Ділові переговори

Гвінейські партнери, як і африканці, взагалі мають подвійне ставлення до європейської культури. З одного боку, вони намагаються не сприймати ба­гато чого з поведінки колишніх грабіжників. З іншого розуміють, що нор­ми й правила бізнесу давно встановлені європейцями і їх треба лише дотри­муватись.

На переговорах гвінейські партнери намагаються бути максимально ввічливими, утримуються від зайвих емоцій. На початку переговорів є сенс розповісти дотепний анекдот, щоб зняти напругу. В процесі переговорів вони схильні підозрювати іноземного партнера в нещирості, в намаганнях обдури­ти, поважливі до авторитетів.

Негативною рисою гвінейців є необов'язковість виконання встановлених домовленостей, особливо в перший період знайомства. В діловій бесіді гвінейці висловлюють особливу увагу до старших, обов'язково радяться з ними.

Неформальні зустрічі

Додому іноземного партнера запрошувати не заведено. Після завершен­ня переговорів господарі можуть запросити пообідати в ресторані, де в при­готуванні страв відчувається вплив арабської кухні, особливістю якої є широ­ке використання рису, бобових, баранини, птиці та яєць.

З числа національних блюд можуть запропонувати плов з телятини, алоко (маніока з червоним бананом), з грибних страв — пусісо а-ля брез (червона риба в тістечку). Полюбляють гвінейці круасани, а також міцний зелений чай з кусочками цукру та горішками, із прохолоджуючих напоїв — пальмове мо­локо.

Хоча сухого закону в країні немає, місцеві жителі не полюбляють алко­голь. У хорошій компанії можуть трохи випити горілки або віскі. Люблять пиво; є свої вітчизняні пивоварні. Палять мало, з вітчизняних цигарок по­любляють марки «Nimba» та «Milo».

Чайові в готелі дають залежно від його класу: бармену, офіціанту — 10% від рахунку, покоївці — 2—4% від вартості номера, в таксі не більше 10 % від вартості проїзду.

Жестикуляція

Якщо ваш гвінейський партнер хоче сказати «ні», то він буде супро­воджувати відмову обертанням голови, якщо «так» — то просто кивне го­ловою.

Якщо людина не хоче йти, то у відповідь на ваше прохання залишиться стояти на одній нозі. Махати на прощання рукою, як заведено у слов'ян, у гвінейців буде означати образу.

До ділових подарунків гвінейці відносяться дуже обережно. Гостю можуть подарувати на згадку про країну унікальну статуетку або чудову маску з чер­воного дерева. Жінкам дарують квіти; поважають червоний (знак благород­ства), жовтий (знак сонця) та зелений (символ надії) кольори.