Показники оцінки фінансового стану підприємства

Зростання боргових зобов'язань підвищує ризик, оскільки борги треба повертати у визначений час і нерідко з певним відсотком. В той же час слід пам'ятати, що борги не тільки збільшують ризик, але й прибуток. Вони сприяють нарощуванню обороту і відносному зниженню його витратомісткості. Тому важливо не уникати боргів, а підтримувати правильне співвідношення між позиковим і власним капіталом.

У наведеному прикладі коефіцієнт фінансової стійкості на кінець звітного року становить 0, 260, а впорівнянні з минулим і базовим періодами він знизився майже на 25 %, тобто частка позикового капіталу зменшується. Підприємство уникає ризику, хоча має можливість додатково залучити в оборот із зовнішніх джерел до 214, 5 тис. грн. (895: 2 - 233) і забезпечити більш повне використання необоротних активів.

Коефіцієнт інвестування характеризує достатність (недостатність) власного капіталу для покриття необоротних активів і участь власного капіталу в формуванні оборотних активів. Економічно доцільне значення цього показника > 1, яке засвідчує наявність власного оборотного капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт інвестування на кінець звітного періоду складає 1, 266 і зріс у порівнянні з базовим періодом на 22, 7 %. Це свідчить про збільшення власного капіталу в обороті та зміцнення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт маневрування характеризує, яка частка власного капіталу використовується для формування оборотних активів. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (економічно доцільне значення - 0, 4 - 0, 6). Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспроможність підприємства, тим більші можливості скерування чистого прибутку на капітальні інвестиції та соціальні потреби власників капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт маневрування на кінець звітного періоду складає 0, 207 і впродовж періоду, що аналізується, має тенденцію до зростання. Однак можливість маневрування є невисокою. Підприємству необхідно продовжити процес накопичення власних оборотних коштів.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом характеризує частку власного оборотного капіталу в оборотних активах. Підвищення частки власного оборотного капіталу свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства, збільшення робочого капіталу, підвищення платоспроможності і ліквідності боргових зобов'язань, зростання фінансової незалежності. Економічно доцільне значення цього показника ³ 0, 5, що означає формування не менше 50 % оборотних активів за рахунок власного капіталу.

У наведеному прикладі коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом (робочим капіталом) на кінець звітного року складає 0, 443 проти 0, 077 у базовому періоді, що є позитивним. Але підприємству необхідно подбати про подальше його зростання до 0, 5, і більше.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує спроможність підприємства за рахунок наявних оборотних активів виконувати свої грошові зобов'язання, передусім сплачувати борги. Для забезпечення належного рівня платоспроможності підприємствам доцільно забезпечувати значення цього показника на рівні 1, 5 - 2, 5, при якому величина оборотних активів в 1, 5 - 2, 5 рази більша від величини боргових зобов'язань. Тоді за рахунок грошових коштів від поточної реалізації оборотних активів забезпечується своєчасне погашення поточних зобов'язань.

У наведеному прикладі коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного року становить 1, 794 проти 1, 083 в базовому періоді, що характеризується позитивно.

Оскільки підприємство не мало довгострокових зобов'язань, то коефіцієнт загальної ліквідності рівнозначний поточній ліквідності і складає 1, 794. Значення коефіцієнтів поточної і загальної ліквідності залежить передусім від величини робочого капіталу, тобто від величини власних оборотних коштів, авансованих на формування оборотних активів. Із збільшенням величини і частки власних оборотних коштів зменшується потреба в зовнішніх інвестиціях (поточних зобов'язаннях) і підвищується їх ліквідність. При доведенні частки власних оборотних коштів у формуванні оборотних активів до 50 %, підприємство забезпечить 200 % поточної ліквідності зобов'язань (100 х 100 / 50), належний імідж та необхідну кредитоспроможність.

Доповнюють загальну оцінку фінансового стану показники ефективності використання капіталу. До них належать наступні.

Рентабельність обороту. Для забезпечення самофінансування підприємство повинно забезпечувати рівень рентабельності > 5 % до обороту.

У наведеному прикладі підприємство за період, що аналізується, зуміло досягти рівня рентабельності 5 % до обороту.

Це означає, що операційна діяльність, яка в базовому періоді була практично на межі беззбитковості, у звітному році досягла рівня самоокупності і самофінансування. Саме рентабельність обороту першочергово забезпечила підприємству можливість збільшити власний оборотний капітал і підвищити платоспроможність.

Фондовіддача активів характеризує величину обороту з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на 1 гривню активів. Чим більша фондовіддача, тим менша фондомісткість і більш ефективно використовується капітал, вкладений в активи підприємства.

У наведеному прикладі фондовіддача активів за звітний рік склала 2, 79 грн. в розрахунку на 1 грн. активів, що на 15, 3 % більше, ніж у базовому періоді. Це позитивно, але не забезпечує стабільного зростання цього показника і підприємству необхідно вжити заходів щодо нарощування обсягів обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Рентабельність сукупного капіталу (Рск) характеризує операційну ефективність підприємства. Вона залежить від рентабельності обороту

(По х 100 / О) і фондовіддачі активів (О / А),

де По - операційний прибуток;

О - оборот від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

А - активи підприємства, в які вкладений сукупний капітал.

