Право власності на землю в Україні.

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ - інсти­тут земельного права, нормами якого регулю­ються сусп. відносини належності землі виз­наченим зак-вом видам суб'єктів цього права.

Розрізняють П. в. на з. в об'єктивному і су-б'єктив. розумінні.

В об'єктив. розумінні П. в. на з. є сукупністю прав. норм, які регулюють відносини володіння, користування і розпо­ряджання землею.

Ці норми визначають коло суб'єктів, що можуть набувати землю у влас­ність, об'єкти права власності на землю, поря­док набуття, зміни, припинення та захисту П. в. на з., а також права та обов'язки власників земельних ділянок.

У суб'єктив. розумінні П. в. на з. — сукупність правомочностей власника з володіння, користування і розпоряджання зем­лею. Ці правомочності існують лише в рамках правовідносин зем. власності, які, у свою чер­гу, виникають після набуття суб'єктом у власність конкр. зем. ділянки. Правовідносини зем. власності є абсолютними. Це означає, що в рамках таких правовід­носин суб'єкту П. в. на з. кореспондує (про­тистоїть) необмежене коло осіб, зобов'язаних утримуватися від вчинення дій, що порушу­ють права власника чи перешкоджають йому у здійсненні правомочностей з володіння, ко­ристування чи розпоряджання землею. Вод­ночас П. в. на з. не є абсолютним. У більшості країн світу воно обмежується у законодавчо­му порядку в інтересах сусп-ва. Необхідність обмеження П. в. на з. в Україні випливає з Конституції (ст. 41), якою передбачається, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності гр-н, інтересам сусп-ва, погіршувати екол. ситуацію і природні якості землі. Межі здійснення П. в. на з. визначаються ко­лом обов'язків, покладених зак-вом на влас­ників зем. ділянок, щодо рац. використання та охорони земель.

Конституцією України ок­реслено коло суб'єктів П. в. на з.: у ст. 14 за­значено, що П. в. на з. набувається і реалізу­ється гр-нами, юрид. особами та д-вою; в ст. 142 встановлено, що земля може бути і у власності тер. громад сіл, селищ, міст і райо­нів у містах. Отже, в Україні конституційно встановлено дві форми зем. власності: публіч­на (суспільна), що охоплює держ. і комунал. власність, та приватна, до якої належить власність фіз. осіб і власність юрид. осіб. Ін­ститут права колект. власності на землю, вве­дений до зак-ва України 1992 для забезпечен­ня приватизації сільськогосп. земель кол. колгоспів і радгоспів, втратив свою легітим-ність. Гарантоване Конституцією П. в. на з. на­бувається і реалізується виключно відповідно до закону. Крім Осн. Закону відносини зем. власності регулюються ЗК України та ЦивК

України.

Форми власності: державна, комунальна, приватна. Види: спільна сумісна або спільна часткова.