Конкретні та абстрактні назви

За характером позначуваного (конкретне/абстрактне) іменники поділяються на конкретні й абстрактні назви.

Іменники з конкретним значенням виражають поняття, в яких передається все те, що людина пізнає органами чуття. Це назви предметів (будинок, грудка, вишня), явищ (туман, заметіль), людей (Гнат, Надія, дитина), одиниць виміру (метр, літр, тиждень, рік, кілограм) та ін.

До іменників з абстрактним значенням належать назви узагальнених понять – якостей, властивостей, дій, процесів, наприклад: дбайливість, приязнь, синява, навчання, прискорення, вимір, переліт.

Категорія конкретності/абстрактності знаходить граматичне вираження. Більшість абстрактних іменників має граматичну форму однини і не утворює множини, деякі абстрактні іменники мають множинну форму і не утворюють однини (кошти, заручини, вибори).

Абстрактні іменники – це переважно мотивовані, вторинні, слова. Твірними в них виступають прикметникові і дієслівні основи. Словотвірне значення в цих іменниках виражається спеціальними суфіксами: -ість-, -от (а), -анн (я), -енн (я) та ін.

Чіткого розмежування всіх іменників за ознакою конкретне/абстрактне не може бути, оскільки слова в непрямому значенні легко набувають або, навпаки, втрачають цю ознаку (порівняймо: полум’я в печі і полум’я серця, раптовий вихор і вихор думок).

Іменники конкретні і абстрактні

Одні іменники означають назви конкретних предметів, а інші – уявних понять. З огляду на це розрізняють конкретні та абстрактні іменники.

Конкретні іменники – іменники, в яких типізується лише конкретне уявлення про предмет.

Лексичні особливості конкретних іменників полягають у тому, що ці іменники означають предмети, істоти, явища, події, факти, які:

- можна уявити як окремі: вікно, пілот, жирафа, стіна, озеро;

- піддаються рахунку: місто, слон, ріка, сосна;

- сприймаються органами чуття людини: рослина, бджола, ручка, звук, море.

До конкретних іменників належать також назви:

- часових одиниць: день, година, доба, вік;

- імена людей: Петро, Таня (імена), Сидоренко, Ткачук (прізвища), Щипій, Кучер (прізвиська) тощо;

- географічні назви: Крим, Одеса, Дніпро;

- власні назви організацій, підприємств, установ: “Інко” (банк), “Малятко” (дитсадок), “Либідь” (готель), Дніпрогес;

- власні назви інших предметів: “Зоря” (газета), “Собор” (роман), “Пломбір” (морозиво).

Граматичні особливості конкретних іменників:

- більшість конкретних іменників, на відміну від абстрактних, має граматичну категорію числа: степ – степи, лан – лани, гора – гори і т. д.;

- конкретні іменники, що означають єдині в своєму роді предмети, не мають категорії числа, а значення предметності виражають формою однини: Сонце, Місяць, небо.

Конкретні іменники утворюються за допомогою суфіксів -ець, -ок, -ик, -тель, -ани, -ак та ін.: стілець, стрілець, молоток, лісник, корівник, вихователь, черкащани, кияни, держак, співак.

Конкретні іменники протистоять абстрактним, значення яких сформувалося на базі конкретних.

Абстрактні іменники – назви понять, суттєві ознаки яких узагальнюються настільки, що втрачається зв’язок з їх носіями.

В.Виноградов зазначав, що значення предметності є тим семантичним засобом, за допомогою якого на базі назви поодинокого предмета формується узагальнене позначення цілої категорії (класу) однорідних предметів або абстрактного поняття (пор. семантичну історію таких слів, як ампер, памфлет, бойкот, галіфе, макінтош, вольт, геркулес, камелія, олух, ловелас, меценат, маузер, рентген і т. д., в основі яких лежать власні імена осіб).

Лексичні особливості абстрактних іменників полягають у тому, що ці іменники означають:

- загальні поняття, непредметні і нематеріальні явища, які не можна уявити як окремі: гумор, слава, повага, рух;

- властивості, почуття, якості, дії, стану, які не піддаються рахунку або іншим кількісним вимірам: змагання, щедрість, доброта, читання, радість;

- поняття, які людина може пізнати лише способом мислення: швидкість, прискорення, уявлення, альтернатива;

- події та звичаї: канікули, сутінки, хрестини, іменини, оглядини.

Граматичні особливості абстрактних іменників:

- абстрактні іменники не мають категорії числа, а мають тільки категорії роду і відмінка: прискорення – середній рід, називний відмінок; прискоренням – середній рід, орудний відмінок;

- більшість абстрактних іменників значення предметності виражає за допомогою тільки форми однини: ненависть, боротьба, відповідальність;

- незначна частина абстрактних іменників із значенням дій, процесів, станів, ігор, народних обрядів і звичаїв предметність виражає тільки формою множини: вибори, тортури, відносини, жмурки, піжмурки; проводи, обжинки, поминки, входини, оглядини.

Абстрагованість іменників може мати різний ступінь вияву. Іменники з максимальною абстрагованістю не мають категорії числа, а значення предметності виражають або формою тільки однини (кохання), або формою тільки множини (іменини).Якщо ж абстрагованість знижується до мінімального рівня, то в значенні предметності виділяються такі значеннєві елементи, які спричиняють в абстрактному іменнику ознаки конкретності: здатність змінюватися за числами; здатність мати при собі узгоджені означення; можливість виміру ознаки; зміну лексичного значення. Напр.: домовленість (Домовленість між урядами) – процес (абстрактний іменник); домовленості (Про нові домовленості писали газети) – питання, в яких знайдено спільну мову (конкретний іменник); швидкість (Літак зменшує швидкість) – відношення між кількістю шляху і одиницею часу (абстрактний іменник); швидкості (Сучасна машина має п’ять-шість швидкостей) – різні конкретні ступені вияву цього відношення (конкретний іменник). За цих умов абстрактні іменники переходять до розряду конкретних (абстракція – абстракції, амністія – амністії, апеляція – апеляції, глибина – глибини, пропозиція – пропозиції). Отже, конкретні іменники можуть переходити в абстрактні, а абстрактні – в конкретні.

Абстрактні іменники утворюються додаванням суфіксів -ість, -ин-а, -анн-я, -изн-а, -енн-я, -ов-а, -ств-о, -к-а, -ізм, -ацій-а та ін.: радість, низина, прасування, жовтизна, роззброєння, перебудова, нахабство, крадіжка, формалізм, агітація.

Отже, конкретні та абстрактні іменники відрізняються лексичними та граматичними особливостями, а також суфіксами.