Варіант Е

Візитна картка фірми, підприємства, організації чи відділу використо­вується для поздоровлення партнерів від імені фірми, наприклад, в День не­залежності, на Різдво Христове, Но­вий рік тощо.

При проведенні великих заходів (конференцій, презентацій, виставок, фестивалів) організатори замовляють більші візитні картки — бейджи — із зазначенням імені (по батькові) і прізвища учасника, його посади (і/або вченого звання) і організації (компанії, навчального закладу або наукового центру), яку він представляє. Бейджи приколюють на лівій стороні грудей і носять винятково в місці проведення заходу. Мабуть, бейдж — єдина візитка, на якій доречно поруч із ім'ям людини помістити її фотографію; на інших картках це робити не слід.

Ще один вид ділових карток, що виконують функцію реклами, — СD-візитки. Це звичайний компакт-диск, на який можна записати сотні сторінок тексту й ілюстрацій, малюнки, графіки, таблиці, а також музику, анімацію й дикторський текст. СD-візитки використовуються для презентацій фірм на виставках і конференціях. Туристичні компанії використовують їх як каталоги турів, банки й фінансові компанії — як додаток до пакета послуг, рекламні агентства — як портфоліо креативних робіт.

Винятком із загальних суворих правил для ділових візиток є епатуючі картки представників творчих професій, діячів мистецтва, науки, церкви тощо. Розмір таких карток, шрифт, розміщення тексту і колір паперу не регламентуються сувори­ми правилами. Вони можуть бути виконані на різних матеріалах, мати най­різноманітніші кольори (рожеві, зелені, чорні, блакитні, жовті), а також найвигадливіші шрифти.

Нестандартні за розмірами, кольорами і матеріалами візитки нерідко виготовляють рекламні агентства й дизайн-бюро. Їхня головна мета — бути не схожими на інші. Саме епатуючі візитні картки справляють найбільше враження й найкраще запам'ятовуються.

Особисті візитки можуть містити ім'я й прізвище власника, а також, за його бажанням, будь-яку додаткову інформацію (адресу організації, персонального сайту, електронної пошти, номери телефонів, посаду, звання або вчений ступінь).

Візитки можуть мати складну форму — у вигляді однозгинного чи двозгинного буклету, із висічною чи прорізуванням. Такі картки містять більшу частину інформації, і, як правило, є корпоративними.

Зустрічаються також візитні картки з кольоровим фото її власника. Бува­ють візитні картки, складені вдвічі, як книжечка, із зазначенням розташуван­ня фірми, під'їзду до неї, місця стоянки автомобілів. Із розширенням ділових зв'язків виникає необхідність мати візитні картки іноземною мовою (мовою країни партнера). Більшу перевагу мають односторонні візитки, на звороті яких можна щось написати, хоча й двосторонні теж можуть мати місце.

Обмін візитками — це церемонія, сценарій, де у кожного своя відповідна роль, яка не міняється навіть від її виконання.

Азбука користування візитними картками

1.Мабуть, найпоширеніша помилка тих, хто тільки-но обзавівся візитною карткою, – прагнення якнайшвидше вручити її кожному, хто перебуває в полі зору. Не потрібно нав’язувати свою візитку! Її вручають лише тоді, коли виникла зацікавленість у продовженні контактів. А це відбувається при знайомстві не завжди.

2. Направлення візитної картки рівноцінне візиту.

3. Більш ввічливо залишати візитну картку особисто.

Обмін візитними картками ведеться за рангами, починаючи з вищих чинів. Вручати візитну картку треба повернутою для читання, що свідчить про увагу до отримувача. Особа, якій передається візитна картка, виражаючи повагу, повинна обов'язково назвати ім'я господаря, наприклад: Дуже дякую, Іване Івановичу!

Обміни візитними картками, зазвичай, супроводжуються легким покло­ном. Щоб не помилитись в іменах, візитні картки краще покласти перед со­бою в такому ж порядку, як знаходяться перед вами партнери. Не можна ро­бити на чужих візитках позначки, м'яти її на очах у господаря. Такі дії можуть бути сприйняті як образа і неповага.

Візитна картка, що її власник, особисто відвідуючи, залишає для особи, яка не змогла його прийняти з поважних причин, повинна бути із загнутим куточком. Дехто надає значення тому, як і який кут візитної картки загнутий — верхній чи нижній, а також з якого боку. Щоб уникнути непорозумінь, пов'я­заних з неправильним у різних країнах тлумаченням загину, рекомендується загинати правий верхній кут картки на 1/4 так, щоб було чітко видно його слід, а потім розправити картку. Загнуту картку залишають в офісі, в рези­денції партнера або у нього вдома. Це свідчить про те, що ви особисто зали­шили її, а це ознака найбільшої поваги і шаноби.

