Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Загальна характеристика права водокористування.
В об'єктивному розумінні право водокористування — це сукупність еколого-правових норм, які регулюють суспільні відносини з приводу раціонального, ефективного та еколого безпечного використання вод, порядок виникнення та припинення відносин по використанню водних об'єктів, систему прав і обов'язків водокористувачів. В суб'єктивному розумінні право водокористування — це врегульована законодавством можливість суб'єктів використовувати водні об'єкти та їх ресурси для задоволення своїх різноманітних потреб. Водний Кодекс України в ст. 1 дає законодавче визначення понять» водокористування» та «використання води». Водокористування — це використання вод для потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання водних об'єктів. Використання води — це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. Суб'єктами права водокористування згідно зі ст. 42 Водного кодексу України є підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи, особи без громадянства. Об'єктами права водокористування є водні об'єкти. Водний об'єкт — це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. Найчастіше це відокремлена ділянка водного об'єкта, надана конкретному водокористувачу для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місце розташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'єктів є те, що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети водокористування та інших факторів. Стаття 5 Водного кодексу поділяє всі водні об'єкти на два види: водні об'єкти загальнодержавного значення і водні об'єкти місцевого значення. До водних об'єктів загальнодержавного значення відносяться: — внутрішні морські води та територіальне море; — підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; — поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; — водні об'єкти в межах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення відносяться: — поверхневі води, що знаходяться і використовуються на території однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; — підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання. Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.97 р. затверджено Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення1. Водні об'єкти також можна поділяти на штучні і природні. Окремим видом виступають водні об'єкти, віднесені до категорії лікувальних. Змістом права водокористування є права та обов'язки водокористувачів, що закріплені в статтях 43, 44 Водного кодексу України.
|