Соціально-економічна сутність податків та їх подвійний характер.

Оподаткування - складова частина фінансової науки, що вивчає виробничі відносини людей у їх єдинстві та взаємодії з виробничими силами та надстройкою. З усіх форм виробничих відносин, що охоплюють виробництво, розподіл, обмін, споживання, розподільчі (перерозподільчі) відносини визначають фінансові, з яких виділяють податкові. Саме на етапі розподілу совокупного суспільного продукту та національного доходу, особливо при розподілі останнього, формуються та функціонують фінансові відносини між державою та членами суспільства.

Процес перерозподілу вартості національного доходу у грошовій формі представляє собою сукупність фінансових відносин; податкові відносини є лише їх частиною. Тому податки виступають не тільки особливою економічною категорією, але водночас і фінансовою категорією.

Приймаючи участь у процесі перерозподілу нової вартості, податки виступають специфічною формою виробничих відносин, яка формує їх суспільний зміст.

Суспільний зміст податків дає можливість проникнути до їх глибинної сутності, дозволяє розкрити внутрішній смисл та еволюцію, важливі ознаки та особливості.

Варто підкреслити, що податки є тільки частиною розподільчих, а точніше перерозподільчих відносин. Приймаючи участь у перерозподілу національного доходу, податкові відносини підпорядковані первісним відносинам матеріального виробництва, змінюються в залежності від вимог виробничих сил та обміну. В цілому вони мають вторинний характер. При перерозподілу національного доходу податки забезпечують присвоєння державою частини нової вартості у грошовій формі. Ця частина національного доходу, яка мобілізована у формі податків з населення країни, формується у централізований фонд фінансових ресурсів держави, тобто основу його життєдіяльності.

Податки крім суспільного змісту, мають матеріальну основу. Вони – частина грошових доходів членів суспільства, присвоєна державою. Це і визначає їх матеріальний зміст.

Таким чином, податки мають подвійний характер: виступають специфічною формою виробничих відносин (суспільний їх зміст) та є частиною вартості національного доходу у грошовій формі (матеріальний зміст).

Ґрунтовні дослідження функціонального призначення податків, прояву їх впливу на всі сфери економічного та соціального життя тісно пов’язані з іменами видатних економістів-фінансистів минулих століть і сучасності: найперше представників італійської (Пантелемоні, Мадзолію, Монтемартіні, Бароне, Нітті) та шведської (Віксель, Ліндаль) шкіл фінансової науки, а також видатних теоретиків оподаткування Адольфа Вагнера (Німеччина), Озерова, Тургенєва, Кулішера (Росія), Джона Кейнса (Велика Британія), Артура Лаффера (США), лауреатів Нобелівської премії Поля Самуельсона і Джеймса Б’юкенена (США).

Джерелом податків виступає нова вартість – національний дохід.

Податки мобілізують значну частину вартості додаткового продукту і частину вартості необхідного продукту, яка призначена на відтворення робочої сили. Державна частка національного доходу перетворюється у фонд грошових коштів держави, який використовується не тільки для досягнення загальнодержавної мети, а й для підтримки приватного сектору. Ця мобілізація національного доходу через податки здійснюється у сфері перерозподілу і обміну. Присвоєння державою частки нової вартості здійснюється не на основі об’єктивно діючих економічних законів, а на основі юридичних законів, шляхом примусу. Держава стає власником частки національного доходу не як учасник процесу виробництва, а як орган, який володіє політичною владою. Суспільний зміст податків дає політичній владі можливість впливу на сферу економічних відносин суспільства.

Таким чином, виходячи із сутності категорійного поняття, за економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Необхідно зазначити, що податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами.

Отже, в структурі доходів бюджету, крім податків, існують інші обов’язкові платежі, яким притаманні риси податків, а саме:

- збори – обов’язкові платежі, які мають разовий фіскальний характер і їх сплата пов’язана із компенсацією певних витрат організації діяльності;

- податкові платежі (плати) - плата за воду, плата за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за використання радіочастот, рентні платежі тощо, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

- відрахування, внески – обов’язкові платежі з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення (збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, збір на обов’язкове державне соціальне страхування тощо). Ще однією ознакою податків є відсутність їх цільового призначення, що принципово відрізняє їх від зборів до різноманітних державних фондів. Податки сплачуються до бюджету і витрачаються на визначені державою потреби. Про часткове цільове призначення податків можна говорити тільки в тому випадку, коли обумовлено спрямування певного залишку коштів внаслідок перевищення фактичних надходжень від певного виду податку до бюджету над витратами на фінансування чітко визначених виду й обсягу робіт.

Як економічна категорія податки мають характерні ознаки, які виділяють їх з-поміж інших складових доходів бюджету.

Основні характерні особливості податку в порівнянні з обов’язковими платежами:

1. Справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку.

2. Має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

3. Може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

4. Не має цільового призначення.

5. Є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Узагальнення властивих податкам ознак дає можливість підійти до формулювання їх визначення. Можна погодитись з авторами, на думку яких податки являють собою частину вартості внутрішнього продукту, що вилучається державою у формі загальнообов’язкових, без еквівалентних, односторонньо встановлених нею платежів юридичних і фізичних осіб до бюджету з метою фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій та вирішення соціально-економічних завдань. Отже, суспільно-економічний зміст податків зводиться до встановлення фінансових відносин маж державою і платниками податків з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту.

Таким чином, податки – це обов’язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Наведене у такому вигляді визначення податків загалом поєднує в собі дві важливі їх характеристики – фіскальну і стимулюючу спрямованість, ступінь поєднання яких між собою є підставою для дискусій з приводу функцій податків.