірма досягатиме цілей в конкурентному середовищі.

Стратегічний потенціал підприємства – граничні можливості підприємства щодо досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у певних умовах зовнішнього середовища.

Стратегічний потенціал успіху підприємства – певна сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, вміле використання яких забезпечує успішну діяльність підприємства у віддаленій перспективі.

Стратегічні альтернативи (лат. alternare – чергуватися, від alter – один з двох) – комплекс обгрунтованих самостійних стратегій, спрямованих на досягнення стратегічних цілей підприємства на основі використання наявних ресурсів.

Стратегія вертикальної зв'язаної диверсифікації – придбання або включення до складу підприємства інших виробництв, які входять в технологічний ланцюжок випуску продукту на ступенях до- або післяпрофільного виробничого процесу.

Стратегія виробничих процесів – система дій щодо організації виробництва товарів, що задовольняють потреби покупця і відповідають специфіці виробництва за ціною та іншими критеріями.

Стратегія відновлення й економії – система заходів щодо раціоналізації витрат, припинення діяльності у проблемних або неприбуткових галузях, спрямування ресурсів і можливостей у економічно привабливі галузі.

Стратегія відновлення й економії – система заходів щодо раціоналізації витрат, припинення діяльності у проблемних або неприбуткових галузях, спрямування ресурсів і можливостей у економічно привабливі галузі.

Стратегія входження в нову галузь – система заходів і дій щодо здобуття позицій у новій для підприємства сфері діяльності (галузі).

Стратегія горизонтальної зв'язаної диверсифікації – об'єднання підприємств, які працюють і конкурують в одній сфері діяльності.

Стратегія диверсифікації (лат. diversus – різний і facere – робити) діяльності – цілеспрямована система дій підприємства щодо проникнення в інші сфери (галузі), включення до портфеля його діяльності нових сфер бізнесу.

Стратегія диверсифікації у неспоріднені галузі – система планів і дій підприємства щодо проникнення у стратегічно невідповідну, порівняно з умовами його функціонування, галузь.

Стратегія диверсифікації у споріднені галузі – система планів і дій підприємства щодо проникнення у галузь, наділену стратегічною відповідністю галузі, в якій воно функціонує.

Стратегія зв'язаної (концентричної) диверсифікації – створення нових видів продукції, подібної до тієї, яку виробляє підприємство.

Стратегія лідерства за витратами – внутрішня стратегія операційної ефективності виробництва, яка забезпечує лідерство за рахунок економії витрат.

Стратегія ліквідації підприємства – система планів і дій щодо припинення діяльності підприємства і переорієнтації його ресурсів і можливостей на інші цілі.

Стратегія незв'язаної (конгломератної) диверсифікації – система заходів щодо виробництва докорінно нових товарів, освоєння нових ринків.

Стратегія оптимальних витрат – політика підприємства, заснована на забезпеченні виробництва високоякісних товарів, продажу їх за кращі, ніж у конкурентів, ціни за рахунок оптимальних витрат.

Стратегія (грец. stratos – армія, ago – веду) підприємства – узагальнена програма діяльності (модель дій), спрямована на досягнення підприємством бажаного етапу, мети (статусу на ринку, соціально-економічних показників) завдяки ефективному розподілу, координації та використанню ресурсів.

Стратегія реструктуризації портфеля бізнесу підприємства – здійснення радикальних змін у портфелі, які передбачають продаж або купівлю сфер бізнесу, входження в нові галузі внаслідок зміни довгострокових перспектив.

Сфокусовані стратегії – система заходів, спрямована на краще, ніж у конкурентів, задоволення потреб покупців цільового сегмента.

Філософія підприємства – процес і результат пізнання й осмислення суспільного призначення підприємства.

Фінансова стратегія підприємства – система дій щодо забезпечення найкращої спрямованості фінансової діяльності, економії всіх видів витрат, мобілізації капіталу для підтримки виробничих, дослідних, маркетингових та інших стратегій, спрямована на максимальне підвищення вартості підприємства.

Формулювання місії – визначення найзагальніших настанов, які поєднують мету існування і принципи діяльності підприємства, надають сенсу його діяльності, наповнюють старання людей певним змістом.

Функціональна стратегія підприємства – модель дій щодо конкретизації за певними напрямами корпоративної, ділової стратегій; система орієнтирів у досягненні певних функціональних (виконавських) цілей.

Цілі підприємства (організації, фірми, компанії) – сформульовані у процесі стратегічного планування конкретні кінцеві результати, яких підприємство прагне досягти через певний проміжок часу.