Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






При підготовці до практичного (семінарського) заняття. На методичній нараді кафедри






МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

 

 

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

загальної хірургії №2

Завідувач кафедри

д.мед.н., професор

___________ О.Ю.Іоффе

“______” _____________ 2011 року

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

 

Навчальна дисципліна Виробнича практика з догляду за хворими
Модуль № 2 Хірургічна інфекція. Змертвіння. Основи клінічної онкології. Курація хірургічних хворих.
Змістовний модуль № 5 Хірургічна інфекція. Змертвіння.
Тема заняття № 21 Гнійні захворювання кісток.
Курс Третій
Факультет Медичний № 1, № 4

 

 

Київ – 2011


1. Актуальність теми:

Гнійна інфекція кісток та суглобів була і залишається однією з найважливіших проблем травматології та кістково-гнійної хірургії. На сьогодні захворювання на гострий гематогенний остеомієліт складають 8–12% від числа всіх гнійно-запальних захворювань, причому 80–90 % пацієнтів – діти. У 10–30 % пацієнтів процес переходить у хронічну стадію з формуванням залишкових порожнин, секвестрів, нориць.

У осіб з відкритим переломом довгих кісток кінцівок частота остеомієліту становить 10, 3–20, 4 % і має тенденцію до збільшення, причому у 15–30 % пацієнтів процес може перейти у хронічну стадію. В загальній структурі інвалідності від травм опорно-рухового апарату частка остеомієліту становить 13 %. Летальність при остеомієліті 1- 7%.

 

2. Конкретні цілі:

· Знати визначення остеомієліту.

· Знати етіологію та патогенез остеомієліту.

· Засвоїти класифікацію остеомієліту.

· Знати патологічну анатомію остеомієліту.

· Знати механізм утворення секвестральної капсули.

· Вміти діагностувати остеомієліт за клінічними та лабораторними ознаками.

· Вміти діагностувати остеомієліт при інструментальних методах дослідження.

· Вміти інтерпретувати данні рентгенограм при остеомієліті довгих кісток.

· Знати основні задачі при лікуванні остеомієліту, засвоїти основні види оперативного лікування.

· Засвоїти основні види хронічного остеомієліту та основні види його лікування.

· Знати наслідки лікування остеомієліту кісток.

· Розвивати творчу активність в процесі виконання клінічних, медико-соціальних досліджень, аналізу сучасних наукових джерел та медичного простору інтернету.

 

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назви попередніх дисциплін Отримані навики
Нормальна анатомія Остеологія, міологія, синдесмологія, будова суглоба. Біомеханіка рухів у суглобах. Анатомія судин та нервів.
Гістологія Ембріогенез, будова кісткової та хрящової тканини і фізіологічна регенерація кісткової тканини.
Рентгенологія і радіологія Вікові особливості скелету в рентгенологічному зображенні; рентгенологічне обстеження скелета; рентгенографічна семіотика захворювань і ушкоджень скелету; радіонуклідні методи діагностики захворювань опорно-рухового апарата.
Оперативна хірургія і топографічна анатомія Топографія судинно-нервових утворень кінцівок.
Пропедевтика терапії Догляд за пацієнтами.
Патологічна анатомія Патоморфологія патологічного процесу в кістковій тканині.
Патологічна фізіологія Стадії запального процесу.

