Місце і значення процесуального права в системі права

Система процесуального прав - це відносно самостійна, незалежна від системи матеріального права, об'єктивно зумовлена, збалансована і внутрішньо несуперечлива сукупність процесуальних норм, що диференціюються на галузі, інститути і норми.

Головними ознаками системи процесуального права в системі права є:
1) відносна самостійність щодо системи матеріального права;
2) об'єктивна зумовленість, тобто незалежність її існування від будь-якої волі;
3) збалансованість, що означає послідовність у регулюванні суспільних відносин;
4) внутрішня несуперечливість, тобто безконфліктність її галузей, підгалузей, інститутів, норм;

5) диференціація на складові елементи (галузі, інститути і норми).

Галузь - це система процесуальних норм, що регулює певну сферу суспільних відносин, специфічним методом правового регулювання. Наприклад, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право.

Інститут права - це система процесуальних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин. Наприклад, підсудність у кримінально-процесуальному праві. Норма права - це одиничне, загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлене або санкціоноване державою, гарантується та охороняється нею.

Структура процесуального законодавства має такі різновиди:
1) за галузевою ознакою (кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні й інші процесуальні правові акти);

2) за юридичною силою (процесуальні закони, процесуальні підзаконні акти).

Систематизація процесуального законодавства, тобто діяльність по зведенню нормативно-правових актів (або їх елементів) у цілісний комплекс також здійснюється двома основними способами: інкорпорацією і кодифікацією.
Крім об'єктивного критерію (предмета регулювання) чинником формування процесуальних галузей слід вважати кількісне накопичення процесуального правового матеріалу, що уможливлює вирішення питання щодо надання за певних умов сукупності процесуальних норм статусу самостійної галузі, спроможної обслуговувати матеріальну галузь права.

До того ж, у розвитку процесуальних галузей важливу роль відіграє і такий суб'єктивний чинник, як воля держави, її соціальна спрямованість, бажання встановити чи змінити форми правозастосовчої діяльності з урахуванням економічних, політичних та інших умов. [10, c. 181]

На думку Копєйчикова, автора книги " Основи теорії держави і права", побудова правової демократичної української держави полягає у подальшому удосконаленні процесуальних форм правового регулювання. Нинішній час вимагає для здійснення більш ефективного правового регулювання суспільних відносин встановлення більш детальної процедури реалізації законодавства, особливо практики його застосування. Якраз цьому сприяє процесуальне право, що регулює всю сукупність суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації норм усіх галузей матеріального прав, всіма його суб'єктами. Розвинуте і повноцінне процесуальне право, застосоване на демократичних засадах і принципах, є неодмінним елементом міцного правопорядку і законності.
Усі види процесуальних процесів реалізуються через відповідні процесуальні правовідносини. Процесуальні правовідносини зумовлюють динаміку матеріальних правовідносин, вони є похідними останніх. Це визначає специфіку і характер процесуальних правовідносин. [1, c. 101]

Суб'єкти процесуальних правовідносин можна поділити на дві групи. З одного боку це група безпосередньо заінтересованих у результатах юридичного процесу суб'єктів (зокрема, потерпілі, звинувачені, законні представники неповнолітніх) з другого - група суб'єктів, що виконують свої функції для забезпечення реалізації " чужих" інтересів, на межі яких найбільш ефективний розгляд юридичної справи (слідчі, прокурори, працівники міліції).
Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права своїм змістом, що виявляється у своєрідності приписів процесуальних норм, особливостях адресата і деяких моментів структурної побудови. Це обумовлюється, передусім, характером функцій процесуальних норм, їх призначенням. Якщо функції норм матеріального права допомагають у безпосередньому регулюванні поведінки людей, то функції норм процесуального права, є своєрідною надбудовою над нормами матеріального права. Призначення їх полягає у регулюванні суспільних відносин, що складаються у процесі застосування норм матеріального права, сприянні досягненню результату, що передбачений нормою матеріального права. Зазначені функціональні особливості процесуальних норм і визначають своєрідний характер приписів, що містяться у них.