Інфляційна спіраль.

Вона виникає в результаті поєднання непередбаченої інфляції попиту і інфляції витрат. Механізм інфляційної спіралі наступний: якщо центральний банк несподівано збільшує пропозицію грошей, то це веде до зростання сукупного попиту і, отже, породжуючи інфляцію попиту, обумовлює зростання рівня цін (наприклад, від Р 1 до Р 2). Оскільки ставка заробітної плати залишається колишньою (наприклад, W 1), то реальні доходи падають (W 1 / P 2

Це збільшує витрати фірм і призводить до скорочення сукупної пропозиції, породжуючи інфляцію витрат, в результаті якої рівень цін зростає ще більше (наприклад, до Р 3). Реальні доходи знову знижуються (W 3 / P 3 Робочі знову вимагають підвищення номінальної заробітної плати. Її зріст вони зазвичай спочатку сприймають як підвищення реальної заробітної плати і збільшують споживчі витрати, провокуючи інфляцію попиту, яка поєднується з інфляцією витрат через підвищення номінальної заробітної плати.

Це обумовлює ще більше зростання рівня цін. Падіння реальних доходів знову приводить до вимог про підвищення заробітної плати, і все повторюється знову.

Рух йде по спіралі, кожен виток якої відповідає більш високому рівню цін, тобто більш високого рівня інфляції. Тому даний процес одержав назву інфляційної спіралі, або спіралі " заробітна плата - ціни». Зростання рівня цін провокує підвищення заробітної плати, а зростання заробітної плати служить основою для підвищення рівня цін.

13. Споживання і заощадження. Споживання Сп — це загальна кількість товарів і послуг, що придбані й спожиті протягом певного періоду. Йдеться про те, що споживання є відображенням споживчого, або платоспроможного попиту. Заощадження — це не що інше, як відкладений попит, або частина потреб людини, які не підкріплені купівельною спроможністю з певних причин.

Споживання — це частина доходу після виплати податків, що витрачається на придбання товарів і послуг, а заощадження — друга частина доходу після виплати податків, яка не споживається. Заощадження означає скорочення споживання. Його можна визначити як різницю між доходом і витратами на споживання:

3=Д-СП.

Споживання, заощадження і доход. Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощадження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження, в свою чергу, залежать від суб'єктивного та об'єктивних чинників: «психологічної» схильності людей до споживання і «психологічної» схильності людей до заощадження; рівня доходу та його розподілу, запасу багатства, ліквідних активів, рівня цін, відсоткової ставки тощо.

Ще Дж. Кейнс писав про схильність людей до споживання як психологічний закон, за яким психологія суспільства полягає в тому, що зі зростанням сукупного реального доходу зростає і сукупне споживання, проте не такою мірою, як зростає сам доход.

Схильність людей до споживання — відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання.

Середня схильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частини доходу, що використовується для споживання Сп, до всього національного доходу Д:

ССС„ = Споживання / Доход, або

СССП = СП/Д.

Схильність до заощадження — це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження.

Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це відношення частини доходу, що не споживається 3,.до всього національного доходу Д:

ССЗ = Заощадження /Доход, або

ССЗ = ЗІД.

14. Попит і пропозицію грошей пов'язує модель грошового ринку. Згідно з короткостроковою моделлю грошового ринку, пропозиція грошей, доход і рівень цін є екзогенними змінними. Пропозиція грошей контролюється центральним банком і фіксована на рівні Мs. У короткостроковому періоді рівень цін не змінюється, тому номінальні та реальні змінні моделі збігаються: М=(М/Р); r=і. Таким чином, реальна пропозиція грошей фіксована на рівні (М/Р)s і на графіку показана вертикальною лінією. Альтернативну вартість грошей вимірює ставка процента по такому фінансовому активу, як облігації. Попит на гроші L(r) є спадною функцією процентної ставки (r) для даного рівня доходу (Y).

Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції. Умова рівноваги має вигляд: (М/Р)s = L(r, Y). Точці рівноваги грошового ринку відповідає рівноважна процентна ставка r*. Модель грошового ринку показує, що існує лише єдина ставка, за якої попит на гроші і пропозиція грошей збігаються.

На практиці на грошовому ринку постійно виникають коливання. Вони бувають двох типів:.

• коливання, пов'язані з початковою нерівновагою грошового ринку;

• коливання, пов'язані зі зміною рівноваги.