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін Визначення
Остеомієліт (osteomyelitis) Запалення кісткового мозку, яке розповсюджується на елементи кістки (губчата та компактна речовина, окістя).
Секвестр (sequestrum) Обмежена частина мертвої тканини в організмі.
Секвестрація (sequestratio) Відторгнення змертвілої ділянки від тканин, які зберегли свою життєдіяльність, в результаті демаркаційного процесу.
Абсцес (abscessus) Порожнина, заповнена гноєм та відокремлена від навколишніх тканин і органів біогенною мембраною.
Нориця (fistula) Відсутній в нормі канал, який вистелений грануляційною тканиною або епітелієм, який з’єднує порожнини тіла, в тому числі патологічні, а також полі органи між собою або з навколишнім середовищем.
Абсцес (abscessus ossis) Абсцес в компактній речовині кістки, виникає при хронічному остеомієліті.
Абсцес Броді (abscessus Brodii) Хронічний остеомієліт з утворенням невеликої, добре обмеженої гнійної порожнини в губчатій речовині довгої трубчатої кістки.
Остеомієліт Гарре (Garri osteomyelitis) Діафізарний первинно-хронічний остеомієліт з перевагою склеротичних змін в кістці.
Остеомієліт Ольє (Oilier osteomyelitis) Первинно-хронічний остеомієліт з утворенням субкотрикальних та субперіостальних порожнин, заповнених слизовим, білковим або маслянистим ексудатом.
Антибіотич-ний остеомієліт Виникає у ослаблених людей, яких тривалий час неефективно лікува­ли антибіотиками з причини будь-яко­го захворювання.
Флегмона (phlegmone) Гостре гнійне запалення клітковини.
Патологічні переломи Переломи хворобливо зміненої кістки злоякісною пухлиною, інфекційно-запальним процесом.
Секвестрнекр-ектомія Повне видалення осередку запалення (сек­вестрів, грануляцій, гною, секвестральної капсули) в межах здорової кістки з обробкою залишкової порожнини.
Секвестр-ектомія Видалення ос­новного джерела гнійно-некротичного процесу – секвестру.

 

4.2. Теоретичні питання до заняття.

- визначення поняття остеомієліт;

- класифікація остеомієліту, його частота;

- етіологія та патогенез остеомієліту;

- механізм утворення секвестральної капсули;

- клініка остеомієліту, диференційна діагностика;

- методи діагностики остеомієліту;

- лікувальна тактика при гострому гематогенному остеомієліті;

- види консервативного та оперативного лікування;

- хронічні форми остеомієліту;

- лікування хронічних форм остеомієліту;

- наслідки лікування остеомієліту;

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

– виконання футлярних, провідникових новокаїнових блокад, внутрішньо-суглобових ін’єкцій при ушкодженні кінцівок;

– накладання асептичної пов’язки;

– інтерпретування рентгенограм з остеомієлітом кісток;

– підбір інструментів для оперативного лікування остеомієліту;

– промивання дренажних систем.

5. Зміст теми.

ОСТЕОМІЄЛІТ (osteomyelitis, греч. osteon кістка + myelos кістковий мозок + -itis) – запалення кісткового мозку, яке розповсюджується на елементи кістки (губчата та компактна речовина, окістя). Це запалення може привести до остеолізу та остеонекрозу.

 

Етіологія:

- екзогенна інфекція

при відкритих переломах, ушкодженнях м’яких тканин, операціях

- ендогенна інфекція

джерела хронічних запальних процесів (карієс, ангіна, синусит, пієліт, коліт)

Ендогенні інфекції зумовлюються мікроорганізмами, які вегетують на слизових оболонках, на поверхні або в глибоких шарах шкіри, активних осередків запалення. Вважають, що хірургічні інфекції у 32–50 % випадків мають ендогенне походження. Інфекція часто реалізується на фоні супресії загального або місцевого антибактеріального імунітету. Сильними супресорами імунітету є сама травма, металоконструкції, ендопротези, наявність до травми чи операції осередку умовно-патогенних мікроорганізмів у будь-якому органі.

Головними збудниками гнійних ускладнень переважно ендогенного походження є золотистий стафілокок, Str. pyogenes, E. coli, P. mirabilis, Mycobacterium spp., неспорогенні анаероби, актиноміцети. З мікроорганізмів, що в останнє десятиріччя стали відомі як збудники раньової інфекції, остеомієліту, септичного артриту, можна виділити аероби Corynebacteium haemolyticum та hoffmanii, Eikenella corrodens, Haemophilus aphrophilus, Kingella kingae, Moraxella osloensis та анаероби Propionibacterium acnes, Capnocytophaga ochracea, Fusobacterium necrophorum. Вони вегетують переважно у ротовій порожнині, періодонті, глибоких шарах шкіри, кишковому та сечовидільному трактах здорової людини.

