Монтаж елементів залізобетонних конструкцій.

Монтаж фундаментів. Монтаж стрічкових фундаментів. Стрічкові фундаменти звичайно виконують із залізобетонних блоків – подушок і покладених одного чи декількох рядів стінових блоків. Монтаж фундаментних блоків і блоків стін підвалу починають відразу після закінчення земляних робіт у котловані. Дно котловану певним чином готують до монтажу. Так, у разі піщаної підготовки поверхню тільки ретельно вирівнюють, у випадку глинистої – у котловані під блоки – подушки роблять заглиблення на 10 см нижче від проектної позначки дна котловану, а перед монтажем блоків підсипають пісок. Перед монтажем переносять проектні осі на натуру, для чого навколо котловану встановлюють огорожі на відстані близько 1м від верхньої кромки котловану. Між протилежними огорожами натягують і закріплюють над котлованом дротяні осі. На перетині цих осей спускають висок і за його положенням фіксують осі на дні котловану. Монтаж починають із встановлення маякових кутових і проміжних блоків-подушок на відстані 20 м один від одного. Блок, поданий краном, опускають на підготовлену поверхню, орієнтуючи його за щнуром-причалкою. Горизонтальность встановлення контролюють нівеліром, а рядових – шнуром-причалкою. Поверхню під стінові блоки ретельно вирівнюють. Перед їх монтажем на фундаментах позначають основні й міжсекційні осі. Блоки встановлюють на розчин Колони встановлюють у проектне положення за рисками, які нанесено заздалегідь. Колони в стаканах фундаментів тимчасово закріплюють за допомогою кондукторів або дерев’яних чи металевих клинів. Колони заввишки 10 м додатково закріплюють канатами-розчалками. Високі колони перед підніманням облаштовують монтажними дробинами і помостами на рівні підкранової консолі й на рівні оголовка колони. Після інструментальної перевірки стики бетонують. У разі закріплення колон кондукторами стики бетонують одразу на всю висоту. У разі закріплення клинами стик заповнюють до низу клинів, після того як міцність бетону досягне проектної міцності, клини видаляють і стик заповнюють доверху. Установлення колон на колони. У багатоповерхових каркасних будівлях застосовують одно-, дво- триповерхові колони. Колони верхніх ярусів установлюють на колони нижніх. Для тимчасового закріплення колон застосовують жорсткі підкосі, одиночні або групові кондуктори. Для зручності виконання робіт місця з’єднання розміщують вище від рівня перекриттів на 0.5 – 1 м. До початку монтажу підкранових балок на консолях колон наносять риски поперечних і поздовжних осей. На торцях балок перед їх підніманням також наносять риски поздовжніх геометричних осей. Ригелі та балки укладають на консолі або приварені до колон металеві столики з суміщенням осьових рисок. Зварювання ригелів та балок з колонами виконують безпосередньо після їх укладання. Монтаж без каркасних великопанельних будівель. Послідовність монтажу залежить від схеми розрізування зовнішніх стінових панелей., конструкцій стиків, прийнятого методу встановлення та вивірення, типу монтажних пристосувань. У будинках із поздовжніми стінами спочатку встановлюють маякові панелі зовнішньої поздовжньої стіни, які утворюють кут секції, потім панелі зовнішньої поздовжньої стіни, яка найвіддаленіша від монтажного крана. Монтаж рекомендується вчести в напрямку крана. У будинках із поперечними несівними стінами панелі монтують методом послідовного створення жорстких чарунок. Панелі під час монтажу тимчасово закріплюють за допомогою підкосів, а після остаточного вивірення - електрозварюванням закладних деталей. Монтаж елементів металевих конструкцій. Металеві конструкції застосовують у тому разі, коли використання залізобетонних технічно недоцільне. Основні вимоги до монтажу металевих конструкцій такі: мінімальна кількість монтажних елементів, що дає можливість зменшити кількість монтажних стиків, дотримання умов, за яких монтажні елементи зберігають стійкість відразу після їх установлення. Характерними ознаками технології монтажу металевих конструкцій є монтаж збільшеними будівельно-технічними блокам