Сучасні світові (міжнародні) гроші

Процес валютної інтеграції проявляється в появі так званих колективних валют і розвитку деяких з них в напрямі перетворення у світові гроші.

Після остаточного затвердження паперового типу грошової системи, відбувається заміна золота в якості світових грошей різними сурогатами. В 70-ті роки вводяться колективні валютні одиниці (КВО) як лічильні гроші, які слугують своєрідним спільним знаменником для співставлення курсів національних валют країн-учасниць регіональних валютних відносин. З кінця 70-х років КВО стали наділятись функціями світових, вірніше, міжнародних грошей, як регіонального (колективні валюти країн Азії, Африки, Латинської Америки), так і більш глобального характеру (спеціальні права запозичення (СДР), введеш МВФ 1 січня 1970 р., та європейська валютна одиниця — ЕКЮ, яка емітується з 13 березня 1979 р. ЄБС, а з січня 1999 р. замінюється на євро. Останні в найбільшій мірі просунулись в напрямку виконання функцій світових грошей.

СДР були створені МВФ як міжнародні резервні активи, призначені для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ країн-членів МВФ, а також як універсальний еталон вартості національних валют. За визначених умов СДР могли виконувати переважаючу функцію світових грошей — засобу платежу. Однак, фактичне жорстке прив'язання СДР до долара, слабкий зв'язок з приватним сектором призвели до того, що поза самого МВФ його одиниця знайшла досить обмежене застосування. Справа в тому, що тримачами СДР не можуть бути приватні агенти.

СДР позбавлені можливості безпосередньої участі навіть в міжурядових операціях. Володіння активом, вираженим в СДР, означає наявність у країни-члена МВФ права на одержання кредиту в конвертованій валюті в межах ліміту у інших учасників угоди про спеціальні права запозичення шляхом обміну виділених їй Фондом сум СДР на еквівалент у вільно оборотній валюті.

Весь обсяг емісії СДР надається лише країнам-членам МВФ пропорційно величині внесених ними паїв (квот) в капітал Фонду. Оскільки ці одиниці не мають матеріальної форми (банкноти, монети), їх розподіл здійснюється через рахунок спеціальних прав запозичення фонду (Special Drawing Account), по якому проводяться операції і з СДР.

Процес переходу країн ЄС до єдиної валютної системи викликав необхідність, запровадження спільної валюти - євро, до якої перейшли у 1999 р. 11 країн-членів ЄС (таблиця 4.1.) Євро замінив попередню грошову одиницю ЄС - ЕКЮ у співвідношенні один до одного (1 ЕКЮ = 1 євро).

З 1 січня 1999 р. по 31 грудня 2001 р. поряд із євро в обігу знаходитимуться національні валюти країн-членів ЄВС. Банки цих країн надаватимуть послуги щодо відкриття депозитних рахунків у будь-якій валюті регіону. В цей період євро введено лише в безготівковий обіг. У готівковому продовжують функціонувати національні гроші. Але національні валюти країн-членів єврозони, що запровадили євро, фактично перестали бути самостійними, а стали своєрідними дублікатами єдиної європейської валюти.

З 1 січня 2002 р. євро стане єдиною валютою у країнах ЄВС, всі національні валюти країн-членів вилучаються з обігу і замінюються на євро як у безготівковому, так і в готівковому обігу.

Із запровадженням загальноєвропейської одиниці Європейський центральний банк (ЄЦБ) здійснює емісію лише в євро; комерційні банки ведуть фінансові операції з ним лише в євро; євро використовується в усіх міжбанківських розрахунках; навіть якщо міжнародні розрахунки чи перекази здійснюються у валютах країн єврозони, банківська звітність ведеться в євро. Запроваджується програма поступового поширення євро і в інших сферах економічного життя - від визначення та оприлюднення цін до ведення звітності та статистики.

Запровадження євро має позитивні наслідки:

1. Допомагає вирішенню проблеми фактичної заміни національних валют країн-членів єврозони єдиною валютою та її використання як у внутрішніх розрахунках країн єврозони, які становлять 50% від їх загального зовнішньоекономічного обороту, так і розрахунках з іншими країнами (експорт єврозони становить 15% від світового експорту);

2. Сприяє економії ресурсів. Країни-члени ЄВС економлять на витратах обігу національних валют, оскільки існування різних валют щорічно коштувало їх підприємствам 26-33 млрд. доларів. На обмінах готівки однієї валюти на іншу населення єврозони раніше втрачало близько 2 млрд. німецьких марок за рік. А втрати підприємств та бізнесменів при здійсненні безготівкового конвертування, страхуванні валютних ризиків тощо становили близько 45 млрд. німецьких марок.

3. Забезпечує створення економічного простору, еквівалентного за населенням і потенціалом економікам США та Японії.

4. Вирівнюються умови торгівлі для країн єврозони, поліпшуються їх конкурентні можливості.

5. Євро широко застосовують у міжнародних розрахунках, при операціях із різними фінансовими інструментами на міжнародних ринках. Центральні банки багатьох країн поступово збільшують його використання як резервної валюти.

6. Сприяє підвищенню прозорості ціноутворення, уніфікації бухгалтерського обліку, статистики, економічного аналізу та прогнозування і зіставлення їх результатів.

7. Стимулює зростання ринку трансакцій (переказ грошових коштів на які-небудь цілі) та заощадження у євро. Ринок євро ставатиме дедалі ліквіднішим. Для інвесторів з'являються додаткові стимули деномінувати свої портфелі у євро і таким чином поглибити цей ринок.

8. Із появою євро суттєво звузиться ринок спекулятивних валютних операцій - вони перекидаються на ринки інших країн.

9. Передбачається вплив євро на світові фінанси. Так, експерти міжнародного банківського концерну " Дойче Морган Гренфелл" вважають, що із запровадженням нової євровалюти виникне другий по розміру ринок цінних паперів в світі після американського.

10. На кредитному ринку позичальників приваблює те, що єдина валюта збільшує коло потенціальних інвесторів; по зики в євро поки що є дешевшими, порівняно з доларовими кредитами; у зоні євро норма заощаджень домогосподарств традиційно залишається високою; ВВП зони євро можна порівняти з ВВП США. Із подальшою глобалізацією світової економіки країни стають дедалі більше взаємозалежними у сферах торгівлі, інвестицій та фінансових потоків. З урахуванням таких переваг, пов'язаних із використанням євро, як відсутність валютного ризику, цінова прозорість, оптимізація міжнародних платежів, усунення різноманітних тарифних бар'єрів, на нову валюту можуть переключитися і " зовнішні" щодо ЄВС великі компанії та корпорації, тобто євро має непогані шанси перетворитись у форму світових грошей.