Непрямі відмінки

Родовий відмінок. Основне значення родового відмінка об’єктне: а) прямого об’єкта при дієсловах із заперечною часткою не (не помітив іронії, не привітав друга); б) прямого об’єкта, не визначеного кількісно чи визначеного частково (купив меду, приніс солі, набери оди); в) при збірних іменниках – комплективне (загін добровольців, гурт дівчат), так само при назвах виміру (центнер муки, кілограм цукру). Родовий відмінок при іменнику може також означати залежність, присвійність (книга брата, музика Лисенка, хата лісника) або давати іншу атрибутивну характеристику (світло лампи, вогонь Прометея, звук сирени). Родовий відмінок іменника в сполученні з числівником, займенником, прикметником виступає з обставинним значенням часу, дати (другого дня, того року, погожого ранку 1926 року).

У сполученні з прийменником родовий відмінок може виражати різноманітні обставинні значення (поїхати до Канева, почорніти від давності, насмішити до сліз, терпіти заради друга), порівняльно-зіставні (старший від сестри, кращий з кращих) та інші значення, що нашаровуються на основні значення родового відмінка.

Родовий приіменниковий означає:

- атрибутивність: будинок брата, пора цвітіння, портфель подруги;

- суб’єкт дії: спів соловейка, праця вченого, відповідь учня;

- об’єкт дії: ремонт взуття, носій ознаки, читання віршів;

- носія ознаки: чистота кімнати, запах квітів;

- предмет кількісної характеристики: бочка меду, ліс рук, багато галасу, сім років, кілька днів.

Родовий придієслівний означає:

- прямий об’єкт неповної дії: випити води, відрізати хліба;

- прямий об’єкт при запереченні: не пив води, не їв хліба;

- непрямий об’єкт дії: чекати відповіді, боятися екзаменів;

- обставини дії: жити біля моря, злякатися від несподіванки, чекати протягом дня.

Давальний відмінок. Значення давального відмінка в українській мові порівняно з іншими відмінками менш об’ємне. Давальний відмінок виражає особу або предмет, для яких чи на користь яких відбувається дія (віддав квіти матері, оголосили наказ студентам, відведуть кошти дитсадку).

Давальний відмінок може позначати особу, якій приписується певний стан (це так званий давальний суб’єкта в безособових конструкціях: Дітям радісно. Олені не сидиться). При іменниках давальний відмінок виражає значення належності, стосунку, спрямовування (пам’ятник Котляревському, послання бійцям, шана поетові).

У структурі речення давальний відмінок сучасної української мови не виявляє особливих додаткових значень, що зумовлено майже повною втратою ним прийменникового зв’язку. Давальний відмінок може вживатися тільки з похідними прийменниками і виражає разом з ними обставинні відношення (зробив наперекір товаришам, вибіг назустріч батькові).

Давальний відмінок означає:

- суб’єкт стану або дії (в безособових конструкціях): мамі не віриться, дітям холодно, учням весело;

- адресата (непрямий об’єкт): допомогти учневі, доручити викладачеві, подякувати друзям;

- обставини дії: піти назустріч долі, йти наперекір стихії, робити насміх людям.

Знахідний відмінок. Основне значення знахідного відмінка – це вираження прямого об’єкта, в той час як у родовому відмінку це значення обмежене кількома випадками (див. вище).

Знахідний прямого об’єкта виступає при перехідних дієсловах (завести коня, прочитати вірш, вибрати книгу). Інші значення знахідного: часу (просидів день, навчався рік), місця (поїхав у Брест, пустили на воду) виводяться з основного, об’єктного значення.

Такі додаткові значення в основному передаються за допомогою прийменників, наприклад: покласти під стіл, соромити за непослух, працювати за товариша.

Знахідний відмінок означає:

- прямий об’єкт у безприйменникових конструкціях: писати статтю, малювати портрет;

- непрямий об’єкт у прийменникових конструкціях: думати про батьків, надіятися на допомогу, дума про хліб;

- різні обставини в безприйменникових і прийменникових конструкціях: чекати день, їхати кілометри, сховати в кишеню, їхати через річку.

