Платіжний баланс та його структура

Отже, ми з'ясували, що міжнародні розрахунки по операціях зовнішньої торгівлі і руху капіталу опосередковуються валютними відносинами.

Всі ці операції віддзеркалюються в платіжному балансі країни, котрий являє собою систематичний запис всіх угод із зовнішнім світом.

Платіжний баланс — обсяг і співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, і суми надходжень із-за кордону за певний період часу (рік, квартал тощо). Перевищення надходжень над платежами становить активне сальдо платіжного балансу, а перевищення платежів над надходженнями — пасивне сальдо.

Стан платіжного балансу істотно впливає на валютне становище країни. Як правило, пасивність платіжного балансу погіршує становище на світовому ринку тієї чи іншої валюти, оскільки обумовлює підвищення курсу іноземної валюти тобто падіння курсу національної валюти. Активний баланс поліпшує становище національної валюти, оскільки пропозиція іноземної валюти перевищує попит на неї, внаслідок чого зростає курс національної валюти. Відтак для розуміння процесів, що відбуваються у валютній сфері, треба вміти аналізувати платіжний баланс країни у певному аспекті, з точки зору з'ясування його взаємодії зі станом попиту на валюту та її пропозиції, рухом валютних курсів і відсоткових ставок.

Саме в цьому аспекті ми і розглядаємо платіжний баланс. В якості ілюстрації візьмемо стандартне подання платіжного балансу, що звичайно використовується МВФ, і платіжний баланс України за 1999 р.

У платіжному балансі знаком " плюс" позначено експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань; знаком " мінус" - імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов'язань.

Платіжний баланс, як і будь-який інший, має дві сторони: статті кредиту та статті дебету. Статті кредиту — плюсові статті (+) — відображають операції " експортного типу", по котрим країна отримує, " заробляє" іноземну валюту. Статті дебету —мінусові статті (—) — відображають операції " імпортного типу", по котрим іноземна валюта витрачається. Кредит показує приплив іноземної валюти, тобто її пропозицію, дебет — витрати іноземної валюти, тобто попит на неї.

Платіжний баланс складається з трьох частин:

· " рахунок поточних операцій";

· " рахунок руху капіталу";

· " рахунок офіційних резервів".

Перша частина платіжного балансу — " рахунок поточних операцій" —включає такі статті: на боці кредиту — товарний експорт, експорт послуг, приватні доходи від інвестицій; на боці дебету — товарний імпорт, імпорт послуг, приватні грошові перекази.

Друга частина — " рахунок руху капіталу" — відображає на боці кредиту приплив капіталу в країну (надходження: отримання позик, іноземні інвестиції), а на боці дебету — відплив капіталу (платежі: купівля іноземних матеріальних та фінансових активів).

При розгляді рахунків руху капіталу зверніть увагу на те, що звичайно надання кредитів за кордон називають " експортом капіталу", а іноземні позики — " імпортом капіталу". Однак кредитування іноземців є імпортною операцією, оскільки інвестиції в інші країни — (відплив капіталу) означає витрачання іноземної валюти, зменшення резервів, а відтак відображається на боці дебету. Отримання кредиту (приплив капіталу) є експортною операцією, оскільки іноземні інвестиції збільшують запаси (резерви) іноземної валюти і тому відображаються на боці кредиту. Тому, якщо експорт товарів збільшує, а імпорт зменшує запаси (резерву іноземної валюти), то відплив (вивіз) капіталів, тобто інвестицій в інші країни, означає витрачання, зменшення резервів іноземної валюти, а приплив (вивіз) капіталів, тобто інвестиції з інших країн, збільшує запаси іноземної валюти.

Третя частина — " рахунок офіційних резервів" служить для регулювання " незбалансованості" платіжного балансу по поточних операціях і руху капіталу, а також для підтримки необхідного курсу іноземної валюти (фіксованого курсу і регулювання короткострокових коливань плаваючих валютних курсів).

Отже, в платіжному балансі, у зведеному вигляді, представлені чинники, які сприяють збільшенню попиту на іноземну валюту (статті колонки " дебет": імпорт товарів і послуг, витрати туристів, допомога та позики іншим державам) та збільшенню пропозиції іноземної валюти (статті колонки " кредит": експорт товарів і послуг, позики, що надаються країні та ін.). Відтак аналіз платіжного балансу дозволяє судити про доходи, одержувані країною від інших країн, і платежі іншим країнам, про пропозиції і попит на ту або іншу валюту, про суб'єкти міжнародних відносин, в руках яких акумулюються валюти, про тих, хто хоче продавати валюту, і тих, хто хоче купити її. Платіжний баланс говорить про стан офіційних резервів іноземної валюти, про позиції національної валюти і про здатність країни платити за своїми зобов'язаннями.

В кінці кінців в платіжному балансі відображається стан національної економіки та її місце в системі світогосподарських зв'язків. Така інформація необхідна для вибору і формування грошової податкової та валютної політики, адекватної соціально-економічним та політичним умовам даної країни. Вона необхідна і міжнародному фінансовому менеджменту при виробленні фінансової політики в рамках фірми для з'ясування позиції тієї чи іншої валюти на світовому ринку, тенденцій руху валютних курсів. Відтак фінансовий менеджер повинен вміти читати й аналізувати платіжний баланс.