Структура дебіторської заборгованості підприємства за строками її виникнення

Цей показник характеризує, скільки разів дебіторська заборгованість погашалась і відновлювалась, або скільки оборотів здійснили грошові ресурси, вилучені в дебіторську заборгованість.

Тривалість періоду стягнення (інкасації) дебіторської заборгованості в днях (Тпдз) визначається за формулою:

Тпдз = ДЗ х Д / О,

де Д - кількість днів у періоді, за який проводиться аналіз.

Показник тривалості інкасації дебіторської заборгованості характеризує період, за який підприємство отримує належні йому кошти від покупців і замовників та інших дебіторів шляхом надходження коштів на рахунки в банку чи в іншій формі.

При поглибленому аналізі дебіторської заборгованості показники її оборотності (залежно від її величини, складу і структури) доцільно обчислювати в розрізі:

всієї дебіторської заборгованості;

дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги;

іншої дебіторської заборгованості.

Розраховані у динаміці показники доповнять якісну оцінку стану дебіторської заборгованості та дадуть можливість оцінити її вплив на фінансовий стан підприємства. Прискорення оборотності дебіторської заборгованості зменшує потребу в оборотних коштах, сприяє покращенню їх структури за джерелами формування, підвищує платоспроможність підприємства і навпаки - сповільнення оборотності дебіторської заборгованості збільшує потребу в оборотних коштах, погіршує їх структуру, знижує платоспроможність підприємства, загрожує виникненню сумнівних боргів.

Якісну оцінку стану дебіторської заборгованості можуть доповнити коефіцієнт завантаження обороту дебіторською заборгованістю, фондовіддача і рентабельність дебіторської заборгованості, обчислених за методикою аналогічною розрахунку показників ефективності використання оборотних коштів (табл. 9), замінивши середню величину запасів оборотних засобів (ОЗ) на середню величину дебіторської заборгованості (ДЗ).

Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства постачальникам за отримані товарно-матеріальні цінності, працівникам підприємства з оплати праці, бюджету та державним позабюджетним фондам зі сплати податків і зборів, із внутрішніх розрахунків тощо. Частина цієї заборгованості обумовлена кругооборотом оборотних виробничих фондів і фондів обігу, чинним порядком розрахунків. Інша частина може бути наслідком порушення розрахунково-платіжної дисципліни, відсутності власних коштів в обороті та засобів платежу. Наявність в обороті значної величини і частки кредиторської заборгованості часто є наслідком фінансових труднощів. Зростання кредиторської заборгованості знижує ліквідність поточних зобов'язань і може призвести до примусового стягнення боргу через господарський суд (до банкрутства). Тому аналізу стану кредиторської заборгованості підприємство повинно приділити належну увагу.

Мета аналізу - встановити реальність і ліквідність кредиторської заборгованості, її місце в джерелах оборотних коштів та визначити шляхи оптимізації величини зобов'язань кредиторам.

Таблиця 15

Склад і структура кредиторської заборгованості та її частка в оборотних коштах підприємства (станом на 31 грудня)

Дані табл. 15 дають можливість проаналізувати склад, структуру кредиторської заборгованості, її частку в джерелах формування оборотних коштів.

У наведеному прикладі кредиторська заборгованість підприємства за аналізований період щорічно зменшувалася, що сприяло зниженню її частки у формуванні оборотних коштів з 85, 4 % в базовому році до 45 % у звітному році, що є позитивним.

Основне місце в кредиторській заборгованості займає заборгованість за товари, роботи і послуги (71, 3 % на кінець звітного року). Тому такій заборгованості необхідно приділити більше уваги. За даними аналітичного обліку й угод з постачальниками необхідно перевірити реальність боргу, строки його виникнення, встановлені терміни погашення, та розробити шляхи оптимізації. За наявності простроченої заборгованості постачальникам необхідно вивчити причини її виникнення, можливі санкції за порушення термінів сплати боргу та вжити заходів щодо негайного погашення.

Для оцінки впливу кредиторської заборгованості на фінансовий стан підприємства доцільно розрахувати такі показники:

тривалість обороту (погашення) кредиторської заборгованості в днях;

коефіцієнт поточної ліквідності кредиторської заборгованості.

Тривалість обороту (погашення) кредиторської заборгованості відображає час, за який в середньому борг може бути погашений за рахунок чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Він визначається за формулою:

ТОкзд = КЗ х 360: (С + ПДВ),

де ТОкзд - тривалість обороту кредиторської заборгованості в днях;

КЗ - середня величина кредиторської заборгованості за аналізований період (рік), тис. грн.;

С - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. (дод. 2, код рядка 040);

ПДВ - податок на додану вартість на реалізовану продукцію (товар, роботи, послуги) за ставкою згідно з чинним законодавством.

У наведеному прикладі тривалість обороту кредиторської заборгованості в звітному році при середній її величині 203 тис. грн. склала 29, 9 дня (203 х 360: 2443). Вона на 6, 9 дня (36, 8 - 29, 9) нижча від тривалості обороту оборотних активів, сформованих за її участю (табл. 11), що є позитивним, характеризує ліквідність зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності кредиторської заборгованості розраховується як співвідношення величини оборотних активів, сформованих за участю кредиторської заборгованості, до величини кредиторської заборгованості на дату балансу і характеризує платоспроможність підприємства, його здатність розрахуватися за зобов'язаннями, наявними на дату балансу. Він визначається за формулою:

Кплз = (ОЗ - КБ х 2): КЗ,

де Кплз - коефіцієнт поточної ліквідності кредиторської заборгованості;

ОЗ - величина оборотних засобів на дату балансу;

КБ - заборгованість за короткостроковими кредитами банків на дату балансу;

КЗ - кредиторська заборгованість на дату балансу.

При розрахунку коефіцієнта поточної ліквідності кредиторської заборгованості передбачено зменшення величини оборотних засобів (ОЗ) на заставні активи в погашення заборгованості за короткостроковими кредитами банків. Застава за банківськими кредитами повинна бути не менше подвоєної суми наданого кредиту.

У підприємстві, що аналізується, коефіцієнт поточної ліквідності кредиторської заборгованості складає:

на кінець базового року 1, 008 [(287 - 20 х 2): 245];

на кінець минулого року 1, 315 [(368 - 40 х 2): 219];

на кінець звітного року 1, 745 [(418 - 45 х 2): 188].

З наведених даних випливає, що коефіцієнт поточної ліквідності кредиторської заборгованості на кінець звітного року значно вищий, ніж у попередніх періодах. На одну гривню зобов'язань припадає 1, 745 грн. платіжних засобів, що засвідчує можливість підприємства вчасно розраховуватися за поточними борговими зобов'язаннями.

На виробничих і оптових підприємствах доцільно співставляти дебіторську заборгованість за товари (роботи, послуги) з кредиторською заборгованістю за товари (роботи, послуги), як за абсолютною їх величиною, так і за термінами оборотності для оперативного управління заборгованістю, забезпечувати покриття (ліквідність) кредиторської заборгованості за рахунок дебіторської заборгованості.

4.9. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства. Економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється фінансовими результатами його діяльності - отриманим прибутком. Тому фінансові результати діяльності (прибуток або збиток) та чинники впливу на їх величину повинні постійно аналізуватися.

Основними інформаційними матеріалами аналізу фінансових результатів є:

звіт про фінансові результати (ф. N 2);

примітки до річної фінансової звітності (розділ V);

дані аналітичного обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності.

Підприємства споживчої кооперації додатково використовують наступні дані:

звіт про фінансові результати (ф. N 1-ФП);

звіт про витрати обігу (ф. N 2-ФП);

звіт про результати фінансово-господарської діяльності ринків споживчої кооперації (ф. N 3-ФП).

Мета аналізу:

вивчити структурні зміни доходів, витрат та прибутку за період, що аналізується;

визначити вплив основних чинників на величину операційного прибутку і прибутку від звичайної діяльності;

розрахувати коефіцієнт маржинального прибутку;

узагальнити матеріали аналізу і розробити заходи щодо підвищення кінцевого фінансового результату господарської діяльності.

Аналіз доходів, витрат і прибутку проводять за даними звітів про фінансові результати (ф. N 2 табл. 16).

Дані табл. 16 дають можливість проаналізувати структурні зміни складових загального доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і зміни їх рівнів.

Відхилення рівнів доходів і витрат звітного періоду від базового і минулого періодів дає можливість визначити їх вплив на фінансові результати від операційної і звичайної діяльності та чистий прибуток (збиток) підприємства.

На величину операційного прибутку (збитку) впливають такі чинники:

обсяг обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (О);

непрямі податки, що включаються в ціну продукції (товарів, робіт, послуг) (НП);

інші вирахування з доходу (ІВД);

собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (С);

інші операційні доходи (ІОД);

операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) (ОВ).

Виходячи з вище наведеного фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток) визначається за формулою:

ОП = О - НП - ІВД - С + ІОД - ОВ,

де ОП - операційний прибуток (+), операційний збиток (-).

Позитивно впливає на величину операційного прибутку ріст обсягу обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та інших операційних доходів, зниження собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), операційних витрат, а також непрямих податків та інших вирахувань з доходу. Зворотня тенденція названих показників негативно впливає на фінансові результати операційної діяльності і може призвести до збитковості.

У наведеному прикладі (табл. 16) позитивний вплив на величину операційного прибутку в звітному році у порівнянні з минулим мало місце зниження рівня собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 4, 3 пункта, а негативний - зменшення рівня інших операційних доходів на 0, 3 пункта та зростання рівня операційних витрат на 1, 6 пункта.

Величину впливу собівартості на операційний прибуток можна визначити за формулою:

± DОП = О₁х (Ср₁ - Ср₀) / 100,

де (± DОП - приріст (+), зменшення (-) операційного прибутку, тис. грн.;

О₁ - оборот від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період, тис. грн.;

Ср₀ і Ср₁ - рівень собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в минулому і звітному періодах, у % до обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У наведеному прикладі за рахунок зниження рівня собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) операційний прибуток збільшується на 135, 5 тис. грн.

315 х (64, 6 - 68, 9) / 100

Аналогічно можна обчислити величину впливу решти чинників. Для забезпечення балансової ув'язки позитивного сумового ефекту (+) чи втрат (-) необхідно визначати рівень складових з точністю до 0, 01 %, а оборот від реалізації - до 0, 1 тис. грн.

Оскільки операційний прибуток повинен бути основною складовою прибутку від звичайної діяльності, а збиток засвідчує неефективність основної діяльності як такої, що призводить до втрати власного капіталу, то підприємству доцільно всебічно проаналізувати всі чинники впливу на фінансовий результат від операційної діяльності, використовуючи дані операційного і бухгалтерського обліку (проаналізувати закупівельні ціни, надбавки, витрати тощо).

Таблиця 16