Орудний відмінок. З усіх відмінків орудний виділяється особливим багатством своїх значень. Він в українській мові виражає значення: 1) знаряддя і засобу дії (писати олівцем, кивнути головою); засобу пересування (їхати поїздом, пливти човном); 2) суб’єкта дії (завдання виконано студентом, план затверджено комісією) або співучасника діяча – соціативне значення (мати з дочкою ідуть); 3) значення обставинної характеристики: часу (працювати ночами, не писати місяцями), місця (пробиратися лісами, іти полем), порівняння і перевтілення (вити вовком, летіти стрілою, жити вдовою); 4) значення предикативної характеристики (бути лікарем, стати героєм, зробитися ледарем) та ін.

У сполученні з прийменником форма орудного відмінка виражає багатоманітні семантико-синтаксичні значення: об’єктні (розмовляти з учнем, їхати з товаришем), атрибутивні (дівчина з косою), обставинні (перебувати під водою, вийти перед світанком), предикативні (борщ був з перцем) та ін.

Орудний відмінок означає:

- знаряддя дії: писати пером, рубати сокирою, різати ножем;

- засіб дії: білити вапном, покрити лаком, покрити килимом;

- порівняння: плаче зозулею, співає соловейком, виє вовком;

- напрям дії: їхати степом, іти лісом, бігти селом, луками;

- предикативність: стати студентом, бути вчителем, повернутися переможцем;

- об’єкт дії: займатися наукою, цікавитися філософією, керувати дисертацією, завідувати кафедрою;

- час дії: гуляти вечорами, працювати ранками;

- спосіб дії: вишивати хрестом, їхати галопом;

- суб’єкт дії в пасивних конструкціях: перевірено учителем, підписано директором, затверджено комісією.

Місцевий відмінок. Значення місцевого відмінка в українській мові обмежені вживаними при ньому прийменниками на, в (у), о (об), по. Форма місцевого відмінка в сучасній українській мові аналітична: семантично-функціональне значення передається прийменником у єдності з флексією.

Місцевий відмінок виражає місце дії (жити в селі, біліти на палубі, розкидати по полю); час (прийти о шостій годині); рідше виступає із значенням об’єктним (зосередитися на головному завданні), зокрема знаряддя дії (грати на баяні) чи засобу пересування (приїхати на возі).

Місцевий відмінок означає:

- об’єкт дії: наполягати на від’їзді, розумітися в математиці, кохатися в електроніці, купатися в коханні;

- засіб дії: кататися на лижах, грати на баяні;

- місце дії: сидіти в човні, лежати на березі, відпочивати в лісі, розлитися по столі, стояти при березі;

- час дії: приїхати в березні, народитися в травні, працювати на канікулах;

- атрибутивність: дід по матері, друзі по недолі, сусід по парті, ім’я по батькові, прізвище по матері.

Кличний відмінок. Виконує в реченні апелятивну функцію – звертання до адресата мовлення, форма кличного відмінка ніколи не пов’язується з прийменниками. Вона твориться від іменників чоловічого чи жіночого роду, що означають осіб, істот і персоніфіковані предмети (Павле, діду, коню, земле, мріє).

Значення звертання до особи виражається за допомогою флексії у формі однини (Галю, Оксано, Карпе, сину). У множині клична форма збігається з формою називного відмінка.

Кличний відмінок означає:

- адресата висловлювання: У казці все можливо, добрі люди (Леся Українка);

- адресата-суб’єкта: Давню байку правиш, друже! (Леся Українка);

адресата-об’єкта: Я ж тебе не зрадила, єдиний! (Леся Українка);

- адресата-атрибута: Твій голос, Ізольдо моя,... був тихий, пестливий (Леся Українка).

Стислий огляд семантики категорії відмінка не охоплює багатьох часткових і проміжних відмінкових значень, однак дає змогу дійти висновку, що іменникові відмінки мають такі основні значення: називний – суб’єктне і предикативне; родовий – суб’єктне, об’єктне і атрибутивне; давальний – об’єктне і суб’єктне; знахідний – об’єктне і обставинне; орудний – об’єктне, суб’єктне і предикативне; місцевий – об’єктне і атрибутивно-обставинне; кличний – адресата висловлювання, адресата-об’єкта, адресата-атрибута.

Зміна іменників за відмінками виражається закінченням (флексією). Додатковим засобом розрізнення відмінкових форм можуть бути: чергування звуків у основах (рука – руці, день – дня), наголос (руки – руками), прийменники (покласти на трюмо, покласти біля трюмо).