Сліди рук людини (дактилоскопія).

Сучасний стан криміналістики дає можливість з висо­кою достовірністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є не­заперечним доказом того, що певна особа знаходилась на цьому місці.

Дактилоскопія — розділ трасології, що вивчає влас­тивості й будову папілярних візерунків з метою викори­стання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів.

У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки:

1) контактування руки з яким-небудь об'єктом відбу­вається переважно долонною поверхнею кисті;

2) на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;

3) шкіра руки має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару — епідермісу та ни­жнього, що розташований під епідермісом, — дерми. Дер­ма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, ко­жен з яких займає певне місце протягом усього життя лю­дини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папіляр­ні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками. Папіляр­ні лінії становлять основу рельєфу шкіри долонної повер­хні руки і підошви стопи. У дорослої людини ширина па­пілярної лінії сягає 0, 4—0, 6 мм, а висота — 0, 1—0, 4 мм.

Основними властивостями папілярних ліній є їхня ін­дивідуальність, стійкість та відновлюваність. Індивідуаль­ність папілярних візерунків полягає в тому, що у кожної людини свої малюнки папілярних ліній, а будова їх ліній має таку сукупність ознак, яка дозволяє відрізнити один візерунок від іншого.

На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість узо­рів на нігтьових фалангах пальців складається з трьох по­токів папілярних ліній: а) внутрішній малюнок у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур; б) верхній потік зовнішнього малюнку; в) нижній потік зовнішнього малюн­ку; г) дельта — місце зближення чи з'єднання всіх трьох груп папілярних ліній; д) основа, яка підкреслює малюнок.

Папілярний візерунок — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три основних типи: дугові, петльові та завиткові (рис. 4). Якщо візерунки за своєю будо­вою не можуть бути віднесені ні до одного з основних ти­пів, то це атипові (аномальні) візерунки.

Цугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою і складаються з одного'-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утворюючи в середній час­тині візерунка дугоподібні фігури. Дугові візерунки по­діляються на два види: прості дугові візерунки і дугові візерунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові візерунки становлять близько 5 % загальної кількості паль­цьових візерунків.

Петльові папілярні візерунки складаються не менше ніж із трьох потоків ліній, мають одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнкові є хоча б одна папілярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки поділяються на ульнарні (основи петель звернені до мізинця) і радіальні (основи петель звернені до великого пальця). Розрізняють такі види петльових візерунків, як прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петльові візерун­ки становлять близько 65 % загальної кількості пальцьо­вих візерунків.

Завиткові папілярні візерунки найскладніші за будо­вою, їх внутрішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне півколо, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові візерунки мають дві дельти (іноді три-чотири). Завиткові візерунки поділяються на кругові, спіралеподібні, неповні зі склад­ною будовою внутрішнього малюнка. Завиткові візерунки становлять близько 30% загальної кількості візерунків.