Симптоматологія та клінічна картина гострого гематогенного остеомієліту.

Загальна клінічна картина при розвитку (загостренні) остеомієліту:

- підвищення температури до високих цифр (39 – 40°С);

- головний біль, можлива втрата свідомості;

- загальна слабкість;

- локальна припухлість в ділянці ураження сегмента кінцівки;

- збільшення регіонарних лімфатичних вузлів;

- високий лейкоцитоз та ШЗЕ;

- збільшення печінки та селезінки;

- множинний прорив гною, утворення нориць.

Токсична (адинамічна) форма гематогенного остеомієліту характеризується надзвичайно швидким (блискавичним) розвитком та вкрай важким перебігом. Захворювання виникає раптово або йому передує продромальний період, який проявляється легким нездужанням. Продромальний період триває в середньому від 1 до 4 діб. Температура у пацієнта відразу ж піднімається до 39–40°С. Бурхливих ознобів у таких пацієнтів не спостерігається, лице гіперемоване, все тіло в поту, на шкірі токсична екзантема. Пацієнт зазвичай лежить без рухів, час від часу виникають судоми. Критично знижується артеріальний тиск, розвивається гостра серцево-судинна недостатність. При самому уважному обстеженні пацієнта виявити болючу ділянку на кінцівці, як правило, не вдається.

Септикопіємічна (тяжка) форма спостерігається у 40% пацієнтів. На початку захворювання переважають загальні явища, які вказують на важкий септичний стан пацієнта. Захворювання починається раптово різким ознобом з підвищенням температури до 39°С і вище. Спостерігається загальна слабкість, кволість, головний біль, нудота, блювота, сонливість, але свідомість пацієнт не втрачає. Апетит зникає, язик обкладений, сухий, лице становиться блідим, губи та слизові оболонки синюшні, артеріальний тиск знижений, тони серця глухі, пульс частий слабкого наповнення і відповідає температурі, дихання часте, поверхневе. Печінка та селезінка збільшенні, безболісні при пальпації. Відмічається олігурія.

Температура в перші дні тримається на рівні 39–40°С, по мірі розвитку нагноєння приймає ремитуючий характер з великими коливаннями протягом доби.

Порушується гормональна регуляція функцій організму, антитоксична функція печінки та функція нирок. При генералізації гнійної інфекції можливе її гематогенне метастазування з появою гнійних вогнищ різної локалізації (поєднане ураження кісток, розвиток гострої гнійної деструктивної пневмонії, гнійного перикардиту та інше).

Характерні скарги вже в перший день захворювання на гострий біль в ураженій кінцівці. Внаслідок рефлекторного скорочення м’язів кінцівка приймає полу зігнуте положення. Наступні 1–2 доби зміни виявляються у вигляді болючої набряклості м’яких тканин, помірного почервоніння шкіри, набряку, місцевого підвищення температури. По закінченню другого дня захворювання в ділянці ураження формується субпериостальний абсцес. В подальшому гній перфорує окістя та досягає підшкірної клітковини. До цього моменту (5–7 доба) з’являється флюктуація. При розвитку міжм’язевої флегмони стан пацієнта декілька покращується.

Місцева (легка) форма. Спостерігається більш легкий початок та подальший розвиток захворювання. Місцеві запальні явища переважають над загальними. Запальний процес не завжди закінчується нагноєнням. Іноді під відшарованим окістям в зоні ураження знаходиться не гній, а скупчення слизово-білкової рідини з домішками геморагічного ексудату.

Форми перебігу остеомієліту:

-токсична (блискавична)

-гостра (тривалістю до 2–4 тижнів)

-підгостра (від 2–4 тижнів до 2–3 місяців)

-хронічна (з 2–3 місяця до 10 і більше років)