Порядок визначення доходів платника для розрахунку об’єкта оподаткування

Витрати платника податку (ст. 138 ПКУ)

До числа витрат, які платник податку зобов’язаний враховувати при обчисленні об’єкта оподаткування, відносять:

1) витрати операційної діяльності:

а) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, що прямо пов’язана з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, і формується з:

- прямих матеріальних витрат (вартість сировини, основних матеріалів, придбаних напівфабрикатів, комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

- прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку.

б) витрати банківських установ, до яких відносяться:

- процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, у т. ч. за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

- від’ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

- комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

- від’ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов’язань у зв’язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти;

- суми страхових резервів;

- суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;

- інші витрати, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг та ін.

2) інші витрати:

а) загальновиробничі витрати:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій; оплата праці та внески на соціальні заходи, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції);

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

- витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

а) адміністративні витрати:

- загальні корпоративні витрати, у т. ч. організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

- витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у т. ч. витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

- витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання та ін.

в) витрати на збут:

- витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут та ін.

г) інші операційні витрати:

- витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;

- амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів;

- інші витрати операційної діяльності;

ґ) фінансові витрати:

- витрати на нарахування процентів за користування кредитами та позиками;

- витрати на нарахування процентів за випущеними облігаціями;

- витрати на нарахування процентів за фінансовою орендою;

ґ) інші витрати звичайної діяльності, не пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів (послуг):

- суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані впродовж звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

- суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу передбачені колективними договорами в межах 4% оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік;

- витрати платника податку, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення, які перебувають у його власності;

- витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих що підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності;

- витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації;

- вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих працівникам вуглебудівних підприємств, а також сім’ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, що отримують пенсії у зв’язку із втратою годувальника та ін.

З числа зазначених вище витрат ті витрати, які мають офшорне походження, на зменшення суми оподаткованого прибутку дозволено відносити лише частину - в межах 85% від їх загальної вартості.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, платники податків зобов’язані обліковувати виключно на підставі первинних документів обліку, що ідентифікують як самі витрати, так і того хто їх здійснив.

З числа загальних витрат, які платники податку мають право також враховувати при визначенні суми оподаткованого прибутку, Податковим Кодексом виділено окремі витрати, що отримали назву витрат подвійного призначення.

До їх складу відносять:

- витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків в межах норм, затверджених КМУ;

- витрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій;

- витрати на навчання, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації як своїх працівників, так і сторонніх осіб враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування при умові, що між підприємством і такою особою укладено письмовий договір про зобов'язання відпрацювати на цьому підприємстві не менше 3 років після закінчення навчального закладу; [*]

- витрати у вигляді роялті, що виплачуються нерезиденту. До складу витрат дозволяється зараховувати суми в обсязі, що не перевищують 4% доходу (виручки) від реалізації продукції (за вирахуванням ПДВ, АП) за рік, що передує звітному,

- будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, попередньо оприлюднених платником податку;

- витрати на проведення реклами;

- витрати на відрядження по Україні - до 0, 2 мінімальної зарплати, що діє на 1 січня звітного року. Для відряджень за кордон - до 0, 75 мінімальної зарплати, що діє на 1 січня звітного року. Кількість днів у відрядженні визначається не за відмітками на посвідченні про відрядження, а на підставі наказу про відрядження.

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року та ін.

Дата обліку витрат платника податків визначається аналогічно, як для обліку його доходів, за методом «нарахувань», згідно якого датою включення витрат для розрахунку об’єкта оподаткування визнається не дата фактичного здійснення платежів, а дата їх нарахування (табл. 6.3).

Таблиця 6.3