Гостра променева хвороба овець

У залежності від дози опромінення, як і в інших видів тварин, гостра променева хвороба овець має 4 ступеня тяжкості і 4 періоди розвитку або перебігу. Дози легкого ступіню - до 300 Р, середній ступінь - 300-400 Р важкий ступінь - 400-600 Р украй важкого - понад 600 Р. ГПХ легкого ступеня протікає з явищами розладів, що швидко минають - невеличке загальне пригноблення, часткова відмова від корму, можливо короткочасне розрідження калу, відзначається помірна лімфо- і лейкопенія, із відносним нейтрофільозом. ГПХ середнього ступеня тяжкості протікає без яскраво відображених клінічних проявів першого (початкового) періоду, хоча з другого дня в периферичній крові поступово розвивається зниження рівня лейкоцитів. Невиразний початковий період непомітно переходить у латентний період, що триває приблизно до 10-12 діб після опромінення. Про наявність і розвиток патологічного процесу ГПХ у ці періоди свідчить тільки прогресуючі морфозміни в периферичній крові. Про настання наступного, періоду розпалу, свідчить деяке пригнічення тварин, часткова відмова від корму, і прояв ефекту епіляції в ділянці шиї, спини, боків. Шкіра в опромінених тварин гіперемована, хвороблива, видимі слизові оболонки бліді, іноді з крововиливами. У окремих тварин періодично відзначаються ПРОНОСИ З НЕЗНАЧНОЮ ДОМІШКОЮ СЛИЗУ в калі. Лейкопенія різко виражена. Летальність складає 15-20%, а інші опромінені тварини видужують. Летальний вихід в основному викликаний змінами з боку органів дихання і ШКТ. ГПХ важкого ступеню. Початковий період виявляється відразу ж після або навіть під час опромінення від декількох годин до 2-3 днів. Можливо короткочасне порушення, манежні, часто некоординовані рухи. Видимі слизові оболонки гіперемовані. Пульс нестійкий, тахікардія й ослаблення серцевої діяльності. Апетит знижений. Функціональні розлади з боку ЖКТ. Незабаром після опромінення в периферичній крові короткочасний лейкоцитоз, гіперсегменровані форми нейтрофілів і явища вакуолізації. Вже через 1-1, 5 години лейкоцитоз заміняється прогресуючою лейкопенією, у першу чергу за рахунок лімфоцитів. В міру ослаблення первинних реакцій у стані тварин наступає поліпшення, що спостерігається клінічно, тобто хвороба переходить у другий період. Латентний період продовжується менше 10 днів. У цей період тварини мало відрізняються від здорових, але до кінця періоду деякі вівці худнуть, з'являються елементи епіляції. Але протягом усього прихованого періоду в периферичній крові продовжує знижуватися рівень лімфо- і лейкоцитів (до 1500 - 200 у 1 мм куб.), спостерігається токсична зернистість нейтрофілів, тромбоцитопенія, а також знижується кількість еритроцитів і знижується їхня резистентність. У кістковому мозку виявляється початкова гіпоплазія всіх паростків кровотворення. На початку періоду розпалу відзначається поступове пригноблення, слабість, зниження апетиту і маси тіла. Розвивається виражена епіляція: вовна стає сухою, випадає жмутами (пасмами), на облисілих ділянках проглядається складчаста, хвороблива, часто з локусами крововиливів шкіра. Часто розвивається катаральний риніт і бронхопневмонія. Можливий пронос, у важких випадках - кривавий. За 1-2 дня до смерті у тварин на 1-2 градуса підвищується температура тіла, порушується робота серця. При цьому ступені ураження, вівці гинуть на 15-25 день після опромінення, рідко - у більш пізні терміни. Глибоке пригноблення кровотворення і імунозахисних механізмів призводить до різкого зниження резистентності організму. У цей період у усіх хворих тварин відзначається пневмонія геморагічного характеру і виразково-некротичні процеси на слизових оболонках ротової порожнини, носоглотки, ЖКТ. Летальність при важкому ступені досягає 50-70% тварин. У тварин, що вижили, настає період відновлення, що протікає повільно. Повного відновлення всіх структур і функцій органів і тканин звичайно не відбувається. Похибки у функціонуванні компенсуються за рахунок інших, менше уражених органів і систем. У тварин поступово поліпшується загальний стан, з'являється апетит. Через 8-12 тижнів відростає вовна, поступово відновлюється функція кроветворення і починають зростати рівні клітинних елементів. Характерною рисою протікання ГПХ у овець є можливість, при погіршенні умов утримання і годівлі, РЕЦИДИВІВ ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ в здавалося б цілком одужавших тварин, з ускладненнями за рахунок сапрофітної й умовнопатогенної мікрофлори. ГПХ украй важкого ступеня