Розвитку ендоінфекції сприяють імунодефіцит, дитячий вік, ортопедичні та судинні операції, травми та операції в ротовій порожнині, попередня антибіотикотерапія препаратами широкого спектра дії. Особливо актуальним ендогенне інфікування є для пацієнтів з тяжкими і множинними травмами або тяжким перебігом післяопераційного періоду (післяопераційний шок, загальна інтоксикація, приховані гематоми тощо).

Екзогенні інфекції можуть бути викликані деякими мікроорганізмами з вищезазначених видів, наприклад, золотистим стафілококом, ентеробактеріями. Однак переважно їх зумовлюють мікроорганізми, що перебувають в оточуючому пацієнта середовищі. Найчастіше в травматологічних стаціонарах такі інфекції спричиняються псевдомонадами, в першу чергу – P. aeruginosa, іншими неферментуючими – Acinetobacter spp., а також різними видами ентеробактерій, найменше – P. mirabilis та E. coli. З числа видів мікроорганізмів, що набувають клінічного значення в останні роки, переважно екзогенний шлях інфікування характерний для аеробів Aerococcus viridans, Bacillus cereus, Aeromonas gydrophila, Edwardsiella tarda, Enterobacter agglomerans та анаеробів Actinobacillus ligniensii, які вегетують у природному середовищі, воді, рослинах, тваринах і спричиняють септичні артрити та післятравматичний остеомієліт у осіб відповідного фаху у випадку травми з пошкодженням цілісності тканин.

В залежності від характеру збудника патологоанатомічна і клінічна картина остеомієліту має свої особливості: а) стафілокок більшою частиною локалізується в метафізі, але процес може розповсюджуватися і на діафіз; б) стрептокок майже завжди локалізується в ділянці епіфізарної лінії, чому нерідко у дітей спостерігається стрептококовий епіфізарний остеомієліт або гнійний артрит; в) пневмокок частіше уражає суглобові кінці кісток і суглоби; г) брюшнотифозна паличка в симбіозі з іншими гноєпродукуючими збудниками уражає діафізи кісток.

 

Класифікація:

А. За етіологічним фактором:

– неспецифічний остеомієліт (спричиняється мікроорганізмами які продукують гній);

– специфічний остеомієліт (викликається специфічною мікрофлорою – туберкульоз, сифіліс, бруцельоз).

Б. За шляхом проникнення в кістку:

– гематогенний (ендогенний – джерела хронічних запальних процесів, таких як карієс, ангіна, синусіт, пієліт, коліт);

– не гематогенний (екзогенний – при відкритих переломах, ушкодженнях м’яких тканин, операціях).

В. За механізмом виникнення:

– вогнепальний;

– післятравматичний;

– післяопераційний;

– контактний.

Г. За клінічним перебігом:

– гострий (гематогенний, післятравматичний):

- токсична (адинамічна) форма;

- септикопіємічна (важка) форма;

- місцева (легка) форма;

– підгострий;

– первинно-хронічний (атипові форми остеомієліту – склерозуючий остеомієліт Гарре, альбумінозний остеомієліт Олльє, абсцесс Броді, а також при туберкульозі, сифілісі та ін.);

– вторинно-хронічний (після будь-якого гострого неспецифічного остеомієліту).

Деякі автори виділяють антибіотичний остеомієліт, який виникає у ослаблених пацієнтів в процесі довготривалого лікування масивними дозами антибіотиків та пострадіаційний остеомієліт, який пов’язаний з довготривалим впливом іонізуючого випромінювання.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.012 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал