Контроль і нагляд , як засоби забезпечення законності у державному управлінні.

Діяльності по забезпеченню законності має державно-правовий характер, а органи, які здійснюють таку діяльність (органи виконавчої влади, міліція, прокуратура, різні державні інспекції, служби, суди, деякі суспільні утворення та ін.), наділяються юридично владними повноваженнями. Такого роду діяльність вважають способами забезпечення законності. Кожний із цих способів має властиві тільки йому риси, закріплені у відповідних нормативних актах, і реалізується за допомогою спеціальних методів. Разом з тим ці способи тісно зв'язані між собою єдністю мети - забезпечити строге дотримання вимог законності й дисципліни всіма суб'єктами державного управління.

Контроль - основний спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні, один з найбільш важливих елементів державного управління. Без організації й здійснення контролю неможлива належна робота державного апарата, інших підконтрольних державі структур. Контроль також виступає одним з основних дисциплінуючих факторів поводження громадян.

У державному управлінні контроль поширюється на всі сфери: народне господарство, соціально-культурну, адміністративно-політичну діяльність і міжгалузеве державне управління. Сама контрольна діяльність здійснюється шляхом перевірок, планових і позапланових ревізій, обстежень, витребування звітів, проведення рейдів, оглядів і ін.

Головними напрямками здійснення контролю в сфері державного управління є: 1) дотримання планового, фінансового, ціноутворюючого, договірного, технологічного, виконавського, трудового й іншого видів державної дисципліни; 2) використання державних ресурсів; 3) дотримання вимог природоохоронного законодавства; 4) підбор і розміщення кадрів у державному секторі; 5) виконання соціальних програм і ін.

Принципи контролю: 1) універсальність; 2) систематичність; 3) неупередженість; 4) реальність; 5) дієвість, оперативність, результативність; 6) гласність.

Контроль можна класифікувати: по органах, які його здійснюють; по сфері діяльності, що підлягає контролю; по формах його проведення.

Контроль здійснюють: 1) орган законодавчої влади (Верховна Рада України); 2) Президент України і його Адміністрація; 3) представницький орган АРК - Верховна Рада АРК; 4) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, міністерства, державні комітети, відомства й інші центральні органи, місцева державна адміністрація і її підрозділи, адміністрація державних підприємств, установ, організацій; 5) судові органи (Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, військові суди, господарські суди); 6) спеціальні контролюючі органи - державні інспекції й служби (пожежна, санітарна, автомобільна й інша інспекції, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба й ін.); 7) органи місцевого самоврядування (місцеві ради і їхні виконавчі органи).

По сфері діяльності, що підлягає контролю, контроль підрозділяється на відомчий, міжвідомчий і над (або поза) відомчим.

Відомчий контроль здійснюється міністерствами, відомствами, іншими підрозділами усередині відповідної структури (тому його ще називають внутрішньовідомчим контролем).

Сутність міжвідомчого контролю полягає в тому, що такий контроль здійснюється органом міжгалузевої компетенції за виконанням загальнообов'язкових правил, що діють у відповідній сфері.

Надвідомчий контроль здійснюється органами загальної компетенції - Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями з питань господарського, соціально-культурного й адміністративно-політичного будівництва незалежно від відомчого підпорядкування об'єктів контролю.

За результатами відомчого й надвідомчого контролю винних осіб можна залучити до дисциплінарної відповідальності, оскільки перевірки здійснюють вищестоящі посадові особи (або їхні повноважні представники), наділені правом прийому на роботу. Результатом проведення міжвідомчого контролю може стати залучення до адміністративної або кримінальної відповідальності. Залучення до кримінальної відповідальності не виключає можливості накладення дисциплінарного стягнення.

Контроль здійснюється у формі перевірок (обстеження й вивчення окремих напрямків фінансово-господарської діяльності, за результатами якої складається довідка або доповідна записка), ревізій (документальний контроль фінансово-господарської діяльності, за результатами якої складається акт), витребування звітів і ін.

Контроль і нагляд поєднує їхня єдина мета - забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні, форми здійснення роботи - перевірки, витребування звітів, пояснень і ін., обов'язковість вказівок. Але контроль, на відміну від нагляду, проводиться повсякденно й безперервно широким колом контролюючих органів. Нагляд же здійснює єдиний державний орган - прокуратура. Різна в них і нормативна база.Головне, чим відрізняється контроль від нагляду, - це те, що контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного об'єкта (іноді навіть підмінюючи собою керівний орган цього об'єкта) і самостійно залучати правопорушників до юридичної відповідальності, у той час, як прокуратура позбавлена таких можливостей.

Прокуратура, здійснюючи нагляд, тільки порушує питання про усунення виявлених нею порушень законодавства. Прокурор приносить протест, вносить припис або подання про усунення порушень закону або виносить постанову про дисциплінарне виробництво, виробництво в справі про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи відносно винних осіб, але самостійно ніяких конкретних дій по ліквідації (припиненню) протиправної ситуації не здійснює. Конкретні дії по наведенню порядку проводять компетентні посадові особи - сама особа, винна в здійсненні правопорушення, або вищестояща посадова особа, що має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного йому об'єкта.

Таким чином, контроль можна охарактеризувати як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції, законів України, інших нормативних актів, дотримання дисципліни й правопорядку і яка проявляється у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних, дачі ним обов'язкових для виконання вказівок, призупиненні, зміні або скасуванні актів управління, застосуванні заходів примуса відносно підконтрольних органів або осіб.

Нагляд же має на меті виявлення й попередження правопорушень, усунення їхнього наслідків шляхом застосування форм прокурорського реагування без права самостійно залучати винних до правової відповідальності, втручатися в оперативну й господарську діяльність піднаглядних об'єктів, змінювати або скасовувати акти управління.