Тема 6. Податок на прибуток підприємств

Справляння податку на прибуток підприємств є одним з видів прямого оподаткування. В Україні цей податок має вагоме фіскальне значення, що обумовлено пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично. У централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну частку цих доходів складали податки з населення, оскільки держава штучно стримувала фонди споживання. У нинішніх умовах ситуація змінюється, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – податків на споживання (ПДВ, АП, мито).

Ствердження таких тенденцій обумовлено такими причинами:

- податок на прибуток обтяжує підприємницьку діяльність, у результаті чого зменшує доходи і майно платника, погіршує його конкурентоспроможність;

- податок на прибуток, різко скорочує обсяг коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючих суб’єктів для цілей виробничого реінвестування;

Платники податку (ст. 133 ПКУ)

Платниками податку на прибуток є резиденти та нерезиденти, тобто ті суб’єкти господарювання які створені відповідно до законодавства України з місцезнаходженням їх як на її території, так і за її межами, а також законодавства інших держав з місцезнаходженням їх на території України.

Платниками податку з числа резидентів є:

- суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім:

а) бюджетних установ;

б) громадських об’єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку;

в) суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

- Національний банк України.

З числа нерезидентів платниками податку є:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції.

Пільгові режими оподаткування (ст. 142 ПКУ)

Податковим Кодексом передбачено запровадження певних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств та організацій. що здійснюють господарську діяльність. Реалізація пільгових режимів досягається шляхом повного звільнення окремих суб’єктів господарювання від оподаткування та застосування ставки 0% до об’єкта оподаткування.

Від оподаткування податком на прибуток звільняються:

1. Підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, в яких впродовж попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% середньооблікової чисельності штатних працівників за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25% суми загальних витрат на оплату праці.

На період до 1 січня 2016 року застосовується нульова ставка оподаткування до суб’єктів господарювання, у яких:

а) розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн. грн;

б) розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати;

в) відповідають одному із таких критеріїв:

- утворені після 1 квітня 2011 року;

- діючі, у яких впродовж трьох послідовних попередніх років (або впродовж усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн. грн, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

- які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до набрання чинності цього Кодексу та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн. грн та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому не набувають права оподаткування прибутку за 0 ставкою суб’єкти господарювання, які:

а) утворені в період шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації, після внесених змін до Кодексу;

б) здійснюють:

- діяльність у сфері розваг;

- виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів;

- виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

- видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню;

- фінансову діяльність;

- діяльність з обміну валют;

- видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

- операції з нерухомим майном, оренду (у т. ч. надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об’єктах);

- діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;

- діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

- діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення;

- охоронну діяльність;

- зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

- виробництво продукції на давальницькій сировині;

- оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;

- діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

- діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям.

Суми коштів, що отримані платниками податків в результаті запровадження пільгових режимів, спрямовуються такими підприємствами на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, а також повернення кредитів, отриманих для забезпечення їх основної господарської діяльності.

Об’єкт оподаткування (ст. 134 ПКУ)

Об’єктом оподаткування є:

1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно, на відповідні податкові різниці – вступає в дію з 2016 року.

Платник податку, у якого річний дохід не перевищує 20 млн. грн., має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових років), не більше одного разу на рік.

На 2015 рік об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми отриманих доходів на суму операційних та інших витрат в звітному податковому періоді.

Якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками звітного періоду є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат наступного кварталу. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

У разі якщо від’ємне значення декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган ДПС має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від’ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.

2) дохід за договорами страхування;

3) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження в Україні;

4) дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів;

5) дохід від букмекерської діяльності, азартних ігор (у т. ч. казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.

База оподаткування (ст. 135 ПКУ). Базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування.

Доходи платника податку (ст. 135, 136. 137 ПКУ)

До доходів, які платники податку зобов’язані враховувати при обчисленні об’єкта оподаткування, відносять:

1) доходи від операційної діяльності:

а) дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг в розмірі договірної (контрактної) вартості;

б) дохід банківських установ, до якого включаються:

- процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (у т. ч. за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами;

- комісійні доходи, у т. ч. за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

- прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;

- прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

- позитивне значення курсових різниць;

- надлишкові суми страхового резерву;

- дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна та ін.;

2) інші доходи:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

б) доходи від операцій оренди/лізингу;

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

г) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді та суми безповоротної фінансової допомоги;

ґ) фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду;

д) суми нарахованого акцизного податку, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

е) доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

є) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів та оборотних активів та ін.

Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування

- суми ПДВ, отримані платником податку від продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство – продавець не є платником податку на додану вартість;

- сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів;

- суми коштів або вартість майна у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій, емітовані платником у збільшення корпоративних прав;

- суми коштів у частині надміру сплачених податків та зборів, що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;

- суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація та ін.) обов’язковість придбання яких передбачена законодавством і які зараховуються до відповідного бюджету;

- суми коштів, отриманих платником податку у вигляді емісійного доходу;

- дивіденди, отримані платником податку від резидентів;

- вартість переданого рухомого складу залізничного транспорту загального користування від одного підрозділу залізниці іншому або від однієї залізниці іншій за рішенням Укрзалізниці;

- кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів та ін.

Згідно Податкового Кодексу облік доходів здійснюється платником податку за методом «нарахувань», сутність якого полягає в тому, що доходи платника вважаються отриманими з часу придбання (отримання) прав на ці доходи, тобто, незалежного від того чи набув він право власності на них чи ні. За таким порядком доходи платника податків враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування в момент їх виникнення, а не фактичного одержання (незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів). В табл. 6.2 наведені приклади зарахування доходів для розрахунку суми прибутку звітного періоду в залежності від дати їх отримання та видів доходів.

Таблиця 6.2