Діловий одяг

У будь-якому суспільстві особистість залежить від колективу. У Єгипті ця залежність проявляється з особливою силою. В умовах, коли життя людини залежить від пращ багатьох, від їхньої кооперації, групова дисципліна стала характерною рисою єгипетського характеру. Створенню духу групової належності сприяє також велика скупченість населення. Вона потребує пристосування людини до натовпу, клану, громади та сприяє виробленню відповідних звичок, навичок, етичних норм. Щільність населення в долині Нілу вдвічі вища, ніж у Голландії. У Єгипті немає гір, лісів, степів, островів, куди можна було б утекти та де можна було б сховатись. Єгиптянин постійно живе в людській масі. Він - частина цієї маси, а тому він повинен весь час думати про те, як добре співіснувати зі своїми сусідами. Це потребує вміння знаходити компроміси, уникати крайнощів. Саме так і роблять єгиптяни - майстри компромісу.

Влада групи в Єгипті спирається на силу суспільної думки, що нав'язує людині свої норми, залишаючи мало свободи у виборі поведінки. Єгиптянин постійно зіставляє свої слова та вчинки з реакцією на них інших людей. Звідси - бажання зберегти обличчя. Воно означає надмірну чутливість до усього, що стосується особистої честі. Побоювання думки сусідів - це явище властиве єгиптянам більш ніж іншим народам.

Страх втратити обличчя не дозволяє єгиптянину визнати, особливо публічно, власну помилку. Самокритика неможлива, точніше, вона - виняток із правил. Тут панує принцип: або єгиптянин має рацію, або винен хтось інший. За умов необхідності " збереження обличчя" критерій правди - неправди стає другорядним: неправда для спасіння допустима. Залежність одного від усіх сприяла виробленню певних норм спілкування. Гостинність та ввічливість у єгиптян у крові, не говорячи вже про увагу та турботу друзів. Бути скупим і негостинним серед єгиптян соромно.

Слід також зазначити, що ввічливість тут не допускає фамільярності. Єгиптянин дуже тонко реагує на статус людини, з якою спілкується, на її місце в соціальній ієрархії. Бути запанібрата з нижчим за соціальним статусом чи посадою недопустимо.

Особливістю єгиптян є також те, що вони не " вписуються" в сучасні стандарти, що потребують виконання роботи у строк і точних годин зустрічі. Необов'язковість дотримання точного часу зустрічі - досить розповсюджена риса єгиптян.

Дуже рідко єгиптянин виконує наказ із точністю, майже завжди він робить усе по-своєму і навряд чи закінчить роботу в установлений строк. Етика праці у єгиптян констатує любов до праці як до такої, а бажання отримати плоди цієї праці. Можливість зменшити затрати праці цінується вище, ніж плоди великих зусиль. Така особливість підходу до праці у єгиптян може бути зумовлена спекотним кліматом, який не сприяє напруженій праці. Відоме висловлювання " the time is money", висловлене Б. Франкліном, не знаходить відгуку в душах більшості єгиптян. Навіщо поспішати, якщо спокій важливіший, ніж накопичення? Найвищий ідеал єгиптянина - райське блаженство, що являє собою всі доступні уяві насолоди при повній бездіяльності.

Важке життя, гніт, бідність, неситий стіл не віднімають у єгиптянина життєрадісності. Ні в кого зі східних народів немає такого почуття гумору, як у єгиптян.

Усвідомлення та інстинктивне почуття протилежності інтересів окремої людини, групи та держави привело єгиптянина до максимальної обережності, що стала для багатьох другою натурою. Люди навчились приховувати свої думки, почуття, наміри, говорити те, що від них чекають, але те, у що вони не вірять, думати одне, а говорити інше. Пряма і відверта розмова з єгиптянином досить важка. Співбесідник нерідко приховує свої переконання і думки й хоче спочатку дізнатись про ваші думки і переконання, а потім завірити вас, що він згоден з вами. Єгиптянин повинен з'ясувати, наскільки можна довіряти співбесіднику, який смисл приховано між рядками, коли " так" насправді означає " ні", та навпаки. Розмова у цих людей стала мистецтвом і засобом досягнення мети, особливо якщо вона ведеться із іноземцем, або людиною, яка має владу. Єгиптяни нерідко говорять натяками, і якщо немає впевненості у позитивному завершенні бесіди, у досягненні мети, якщо співбесідник не зрозумів або не захотів зрозуміти натяку, єгиптянин все одно задоволений: адже він не отримав негативної відповіді, не зіпсував стосунків, " не втратив обличчя". " Прощупування пульсу" — важлива передмова до початку розмови. За звичайними словами у серйозній, гострій розмові часто важко знайти думку. Головна мета вимовленого слова ~ підготовити співрозмовника до того, щоб він сприймав висловлене тобою, а друга мета --зблизитись із ним. Єгиптяни дуже рідко дозволяють політичним або науковим конфліктам зіпсувати особисті стосунки. Гостра політична боротьба ~ це одне, а особиста ворожнеча - інша справа. У Єгипті надзвичайно легко встановлюються не надто тісні контакти та псевдодружні стосунки, навіть у період офіційної ворожнечі між країнами. Цьому сприяє єгипетська ввічливість і гостинність. Але справжня довіра, дружба та відвертість ~ явище дуже рідке.

Якщо іноземцеві вдалось завоювати довіру та завести справжніх друзів у Єгипті - це значить, що він досяг майже неможливого.

А ще - єгиптяни вважають себе найкращими людьми на землі і, безумовно, найкращими серед арабів. Для більшості з них їхня батьківщина - це " Матір світу", центр світової цивілізації.

Єгипет - один з найстародавніших осередків культури, тому для єгиптян характерно почуття національної гідності та дотримання історичних традицій своєї країни. Друга риса - це прийняття необхідності сильної влади. Третя - жорсткі та досить розвинені адміністративні правила поведінки. Ці особливості єгиптян значною мірою впливають на ведення переговорів. Так, вони досить чутливі до питань, які пов'язані з національною незалежністю. Все, що якимось чином може розглядатись як втручання у їхні внутрішні справи, буде відкидатись. При цьому єгиптяни частіше віддають перевагу " торгу" над іншими типами взаємодії з партнером.