Однорядна й багаторядна система перев’язування швів при кладці стін.

Зовнішнім транспортом доставляють матеріали на будівельний майданчик у зону роботи кранів. Цеглу й дрібні каміння, викладені на дерев’яних піддонах пакетами з перехресним або «ялинковим» перев'язуванням, перевозять бортовими автомобілями. Розвантаження, піднімання, а також установлення виконують монтажним краном. Суцільну неармовану кладку використовують для зведення стін, простінків. Товщину стін обирають кратною половині довжини цеглини (1/2). Монолітність кладки забезпечують перев’язанням поперечних і поздовжніх вертикальних швів за одно- чи багаторядною системою перев’язки швів. У випадках, коли кладку виконують з одинарної повнотілої та полегшеної цегли 65 мм завтовшки, поперечниковим рядом перекривають п’ять ложкових (таку перев’язку називають п’ятирядною). У випадках, коли товщина цегли понад 65 мм, ложкові ряди перев’язують поперечниковим через кожні 0, 4 м (від верху нижнього до низу верхнього поперечникового ряду). У випадку багаторядної системи перев’язування поздовжні вертикальні шви залишають наскрізними на всю висоту ложкових рядів, а поперечні шви перев’язують у кожному ряду. 43 У випадку кладки суцільних цегляних стін за однорядною системою перев’язування кожний вертикальний шов нижнього поперечникового ряду має перекриватися цеглинами верхнього ложкового ряду. Для цього цеглини поперечникових і ложкових рядів зміщують у поздовжньому напрямку на ½ цеглини (див. рис. 4.4, а, в). У разі кладки стін за багаторядною системою перев'язування вертикальні поперечні шви у суміжних ложкових рядах зміщують на 1/4 цеглини, а в поперечникових – на 1/2 цеглини. Під час укладання прямих кутів забезпечується перев’язування вертикальних поперечних і поздовжніх швів, а саму кладку слід починати з першого ряду зовнішньої поперечникової версти поздовжньої стіни взаємно перпендикулярним розміщенням тричверток. Залежно від товщини стіни і системи перев’язування другий ложковий ряд кута починають цілими цеглинами або тричвертками. Кладку простінків і стовпів виконують за трирядною системою перев’язування, за якої допускається збіг поперечних вертикальних швів у трьох суміжних рядах кладки. Ці шви перекривають цеглою кожного четвертого поперечникового ряду. Міцність трирядної кладки менша за однорядну на 3%. У багатоповерхових цивільних і промислових будівлях перемички й карнизи виконують збірними залізобетонними. У малоповерхових будівлях отвори завширшки 2 м перекривають цегляними рядковими перемичками, а завширшки 4 м – цегляними арковими. Для надійного влаштування рядкових перемичок і запобігання можливому випаданню цегли першого ряду під нього укладають мінімум три стрижні арматури (див. рис. 4.4, е). Стрижні спирають на кладку укосів прорізу. По опалубці розстилають шар розчину завдовжки 20 – 30 мм, в який занурюють арматуру. Кінці стрижнів заводять за грані отвору на 250 мм. Арочні перемички кладуть із звичайної цегли зі швами клинуватої форми (товщина знизу – не менше 5, зверху – не більше 25 мм). Кладка арочних перемичок влаштовується по опалубці-настилу із дощок, прибитих до кружальних ребер. Конструкція опалубки забезпечує рівномірне опускання під час розпалублення, що здійснюється осаджуванням клинів, підкладених під кружала. Звис кожного ряду кладки карнизу не повинен перевищувати 1/3 довжини цеглини. Загальний випуск цегляного неармованого карниза має бути не більшим за половину товщини стіни; для більшого виносу кладку армують або виконують по залізобетонних карнизних плитах, які заанкеровують у кладкустіни. Перегородки завтовшки ¼ цеглини влаштовують завдовжки до 3 м і заввишки до 2, 7 м, а за товщини перегородок 1/2 цеглини ці розміри можуть бути збільшені. Більшу стійкість перегородок можна забезпечити армуванням стальними стрижнями діаметром до 6 мм. Кріплення перегородок здійснюють сталевими стрижнями або штирями.