У разі зміни адреси варто надіслати діловому партнеру (разом з новою) стару візитну картку. Новий номер телефону можна, у крайньому разі, напи­сати і від руки.

Візитну картку, що подається через посередника (кур'єра чи водія) або поштою, загинати не потрібно. Бажано, якщо потрібно, написати декілька слів на картці і вкласти її в конверт. Заклеюють конверт лише в тому випадку, якщо передається через колегу чи партнера, коли там міститься особисте по­слання. Такий запис не дасть змоги використати її будь-якою сторонньою особою в корисних цілях. Якщо картка залишається особисто, надпис на кон­верті робиться олівцем, якщо ж надсилається поштою, — то авторучкою.

Якщо ви надсилаєте візитні картки в одному конверті для декількох осіб, то в лівому верхньому кутку кожної з них треба написати прізвище людини, якій вона призначена.

Візитні картки не підписуються й дата на них не ставиться.

4. Відповіді на візитні картки необхідно давати протягом доби і також візитними картками.

Зашифровані скорочення на візитних картках, які раніше були досить поширені, в наш час застосовуються дуже рідко. Але, оскільки вони час від часу зустрічаються, необхідно знати їх значення:

Р.R. (Роur remercier)— вираз подяки;

Р.F. (Роur feliciter)— поздоровлення зі святом;

Р.F.С. (Роur fаіrе соnnаіssаnсе)— задоволення знайомством;

Р.F.F.N. (Роur faire fete nаtіоnаlе) — поздоровлення з нагоди національ­ного свята;

Р.F.N.А. (Роur feliciter Nouvel An)— поздоровлення з Новим роком;

Р.Р.С. (Роur prendre conge) — на прощання (остаточний від'їзд);

Р.Р.Р. (Роur prendre part)— готовність допомогти;

Р.С. (Роur condoleances)— вираз співчуття;

Р.Р. (Роur рresentation) — заочне відрекомендування;

Р.R.V. (Роur rеnde visit) — підтвердження прийнятого запрошення.

Візитні картки зі скороченнями Р.Р., Р.Р.С. та Р.R. залишаються без відповіді. На візитні картки зі скороченнями Р.С, Р.Р.Р. та Р.F. дають відповідь своєю візитною карткою зі скороченням Р.R. На візитні картки з побажання­ми щастя у Новому році відповідають карткою з абревіатурою Р.R.F.N.А., якщо свято ще не минуло. У разі деякого запізнення одночасно дається (у скороче­ному вигляді) вираз подяки та побажання щастя, наприклад Р. R.Р.F.

Припустимо, вас поздоровили зі святом. Написавши на своїй картці в лівій нижній частині абревіатуру Р.R., найкраще її того ж дня вислати своєму парт­неру. Дякувати за поздоровлення партнера по телефону або вручати особисто йому свою візитну картку з висловленням подяки не прийнято. Якщо ж ви це зробили, то, скориставшись вашим дзвінком і вислухавши подяку, партнер може нав'язати ділову розмову для обговорення конкретного питання, до яко­го ви, ймовірно, не готові.

Цілком можливий і такий варіант, коли особиста зустріч, на якій ви пла­нували віддати свою картку, за якихось причин не відбудеться. В обох випад­ках ви будете виглядати недостатньо вихованим.

Перебуваючи у чужій країні під час національних свят, ви повинні пер­шим поздоровити своїх партнерів. Не лякайтесь, що, наприклад, в Японії не зрозуміють абревіатуру відповідних французьких виразів. Існуючі правила, норми і традиції, стандартна міжнародна символіка однаково розуміються в усіх цивілізованих державах.

5. Після знайомства першим, звичайно, передає свою картку особа, що займає нижчу посаду. Якщо партнери знаходяться приблизно на одному рівні, то першою подає картку особа, молодша за віком. У разі виникнення сумніву щодо цього, за старим французьким протоколом, вручає свою візитну картку першим той партнер, який виявився більш ввічливим. У гостях першими вру­чають візитку господарі.

6. У резиденції подружжя неодружені чоловіки залишають дві візитні кар­тки: одну — для чоловіка, іншу — для дружини.

