складова

Складова

Визначається на законодавчому рівнішляхом затвердження в нормативних документах (Податковий Кодекс) набору загальнодержавних та місцевих податків та зборів.

Складова

Податкове законодавство України повинно визначати головні принципи побудови податкової системи з огляду досягнення нею більшої фіскальної ефективності.

Ст. 4.1 Податкового Кодексу визначає такі принципи оподаткування:

- загальність оподаткування;

- рівність усіх платників перед законом;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- фіскальна достатність;

- соціальна справедливість;

- економічність оподаткування;

- нейтральність оподаткування;

- стабільність;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів.

складова

Реалізацію третьої складової податкової системи забезпечує державна податкова служба – державні органи, які організують та контролюють надходження податків.

Розрізняють три види податкової системи:

*) регресивна система – (еластична система), при якій рівень доходів зростає більшими темпами, ніж рівень оподаткування;

*) прогресивна система – (не еластична система), при якій рівень оподаткування випереджає рівень отриманих доходів.

*) пропорційна система –(одинична еластичність) - при якій рівень доходів та податкове навантаження зростають пропорційно.

2.4. Податкова політика та її характеристика

Ефективність податкової системи в державі в значній мірі залежить від податкової політики, яку проводить держава.

Податкова політика – це діяльність держави в сфері побудови ефективної податкової системи і мобілізації податкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Податкова політика повинна виходити з необхідності створення умов для нормального функціонування держави та суб'єктів господарювання в короткостроковому та довгостроковому періоді.

Перед урядами розвинутих країн постають такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимізація рівня зайнятості та добробуту громадян. Короткостроковими цілями можуть виступати: поповнення державного бюджету, його збалансованість, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Держава при формуванні податкової політики має дотримуватися певних принципів:

1. загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Для визначення ефективності податкової політики в податковій практиці використовують податкові коефіцієнти.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платників податку. Для його вимірювання використовується податковий коефіцієнт. Згідно з правилами міжнародної статистики податковий останній розраховується як відношення суми сплачених податків та відрахувань до державних соціальних позабюджетних фондів до ВВП.

,

де, К_{п.н. -} коефіцієнт податкового навантаження (податковий коефіцієнт);

П.Н. - сума податкових надходжень до державного бюджету;

В.В.П. - обсяг валового внутрішнього продукту.

Розрахунок податкового коефіцієнта представлено на діаграмах.

Середній рівень податкового навантаження, згідно діаграми, за останні 5 років демонструє тенденцію наближення до загальноєвропейських стандартів оподаткування. Розрахунки показують, що попри наявність превалювання позиції про надмірний податковий тиск на бізнес, Україна ще не досягла його граничної межі.

Для дослідження фіскальної ефективності того чи іншого податкового платежу в міжнародній податковій практиці використовується також коефіцієнт продуктивності податку, яких визначається відношенням частки податку у ВВП до величини його стандартної ставки і вважається сумарним показником результативності функціонування податку, що дозволяє дізнатись, на яку податкову базу розповсюджується стандартна ставка.

,

де, К_прод.. - коефіцієнт продуктивності податкових платежів;

Δ _под. – часка податкового платежу у ВВП;

% – податкова ставка.

Для визначення потенційних можливостей збільшення податкових вилучень розраховується коефіцієнт резерву податкових надходжень.

,

де, Кр.п.н.. - коефіцієнт резерву податкових надходжень;

Rп.п. – реальна сума податкових надходжень до бюджету за відповідний період;

Pп.п.. – планова або розрахункова сума податкових надходжень до бюджету за відповідний період.

Для оцінювання рівня еластичності податкової системи використовується коефіцієнт еластичності, який показує на скільки відсотків зміняться податкові надходження при зміні ВВП.

,

де, Кел. - коефіцієнт еластичності податкової системи;

Ω п.п. – відносна зміна сукупних податкових платежів;

Ω ВВП. - відносна зміна валового внутрішнього продукту.

За оцінками експертів, добровільно до бюджетів різних рівнів платниками податків сплачується у середньому 2/3 загальних податкових платежів. Частка, яка забезпечується застосуванням податковими органами фіскальних заходів до неплатників, коливається в межах 25 – 30% загальної величини надходжень.

Податкове навантаження на економіку (частка податкових платежів у ВВП) ^*, %

* з урахуванням страхових соціальних внесків