Елементи податків та їх характеристика

В основі вивчення податкової системи і механізмів оподаткування повинно лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять, які розкривають суть оподаткування. Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні елементи, які визначають внутрішній зміст цього категорійного поняття.

До основних елементів податку відносять:

1. Суб’єкт податку – це учасник процесів справляння податку. Фізична або юридична особа, що безпосередньо сплачує податок відповідно до законодавства (платник та носій). При прямому оподаткуванні платник та носій співпадають, при непрямому – два суб’єкти виступають окремо.

Розглядаючи елемент «суб’єкти податку», необхідно відзначити, таку його складову, як «пов’язані особи». Пов’язана особа – це юридична особа, котра здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником, або перебуває під спільним контролем з таким платником; фізична особа або члени її сім’ї, котрі здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї.

2. Об’єкт оподаткування – явище, предмет чи процес, що підлягає оподаткуванню (доход, майно, товари). Частіше назва податку витікає з об’єкту: земельний податок, податок на прибуток тощо.

Існують два підходи до оцінки об’єкта:

- кількісний і натуральний;

- грошовий.

3. Джерело сплати податку – фонд, явище, предмет, з якого сплачується податок. Джерелом можуть виступати доходи платника податку, отримані в різних формах (прибуток підприємства, заробітна плата громадянина тощо); частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу; позика як джерело сплати.

Джерело може співпадати з об’єктом.

4. База оподаткування – законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податків (за врахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку. Податкова база – це кількісний вимір об’єкта оподаткування.

5. Масштаб вимірювання (одиниця оподаткування) – це та одиниця, яка береться в основу виміру об’єкта оподаткування (грошова одиниця для прибуткового податку, одиниця вимірювання площі для земельного податку).

6. Оклад податку – сума податку, що сплачується суб’єктом з одного об’єкта (сума, яка обчислена на підставі об’єкта та ставки).

7. Ставка податку – законодавчо встановлений розмір (величина) податку, виходячи із об’єкту оподаткування або масштабу вимірювання.

Існує два види ставок: тверді (натуральні) та процентні ставки (відносні)

Тверді ставки встановлюються в грошовому виразі (в абсолютних розмірах) на одиницю об’єкта оподаткування у натуральному обчисленні.

Процентні (відносні) - встановлюються у певних процентних відношеннях до об’єкта оподаткування (застосовуються тільки до грошових доходів).

Процентні ставки, в свою чергу, бувають таких видів:

- пропорційні - процентна ставка, яка забезпечує пропорцію нарахування податку (встановлюються у єдиному проценті до об’єкта оподаткування, незалежно від його розміру);

- прогресивні – ставка збільшується з ростом об’єкта оподаткування.

Існує проста та складна прогресія.

Якщо темпи росту ставки податку відповідають темпу росту об’єкта оподаткування – це проста прогресія. Якщо темпи росту ставок податку випереджують темпи росту об’єкта оподаткування – це складна прогресія (цю ставку ще визначають як ступінчату, тобто об’єкт оподаткування поділяється на частини (ступіні), кожна з якої оподатковується своєю податковою ставкою. Підвищеною ставкою оподатковується кожна наступна ступінь;

- регресивні – ставка протилежна прогресивній, тобто змінюється в залежності від зміни розміру об’єкта оподаткування (зменшується в міру зростання об’єкта оподаткування та збільшується в міру зменшення об’єкта оподаткування).

Існує три методи встановлення ставок:

1. Інтуїтивний – ставки встановлюються на основі бажання та волі законотворців.

2. Емпіричний – ставки встановлюються на основі аналізу за попередній період і у відповідності з потребами;

3. Метод математичного моделювання.

8. Податкова квота – це частка податку платника, яка може бути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.

9. Податкова пільга – законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу.

Існує чотири види податкових пільг:

- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;

- повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду діяльності або об’єкта оподаткування;

- пониження ставок оподаткування і використання нульвої ставки;

- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.

Податкові пільги є одним із найбільш поширених механізмів сучасного податкового регулювання.

За характером цілей податкової політики держави податкові пільги поділяються на дві групи: соціальні й економічні.

Соціальні пільги спрямовані на податкове стимулювання досягнення соціальних цілей. До них, зокрема, належать пільги, надані окремим соціально незахищеним групам громадян: застосування податкової соціальної пільги (ПСП). До пільг соціального характеру можуть бути віднесені також пільги з податку на прибуток та з ПДВ, надані підприємствам громадських організацій інвалідів; звільнення від ПДВ операцій постачання соціально значимих товарів і послуг (вітчизняних продуктів дитячого харчування; товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів і т.д.