Ця залежність може бути виражена за формулою:

Рск = По х 100 / А

У наведеному прикладі рентабельність сукупного капіталу, вкладеного в активи підприємства, під впливом названих вище чинників в періоді, що аналізується, мала тенденцію зростання і збільшилась з 0, 29 до 14, 0 % по відношенню до величини сукупного капіталу, що є позитивним.

Рентабельність власного капіталу засвідчує ефективне використання власного капіталу, можливість його примноження. Вона забезпечується отриманням чистого прибутку в результаті господарської діяльності. Власний капітал слід вважати ефективно використаним, якщо його рентабельність відповідає дохідності довгострокових фінансових інвестицій в банку (в сучасних умовах > 10 %).

У наведеному прикладі рентабельність власного капіталу в звітному році складає 12, 2 % проти 3, 8 % збитків у базовому періоді, що є позитивним, засвідчує підвищення ділової активності на підприємстві. Цьому сприяло збільшення частки власних коштів в обороті і на його основі робочого капіталу.

3.7. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, що аналізується.

З даних табл. 2 видно, що підприємство в періоді, що аналізується, мало достатньо власного капіталу (79, 3 % в сукупному капіталі на кінець звітного року). Наявний власний капітал дає можливість залучити в оборот щонайменше 447, 5 тис. грн. зовнішніх інвестицій (895: 2). Фактично залучено 233 тис. грн., тобто ця можливість ним використана лише на 52, 0 % (0, 26 х 100 / 0, 5).

Власний капітал в базовому періоді був розміщений неефективно. Він вкладений в основному в необоротні активи. Інвестиції в оборотні засоби складали лише 22 тис. грн., або 2, 9 % власного капіталу. За два наступних періоди збільшився пайовий капітал і нерозподілений прибуток (дод. 1), за рахунок яких зросла величина власних оборотних коштів з 22 до 185 тис. грн., а частка робочого капіталу в оборотних активах підвищилась з 7, 7 % в базовому періоді до 44, 3 % у звітному періоді, поточна ліквідність боргових зобов'язань з 1, 083 до 1, 794 раза. Таким чином ефективність роботи підприємства підвищилась: зросла рентабельність обороту, сукупного і власного капіталу, збільшилась фондовіддача активів, фінансовий стан підприємства за минулий і звітний періоди покращився.

Для подальшого зміцнення фінансового стану підприємству необхідно:

- збільшити частку власних коштів в обороті до ³ 50 %;

- оптимізувати структуру активів шляхом збільшення величини і частки оборотних активів за рахунок власних і зовнішніх джерел оборотних коштів;

- підвищувати фондовіддачу і рентабельність активів;

- раціонально використовувати чистий прибуток, забезпечити його реінвестування на поповнення власних оборотних коштів і оновлення матеріально-технічної бази.

3.8. Матеріали аналізу фінансового стану за переліком обчислених показників, наведених у табл. 1, дозволяють дати загальну оцінку фінансового стану підприємства та ефективності його функціонування. Аналіз і оцінка фінансового стану підприємства за вказаним переліком показників не пов'язаний з використанням великої інформаційної бази, не вимагає великих витрат часу і може розцінюватися як експрес-аналіз.

Наявність даних за кілька років (періодів) засвідчує ділову активність підприємства в динаміці, позитивні і негативні сторони фінансово-господарської діяльності, дає можливість миттєво оцінити фінансовий стан, сприяє пошуку резервів і шляхів його зміцнення. Тому фінансовому менеджеру доцільно накопичувати ряди динаміки показників оцінки фінансового стану за 3, 5 і 10 років.

3.9. Аналіз фінансового стану підприємства залежно від поставленої мети може проводитися й за допомогою вужчого кола показників. Наприклад, при оцінці платоспроможності підприємства достатньо використати показники за N 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; при оцінці ліквідності зобов'язань - N 4, 5, 6, 7, 8, 9; при оцінці ефективності функціонування підприємства - N 1, 2, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12 і таке інше.

3.10. Наявність цифрових даних за рекомендованим переліком показників дає можливість миттєво зорієнтуватися у змінах, що відбулися в звітному періоді в порівнянні з минулими періодами з тим, щоб прийняти відповідні управлінські рішення.

Показники загальної оцінки фінансового стану підприємства дають також можливість визначити потребу в поглибленому факторному аналізі окремих сторін фінансово-господарської діяльності. Ними можуть бути:

- склад і структура розміщення та ефективність використання капіталу;

- склад і структура необоротних активів та ефективність їх використання;

- джерела формування та ефективність використання оборотних коштів;

- фінансові результати;

- дебіторська і кредиторська заборгованість;

- рух грошових потоків тощо.

3.11.Поглиблений аналіз деталізує чинники впливу на зміну показників загальної оцінки фінансового стану, націлює на прийняття конкретних управлінських рішень щодо фінансової стабілізації підприємства.