Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
складова
Складова Визначається на законодавчому рівнішляхом затвердження в нормативних документах (Податковий Кодекс) набору загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Складова Податкове законодавство України повинно визначати головні принципи побудови податкової системи з огляду досягнення нею більшої фіскальної ефективності. Ст. 4.1 Податкового Кодексу визначає такі принципи оподаткування: - загальність оподаткування; - рівність усіх платників перед законом; - невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; - фіскальна достатність; - соціальна справедливість; - економічність оподаткування; - нейтральність оподаткування; - стабільність; - єдиний підхід до встановлення податків та зборів. складова Реалізацію третьої складової податкової системи забезпечує державна податкова служба – державні органи, які організують та контролюють надходження податків. Розрізняють три види податкової системи: *) регресивна система – (еластична система), при якій рівень доходів зростає більшими темпами, ніж рівень оподаткування;
*) прогресивна система – (не еластична система), при якій рівень оподаткування випереджає рівень отриманих доходів.
*) пропорційна система –(одинична еластичність) - при якій рівень доходів та податкове навантаження зростають пропорційно.
2.4. Податкова політика та її характеристика Ефективність податкової системи в державі в значній мірі залежить від податкової політики, яку проводить держава. Податкова політика – це діяльність держави в сфері побудови ефективної податкової системи і мобілізації податкових платежів до бюджету та державних цільових фондів. Податкова політика повинна виходити з необхідності створення умов для нормального функціонування держави та суб'єктів господарювання в короткостроковому та довгостроковому періоді. Перед урядами розвинутих країн постають такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимізація рівня зайнятості та добробуту громадян. Короткостроковими цілями можуть виступати: поповнення державного бюджету, його збалансованість, стимулювання інвестиційної діяльності тощо. Держава при формуванні податкової політики має дотримуватися певних принципів: 1. загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; 2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; 3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; 4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; 5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; 6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; 7. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; 8. нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; 9. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; 10. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; 11. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку. Для визначення ефективності податкової політики в податковій практиці використовують податкові коефіцієнти. Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платників податку. Для його вимірювання використовується податковий коефіцієнт. Згідно з правилами міжнародної статистики податковий останній розраховується як відношення суми сплачених податків та відрахувань до державних соціальних позабюджетних фондів до ВВП. , де, Кп.н. - коефіцієнт податкового навантаження (податковий коефіцієнт); П.Н. - сума податкових надходжень до державного бюджету; В.В.П. - обсяг валового внутрішнього продукту. Розрахунок податкового коефіцієнта представлено на діаграмах. Середній рівень податкового навантаження, згідно діаграми, за останні 5 років демонструє тенденцію наближення до загальноєвропейських стандартів оподаткування. Розрахунки показують, що попри наявність превалювання позиції про надмірний податковий тиск на бізнес, Україна ще не досягла його граничної межі. Для дослідження фіскальної ефективності того чи іншого податкового платежу в міжнародній податковій практиці використовується також коефіцієнт продуктивності податку, яких визначається відношенням частки податку у ВВП до величини його стандартної ставки і вважається сумарним показником результативності функціонування податку, що дозволяє дізнатись, на яку податкову базу розповсюджується стандартна ставка. , де, Кпрод.. - коефіцієнт продуктивності податкових платежів; Δ под. – часка податкового платежу у ВВП; % – податкова ставка. Для визначення потенційних можливостей збільшення податкових вилучень розраховується коефіцієнт резерву податкових надходжень. , де, Кр.п.н.. - коефіцієнт резерву податкових надходжень; Rп.п. – реальна сума податкових надходжень до бюджету за відповідний період; Pп.п.. – планова або розрахункова сума податкових надходжень до бюджету за відповідний період. Для оцінювання рівня еластичності податкової системи використовується коефіцієнт еластичності, який показує на скільки відсотків зміняться податкові надходження при зміні ВВП. , де, Кел. - коефіцієнт еластичності податкової системи; Ω п.п. – відносна зміна сукупних податкових платежів; Ω ВВП. - відносна зміна валового внутрішнього продукту. За оцінками експертів, добровільно до бюджетів різних рівнів платниками податків сплачується у середньому 2/3 загальних податкових платежів. Частка, яка забезпечується застосуванням податковими органами фіскальних заходів до неплатників, коливається в межах 25 – 30% загальної величини надходжень. Податкове навантаження на економіку (частка податкових платежів у ВВП) *, % * з урахуванням страхових соціальних внесків
Європейський союз (27): Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Германія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словакія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. Європейський союз (10): Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словенія, Словакія, Угорщина, Чехія Податкове навантаження на економіку (частка податкових платежів у ВВП) * у 2012 році, %
* з урахуванням страхових соціальних внесків 2.5. Інтеграція податкової системи України до Європейського економічного простору Початок ХХ1 століття позначився посиленням інтеграційних процесів в усіх сферах суспільного життя. Зближення націй, народів, держав об’єктивно потребує гармонізації їхніх економічних систем. Без міжнародної економічної інтеграції неможливий успішний економічний розвиток, який досягається за рахунок вільного руху товарів, послуг, трудових ресурсів, капіталів, зменшення оборонних витрат тощо. Гармонізація національних податкових систем є визначальною складовою цього процесу. Інтеграційний процес, а особливо це стосується країн-новачків, є не простим суспільним явищем. Головною проблемою є те, що кожна з країн учасниць ЄС пройшла свій історичний шлях розвитку, тобто, має власну історію державотворення, яка на кінець ХХ століття сформувала систему власних: ‒ суспільних традицій; ‒ економічну культуру; ‒ структуру народногосподарського комплексу; ‒ власності; ‒ суспільного попиту; ‒ систему соціального захисту; ‒ досягнень науково-технічного прогресу та ін. Тобто, кожній з країн, на момент прийняття рішення про створення ЄС, були притаманні свої відмінні економіко-правові інститути, в тому числі відмінні податкові системи. І якщо метою ЄС в довгостроковій перспективі простежується намір, враховуючи національну специфіку, сформувати єдині податкові правила, то звичайно процес конвергенції (зближення, взаємопроникнення) національних податкових систем не може не бути трудомістким та довготривалим. Відмінність національних податкових систем окреслюється, передусім: 1) відмінностями податкового навантаження; 2) відмінностями в диференціації податків. Вектори інтеграційної політики України: ‒ загальне зниження податкових ставок; ‒ розширення бази оподаткування; ‒ уніфікація податкових ставок; ‒ скорочення податкових пільг; ‒ уніфікація та застосування жорстких санкцій за несплату податків. Якщо порівняти структуру податкових надходжень у розвинутих країнах, очевидно, що найбільшого бюджетного значення набувають прибуткові податки з громадян та податки на споживання. Україна, як член світового економічного товариства, за структурою, має практично такі ж податки як і в інших європейських країнах. Разом з тим, існують певні відмінності у функціонуванні національних податкових систем. Узагальнений аналіз свідчить, що основний податковий тягар в країнах ЄС перекладено на фізичних осіб, і в меншій мірі його потерпають корпорації. Так, зокрема, надходження від податку на прибуток громадян в Великобританії більше від прибуткового податку корпорацій в 2, 5 разів, в Німеччині - в 5, 3, у Франції – в 2.3, в Італії – в 2, 6. Такий розподіл податкового навантаження дає можливість корпораціям реінвестувати отримані доходи в процес виробництва, постійно підтримувати його високу технологічність та зменшувати собівартість виробництва. І, як наслідок, забезпечувати високі доходи найманим працівникам. Українська податкова система демонструє інші тенденції. Обсяг податкових платежів за структурою прямих та непрямих доходів знаходиться майже в одному діапазоні, що змушує вітчизняну економіку йти в «тінь» та спрямовувати отримані доходи в «офшорні зони». Вирішення даної проблеми має свої застереження. Адже перекладення додаткового податкового тягаря на плечі простих громадян, з урахуванням рівня добробуту, може призвести до соціальних збурень. Гармонізація податкової системи України до вимог Євросоюзу не є простим завданням. Адже структура податкових надходжень передусім демонструє рівень соціально-економічного розвитку держави та рівень добробуту її громадян. Формальна імплантація європейських економіко-правових стандартів (податкових) неодмінно спричинить в суспільстві процеси дивергенції, тобто уповільнення суспільного розвитку. Їх запровадження має відбуватись еволюційно, з глибоким економічним обґрунтуванням.
|