протікає в такий спосіб. У початковий період відзначається порушення, що дуже швидко переходить в загальне пригноблення, зниження апетиту, посилення перистальтики, пронос. Ознаки захворювання увесь час прогресують. Наступає різке ослаблення серцевої діяльності і судинного тонусу. Тривалість захворювання, або іншими словами середня тривалість життя опромінених тварин складає 10 днів. Летальність - до 100%. Тварини гинуть із явищами серцевої недостатності і розлитої катарально-геморагічної бронхопневмонії. Опромінення овець в останній період вагітності в дозах, що викликають легкий і середній ступінь тяжкості ГПХ, ускладнень при окотах не викликає, ягнята народжуються життєздатними, і при дотриманні зоогігієничних вимог нічим не відрізняються від здорових, неопромінених ровесників. Дози, що викликають тяжкий і украй тяжкий ступінь ГПХ викликають аборти або народження маложиттєздатних ягнят. ТЕРАПІЯ ПРОМЕНЕВОЇ ХВОРОБИ І ПАТОЛОГІЙ ІНШОЇ ЕТИОЛОГІЇ НА ФОНІ ПРОМЕНЕВИХ УРАЖЕНЬ Діяльність ветеринарної медицини, на відміну від медицини людини, завжди виходить із критеріїв економічної доцільності лікування. Тому у ветеринарії велика увага приділяється прогнозу перебігу патологічного, у даному випадку променевого патпроцесу, із можливо найбільш точним попереднім визначенням тяжкості променевої хвороби, що розвивається. У цьому відношенні головну роль грає основний прогностичний показник - рівень лейкоцитів у периферичній крові. По одним даним він повинен бути не менше 2, 5 - 3, 0 тис. у мл, по іншим - більше 2 тис. у 1 мл. Цей показник і вказує на те, чи выбраковувать тварину беззастережно, або починати лікування. Якщо у тварини прогнозується важка або украй важка форма ПХ - лікувати її економічно недоцільно. У іншому випадку необхідно проводити терапевтичне втручання, виходячи з такого: Якщо розглядати " відновлення" організму після опромінення з клітково-кінетичних позицій, то в першому наближенні можна вважати, що воно складається в процесі заміни уражених клітин на здорові. Терапевтичні засоби повинні сприяти цьому процесу, наприклад його прискоренню або стимулюванню. У цьому складається перший принцип лікування променевої хвороби - патогенетична терапія найбільше значимих проявів захворювання. Поряд із цим, проте, варто враховувати порушення в інших " некритичних" системах організму, вплив на який складає другий принцип лікування состоящий у симптоматичній терапії. Іншими словами, можна сказати, що ліквідація безпосередніх наслідків гострого опромінення відбувається за допомогою замісної і функціональної терапії. Патогенетична терапія спрямована на запобігання й усунення глибокої патології в критичних органах, насамперед в органах кровотворення, ШКТ і ін. С цією ціллю рекомендується використовувати ту ж замісну терапію - тобто переливання кровозамінників або крові з відсутніми форменими елементами (клітинами) в обсягах не менше 0, 5 - 1, 5 л для значних тварин, з урахуванням сумісності груп крові (тобто з обов'язкової пробою на аглютинацію). При великих утратах рідини (звезводнювання при шлунково-кишковому синдромі) необхідно уводити в.венно великі кількості кровозамінників: простого стерильного фізрозчину, р-ну Рінгер-Локка, рідини Петрова, 10-20% р-ну глюкози в разових обсягах не менше 2 - 2, 5 л для значних с.г тварин (ВРХ). Крім того дуже ефективні в даному випадку розчини перфторанів (біла кров), що не тільки заміщає рідку частину крові, але і переносить своїми молекулами кисень до тканин. Проте при цьому варто враховувати стан лімфообігу і наявність набряків. Телятам до 5-6 місяців, у котрих аглютининів у крові ще немає, можна переливати кров будь-якої тварини того ж виду. Для купирования або зменшення геморагічного синдрому застосовують підшкірно або в.венно свіжу кінську сироватку (100-300 мл, 10% р-н желатин підшкірно - до 300 мл значним, 80-100мл дрібним с.г. тваринам, кальцинованої плазми по Азбукіну (на 90 мл плазми - 10 мл 5% р-ну CaCl2. Всі ці препарати впливають на загальний стан організму, підвищують зсідання крові, діють безпосередньо на судини. У якості симптоматичної терапії, для зменшення ураження інших органів використовують вітаміни групи В, нуклеїновокислий натрій, транквілізатори антибіотики, глобулінові препарати і т.д. При лікуванні інших ушкоджень і захворювань, що протікають на фоні променевої хвороби, виходять насамперед із характеру цих патологій. Якщо це відкриті виразки і рани, то терапія повинна бути спрямована на попередження і купирование шоку, тобто