До пільг економічного характеру належать локальні механізми податкового регулювання, реалізація яких сприяє досягненню цілей економічного характеру. До цієї групи включаються будь-які пільги, спрямовані на стимулювання розвитку виробництва, інвестиційної діяльності, інновацій, поліпшення використання ресурсів і т.ін.

За критерієм призначення всі податкові пільги можуть бути класифіковані на дві групи: стимулюючі та підтримуючі.

Стимулюючі пільги мають мету заохочення дій платників, які спрямовані на вирішення загальнодержавних завдань. Так, зокрема, такими податковими пільгами можуть бути: дозвіл на віднесення до складу валових витрат сум коштів чи майна, які передаються у бюджети або неприбуткові організації на охорону культурної спадщини; звільнення від ПДВ в рамках Договору про наукове та технічне співробітництво з Євросоюзом і т. ін..

Підтримуючі пільги спрямовані на полегшення податкового тягаря для окремих груп платників податків, що має забезпечити більш сприятливі умови оподаткування для підтримки певного рівня конкурентоспроможності таких платників (СПД) або мінімального рівня чистого доходу (для громадян). такі пільги звичайно надаються соціально незахищеним платникам – фізичним особам або суб’єктам господарювання нерентабельних чи низькорентабельних галузей з метою захисту їх від більш конкурентоспроможних закордонних виробників.

З погляду цільового використання коштів, які залишаються у підприємства в результаті застосування податкових пільг, останні поділяються на цільові та нецільові. Перші з них надаються за умови використання сум, які звільняються від оподаткування, строго на цілі, які визначені відповідним законодавчим актом. Прикладом пільг такого роду можуть служити, зокрема: дозвіл на віднесення до складу валових витрат сум коштів або вартість майна, добровільно перерахованих для цільового використання з метою охорони культурної спадщини; звільнені від оподаткування прибутку Чорнобильської АЕС за умови, якщо ці кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки виводу та виводу Чорнобильської АЕС з експлуатації і перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему тощо. Якщо відповідним законодавчим актом не передбачені напрями використання вивільнених внаслідок надання пільги коштів, така пільга класифікується як нецільова.

Залежно від періоду дії усі податкові пільги можуть бути поділені на такі, період дії яких законодавством не визначений, та пільги тимчасового характеру.

До першої з цих груп належить більшість податкових пільг, введених спеціальними законами з питань оподаткування. Як правило, пільги, передбачені законом у момент його прийняття, не мають часових обмежень, і саме такі податкові пільги переважають в українському законодавстві.

Пільги другої групи встановлюються на визначений період часу. Тимчасовими податковими пільгами є також пільги, які вводяться бюджетними законами. Період їхньої дії обмежений періодом дії самого законодавчого акта, яким вони введені, тобто відповідає календарному року. Щоправда, у разі прийняття такого закону після початку бюджетного року, до його вступу в силу продовжує діяти закон про Державний бюджет на минулий рік, тому можлива і ситуації, коли термін дії такої пільги перевищує календарний рік.

За компетенцією встановлення та масштабами застосування податкові пільги поділяються на загальнодержавні та місцеві. Перші вводяться на державному рівні актами законодавства (хоча в деяких випадках вони можуть бути встановлені і КМУ, наприклад, за деякими податковими платежами ресурсного характеру) та діють на території всієї країни. Другі – вводяться органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції на обмеженій території.

10. Норма оподаткування – відношення податкових надходжень до податкової бази.

11. Податковий тиск – відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту.

12. Податкові канікули – відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду.

13. Податкове право – сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері оподаткування.

14. Податкові правовідносини – суспільні відносини, які виникають при сплати податків та інших платежів і урегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права.

15. Податковий звіт – документ, що подається до органу податкової служби зі звітними даними про розрахунки з бюджетом;

16. Податковий період - термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов’язання.

17. Податковий кредит – термінова відстрочка податку, який належить до сплати підприємством у бюджет в календарному році.

18. Податкове розслідування - виявлення і розслідування фактів ухилення від оподаткування шляхом приховування доходів та інших об’єктів оподаткування.

19. Ухилення від сплати податків – дії платників податків, спрямовані на умисну несплату податків шляхом заниження доходу та оцінки майна або повного їх приховування.

20. Метод податкового обліку – метод, що використовується для визначення моменту виникнення окремих складових податкових зобов’язань.