7. Подружжя в будинку іншого подружжя залишає дві візитні картки: одну (картку дружини) —для чоловіка, іншу (спільну) — для дружини.

У Великій Британії сімейні картки не застосовуються. Тому в цій країні, перебуваючи в резиденції подружжя, залишайте одну картку для чоловіка, іншу — для дружини.

8.У будинку неодруженого чоловіка жінка свою картку не залишає. У США на візитних картках неодружених чоловіків і неодружених жінок, а також сімейних картках вказується адреса. На картці одруженого чоловіка адресу не вказують, оскільки мається на увазі, що вона залишається разом із сімейною карткою, де адреса вказується. Ім'я вказується після Мr. для чоловіків і Мrs. для одружених жінок; Міss пишуть на візитних картках молодих жінок, яким
минуло 18 років. На «візитках» неповнолітніх осіб молодше цього віку вка­зується лише ім'я і прізвище.

9. Після знайомства з жінкою чоловік зобов'язаний, не пізніше ніж про­тягом тижня, направити їй свою картку для її чоловіка, навіть якщо він не був йому відрекомендований. Було б найкраще перед тим, як зробити цей ввічливий жест, самому відрекомендуватися чоловіку, якщо він не відсутній.

Мета такого жесту чітка: створити якомога розгалужену мережу контактів. Цілком можливо, що через деякий час хтось із подружжя вам знадобиться.

10. Якщо жінка знайомиться з іншою жінкою і має намір в подальшому підтримувати з нею стосунки, якщо вона старша, або ж жінка, що знайомить­ ся, заміжня за чоловіком, становище якого в суспільстві або на службі вище становища її чоловіка, то вона першою залишає свою картку. Заміжня жінка залишає дві картки — свою і чоловіка.

11. Гостям, присутнім на сніданку, обіді чи вечері (виключаючи запро­шення на чай), слід відправити господарям листи з подякою або залишити в будинку господарів протягом тижня візитну картку.

12. Особи, що обіймають високі посади, знаходячись в іншій країні про­їздом, залишають свої візитні картки протягом 24-х годин після приїзду, відпо­відати на них слід також не пізніше як за добу.

13. Підприємцеві рекомендується завжди мати при собі не менше десяти візитних карток.

З візитками можна надіслати подарунки (квіти, альбоми, книги, журна­ли, квитки в театр, на виставку, програми, фотографії), іноді їх посилають разом з листом або просто у конверті. Візитна картка — це вираз індивідуаль­ного стилю й іміджу її власника, а також стратегії маркетингу підприємства. При замовленні візитної картки необхідно обговорити тип, колір, шрифти, розташування реквізитів так, щоб ця картка дійсно могла охарактеризувати і особу, і рід її занять.

Сучасні кольорові лазерні принтери забезпечують хорошу якість друку візиток тиражем 50—200 примірників. Якщо необхідно замовити тираж 500— 1000 примірників і більше, прийнятний варіант - офсетний друк. Більш опе­ративна, але не менш якісна технологія — цифровий друк.

Оптимальним способом виготовлення високоякісних візиток залишаєть­ся шовкографічний друк. Ця технологія поєднує високу якість відтворення як текстових, так і графічних елементів й запобігає необдуманій багатоколір­ності.

Прикрасити візитку можна шляхом припресування плоских або навіть об'ємних зображень та написів з фольги. Інший варіант оздоблення візитних карточок — термопідйом. Виготовляють візитні картки не тільки на папері, а й на пластику - білому, рожевому або й напівпрозорому. Пластикові картки заслуговують на увагу: вони не бояться вологи, надійні й довговічні.

Приймати візитну картку слід у спеціальний футляр, який кладеться у внутрішню кишеню верхнього одягу. Жінки можуть носити візитку в сумці.

2. У діловому світі, як і в повсякденному житті, заведено робити подарун­ки, дарувати речі з фірмовими знаками чи у фірмовій упаковці. Подарунок — це дзеркало, в якому відбиваються відносини між тим, хто приймає, і тим, хто його дарує. Подарована річ може розповісти про марнотратство чи безкорис­ливість, щедрість чи неймовірну жадобу, мудрість чи безтактовність, наявність почуття гумору чи його недоліки.

Справжній подарунок - це гармонійне поєднання уподобань того, хто отримав подарунок, і почуття смаку того, хто подарував. Однак необхідно зна­ти, що тут потрібні міра і такт, свої суворі, відпрацьовані багатьма роками правила.