Порядок визначення витрат платника для розрахунку об’єкта оподаткування

До складу витрат, що формують їх загальний фонд, платник податків має право включити також суми витрат, що не були не віднесені до їх числа у минулих звітних податкових періодах у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуванням документів, що підтверджують здійснення таких витрат, а також суми витрат, не врахованих у минулих звітних періодах у зв’язку з допущенням помилок.

Податковим кодексом України визначено перелік витрат, які заборонено враховувати при визначенні оподатковуваного прибутку. Це:

- витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності (організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям);

- витрати, понесені у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються такі платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус; [†]

- суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

- суми отриманих позик, кредитів банків (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів);

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- суми податку на прибуток, податку на додану вартість, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів; [‡]

- дивіденди;

- роялті, які виплачуються на користь нерезидента, що: має офшорний статус; не підлягає оподаткуванню стосовно роялті у своїх країнах; не є бенефіціарним (фактичним) власником роялті; отримує роялті стосовно об’єктів, права інтелектуальної власності щодо яких уперше виникли в Україні;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами та ін.

З метою уникнення порушень чинного податкового законодавства платнику податку необхідно також враховувати чинний порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості для достовірного визначення суми оподаткованого прибутку.

Якщо у звітному податковому періоді якщо покупець товарів, робіт, послуг затримує без погодження з продавцем - платником податку оплату їх вартості, такий платник податку має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах. Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

При цьому платник податку - продавець, який зменшив суму доходу за підставами, що наведені вище, зобов’язаний одночасно зменшити і суму витрат цього звітного періоду на собівартість товарів, робіт, послуг. Про здійснення таких податкових процедур платник повідомляє орган ДПС шляхом подання разом з декларацією за звітний податковий період та копіями документів, які підтверджують наявність заборгованості, відповідного повідомлення про зменшення доходу та витрат.

Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення, з одночасним збільшенням доходів за такі товари, роботи, послуги.

Амортизація основних засобів (ст. 138.3 ПКУ)

У відповідності зі ст. 14.1.3 Податкового Кодексу України амортизація, це - процес систематичного розподілу вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Для цілей визначення оподаткованого прибутку основними засобами визнають матеріальні активи, що призначені для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Нематеріальні активи, це - право власності на результати інтелектуальної діяльності платника податку, а також право користування майном та майновими правами, у т. ч. права користування природними ресурсами.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання або самостійне виготовлення, ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (необоротних матеріальних активів, які не використовуються в господарській діяльності);

Амортизація основних засобів і нематеріальних активів розраховується із застосуванням чотирьох методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного.

Згідно прямолінійного методу річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта.

Порядок нарахування амортизації можна подати у вигляді двох формул розрахунку річної та місячної суми амортизації.

Річна сума амортизації визначається:

де, А_р – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

В_п – первісна вартість об’єкта обліку, грн;

В_л – ліквідаційнаа вартість об’єкта обліку, грн;

N – очікуваний період корисного використання об’єкта, років.

Річна сума нарахованої амортизації також може бути розрахована множенням амортизуємої вартості на норму амортизації.

,

де, А_р – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

В_п – первісна вартість об’єкта обліку, грн;

Н_а – річна норма амортизаційних відрахувань, %

Річна норма амортизації за даним методом є величина, зворотна очікуваному строку корисного використання основних засобів, нематеріальних активів у відсотках:

,

де, N - термін корисного використання об’єкта, років;

Щомісячна сума амортизації визначається:

де, А_м – місячна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

А_р – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.