Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Контроль та прийомка будівництва земляного полотна
Планувальні, укріплювальні і опоряджувальні роботи є завершальним етапом будівництва автомобільної дороги, тому контроль якості цих робіт – це є підготовкою до здачі об’єкта в експлуатацію. Укоси земляного полотна під дією вітру, води, морозу і сонця в наслідок зміни фізичних властивостей ґрунтів піддаються руйнуванню. Тому необхідне укріплення земляного полотна. Укріпленню підлягають: укоси і узбіччя, конуси мостів і підходи до малих штучних споруд, бокові, нагірні та водовідвідні канави, регуляційні споруди. Конструкція укріплення земляного полотна можуть бути різноманітними і залежать від висоти насипів чи глибини виїмки та крутизни укосів; властивості ґрунтів та погодно-кліматичних умов. Найбільш простим і найбільш економічним типом укріплення є улаштування на поверхні укосів рослинного трав’яного покрову. При певних умовах укоси укріплюють одернуванням, шарами гравію або щебеню, збірними плитами, шарами укріпленого ґрунту, садінням дерев, кущів, кам’яним накиданням, пневмонабризкуванням з металевою сіткою чи без неї, розливом органічного в’яжучого, утворення шарів із глини та інше. Укоси насипів висотою 3, 5-4м, виїмки глибиною до 5м з укосами 1: 4 та 1: 6 укріплюють посівом багатолітніх трав. Більш високі та глибокі виїмки доцільно укріплювать засівом багатолітніх трав в збірних залізобетонних решітках. Іноді решітки заповнюють гравієм, щебенем або місцевим ґрунтом, обробленим в’язником. Основним способом укріплення для укосів, що не підлягають підтопленню водою є гідро посів багатолітніх трав з мульчуванням. Для засіву трав застосовують гідро посів, так зване мульчування. Мульча – це суміш трави і води, що під тиском подається на укіс. Для цього використовують автогідросівалку ДЕ-16. Якщо ґрунти на укосах не придатні до проростання трави, тоді укоси покривають рослинним шаром ґрунту товщиною 10-15 см, при наявності глини або мілких пісків до 20 см. На підходах до мостів, де укоси інтенсивно розмиваються водою, їх укріплюють бетонними плитами. При виконанні опоряджувальних робіт виконують і рекультивацію земель, що були порушені в процесі будівництва дороги (дороги по яким здійснювався рух дорожніх машин, об’їзди, стоянки загонів і т.ін.). При плануванні і спорудженні земляного полотна контролюють: ширину земляного полотна, узбіч, поздовжні нахили резервів, бокових, нагірних та водовідвідних канав, крутизну укосів земляного полотна. При контролі укріплювальних робіт перевіряють: природність ґрунту для засівання травою; відповідність складу трави грунтово-кліматичній зоні; відсоток проростання; міцність закріплення дерну, бетонних плит, решіткових конструкцій та ін. Результати контролю записують до журналу виконання робіт та і в інші спеціальні документи, які додаються до загальної документації при здачі автомобільної дороги в експлуатацію. При спорудженні земляного полотна контроль якості полягає в перевірці дотримання допустимих відхилень: при розбивочних роботах, при встановленні відповідності геометричних розмірів земляного полотна і фізико-механічних властивостей від практичних даних. Допустиме відхилення у геометричних розмірах земляного полотна приведено в таблиці 4.10.
Таблиця 4.10 - Допустимі відхилення у геометричних розмірах земляного полотна
Також контролюють вологість та ущільнення ґрунту земляного полотна, шляхом відбирання проб ґрунту різальними кільцями пробо-відбирачами. Проби відбирають через кожні 200 м по вісі дороги, і на відстані 1.5 – 2 м, від брівки земляного полотна. При зосереджених земляних роботах, проби ґрунту відбирають через 50 м., вологість і щільність ґрунту, визначають за допомогою приладу Ковальова, так званого вологощільноміра. Отримані дані вологості ґрунту порівнюють із оптимальною вологістю, а щільність із подібною щільністю. Щільність ґрунту менша від нормативної на 0, 4 грм/см3, може допускатися не більше ніж у 10% випадків.
|