15. Під інвестиційним попитом розуміють попит підприємців на блага для відновлення зношеного і приросту реального капіталу.

Модель інвестиційного попиту показує таку закономірність: чим вища ставка процента (г), тим менша кількість інвестиційних проектів (I) буде прибутковою.

Рис. Модель інвестиційного попиту

Отже, прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу: вища процентна ставка змушує підприємства (фірми) анулювати певні інвестиційні проекти.

16. Залежно від того, як вирішуються основні проблеми економічного зростання, що стосуються тенденцій, джерел економічного зростання, забезпечення його тривалої стійкості, передбачення наслідків обраної технологічної політики, активізації темпів оновлення та зміни структури національної економіки, визначення домінуючих факторів та результатів економічного зростання, виокремлюють такі моделі економічного зростання: класичну, неокласичну, кейнсіанську, неокейнсіанську. Основними завданнями побудови моделей зростання є: пояснення впливу факторів виробництва на кінцевий результат; визначення частки кожного фактора в забезпеченні зростання кінцевого результату; оптимальне поєднання інструментарію моделей зростання в реалізації макроекономічної політики економічного зростання.

17. Пропозиція робочої сили — це контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають:

— демографічна ситуація;

— характер і зміст праці;

— інтенсивність вивільнення робочої сили;

— ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів;

— система оплати праці;

— кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

18. Основними причинами існування стійкого рівня безробіття є: 1) виплата допомоги по безробіттю; 2) " жорсткість" заробітної плати.

Встановлення і виплата допомог по безробіттю підвищують природний його рівень, оскільки полегшують долю безробітних. Виплата допомоги по безробіттю дає людині можливість довше собі роботу. Механізм впливу мінімальної заробітної плати на зайнятість і безробіття зображено на рисунку.

Рис. Механізм впливу мінімальної заробітної плати на зайнятість і безробіття

Якщо мінімальної заробітної плати не існує, то рівні зайнятості та безробіття визначаються попитом і пропозицією. Рівноважне значення заробітної плати, при якому зайнято N0 осіб, дорівнює Wо (точка Е, що відповідає природному рівневі безробіття). Нехай потім вводиться мінімальна заробітна плата. Мінімум перебуває на рівні, який перевищує величину заробітної плати, за умови, коли ринок праці у стані рівноваги. За такого рівня заробітної плати попит на працю становить лише N1 і така ж кількість працівників зайнята. Але за такого рівня мінімальної заробітної плати бажає працювати N2 осіб. Таким чином, мінімальна заробітна плата підвищує безробіття на (Ш-Ш) осіб. Вона також скорочує зайнятість на (№)- № ) працівників.

" Застигання" ринку праці в нерівноважному стані пов'язане із:

1) законодавчим встановленням мінімуму заробітної плати;

2) фіксацією рівня заробітної плати в колективних договорах з профспілками;

3) " стимулюючою заробітною платою", яка встановлюється і підтримується фірмами для залучення кваліфікованої робочої сили, скорочення плинності кадрів та підвищення рівня продуктивності праці.

19. Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (за ім'ям американського економіста Макса Лоренца (1876-1959 рр.).

Як показано на рисунку, теоретичну можливість абсолютно рівного розподілу доходів характеризує бісектриса (лінія ОА). Вона ілюструє ситуацію абсолютної рівності у розподілі доходів, коли 20 % сімей володіють 20 % сукупних доходів суспільства, 40 % сімей - 40 % доходів і т. д.

Рис. Крива Лоренца

Крива ОСА (лук Лоренца) показує стан фактичного розподілу доходів, тобто реальний пайовий розподіл сімей між сукупними доходами всього суспільства. Чим дужче " натягнутий" лук Лоренца, тим більша ступінь нерівності доходів. Якби фактичний розподіл доходів у суспільстві був абсолютно рівним, то бісектриса та крива Лоренца збіглися б між собою й розрив би зник.

Пряма ОВ відбиває ситуацію абсолютної нерівності у розподілі доходів, коли І % сімей отримує 100 % усіх доходів, а решта немає нічого. У цьому випадку крива Лоренца ОСА збігатиметься з осями координат й утворить трикутник із вершиною в точці В. Трикутник, створений бісектрисою та осями координат, характеризує крайній ступінь нерівності в розподілі доходів.

Отже, крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лоренца у бік збільшення її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності (бісектриси ОА).