1) комплекс протишокових заходів;

2) нормалізація серцево-судинної і дихальної діяльності і функцій ЦНС, відновлення гемодинаміки, боротьба з токсемією і порушеннями обміну речовин.

Для досягнення першої задачі застосовують місцеве знеболювання і новокаїнові блокади, уведення якоїсь з протишокових рідин (Попова, Полосухіна); другий - серцеві препарати, кофеїн, глікозиди. З метою профілактики повторного шоку, дезінтоксикації, виведення токсинів з організму, зменшення проникності, порозності капілярів і клітинних мембран уводять внутрішньовенно гексаметилентетрамін + CaCL2 + кофеїн. Причому основний детоксикант - 40% р-н гексаметилентетраміна вводять 3-4 разу в добу з розрахунку 5-10 р сухої речовини в добу для ВРХ і коней, і 2, 5 р - для овець і свиней. Проводять хірургічну обробку ран. З метою придушення можливого розвитку інфекційного процесу, а також пригнічення умовно-патогенної і сапрофітної мікрофлори застосовують антибіотики. Сульфаніламіди - ні в якому разі, тому що вони пригнічують лейкопоез, для стимуляції якого застосовують цианкобаламін, фолієвую к-ту, камполон, лейкоген, антианемін.

ХРОНІЧНА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА - це форма променевого ураження, що розвивається при тривалому опроміненні організму в малих дозах. Вона, так само як і гостра ПХ характеризується фазністю або періодичністю перебігу, особливостями прояву в залежності від рівномірності опромінення, і має віддалені наслідки. Проте клінічна окресленість окремих періодів виражена значно слабше, і на всьому протязі захворювання місцеві тканинні зміни переважають над загальними рефлекторними реакціями, тобто над синдромами. Своєірідність ХРОНІЧНОЇ променевої хвороби складається в тому, що в тканинах, що активно проліферують, завдяки процесам клітинного відновлення, які протікають інтенсивно, тривалий час зберігається можливість морфологічного відновлення тканинної організації. У той же час такі стабільні (у плані мітозу) тканини, як нервова, ендокринна і т.д. відповідають украй повільним наростанням дистрофічних процесів. Виражений синдром ХПХ (тобто коли вже йде стадія формування і прояви клінічної відповіді) чітко визначений тільки для людини і розвивається при сумарних дозах 75-100 БЕР і інтенсивності 0, 1 - 0, 5 БЕР у добу. При припиненні опромінення наступає період відновлення (репарації).