Зазначте причини та наслідки впровадження християнства на Русі за В. Великого

ІІ РІВЕНЬ

Зміцнення централізованої держави вимагало ідеологічного підкріплення шляхом уведення державної релігії з пануванням головного божества, що уособлювало великокнязівську владу.

Першою спробою реліzійnоzо реформуваnnя стало створепnя Володимиром єдиного nаnтеоnу богів nia1topenux nлемеn па чолі з < '1tnязівсь1tим'> богом - громовержцем Перупом. У Києві він поставив кумири на пагорбові поза двором 'l'еремним». Серед них були дерев'яна статуя Перуна зі срібною головою і золотими вусами, зображення Даждьбога, Хорса, Симаргла, Стрибога, Мокоші. Біля статуй богів відбуулася церемонія жертвоприносин, у тому числі, як указує літоописець, і людських. Це була спроба об'єднати різні божества, яким nоклонялися в різних частинах країни. Культ Перуна насаджувався в Стародавній Русі часом самими жорстоокими заходами. Літопис свідчить, що новгородський намісник Добриня, дядько Володимира, силою примушував новгородців підкоритися Перуну як головному богові. Неподалік від Новгоорода, наприклад, була споруджена статуя Перуна, навколо якої горіло вісім негасимих багать.

Однак спроба Володимира створити державну релігію на основі язичництва потерпіла крах.

У 988-989 рр. Володимир провів другу реліzійnу рефоррму. У я1tості nової державnої реліzії було nрийняте хрисстиянство nравославного зра31Са. У літописі навоодиться докладна розповідь про вибір віри, що носить легендаррний характер. У результаті: відвідування руськими посольствами різних держав, бесід із проповідниками мусульманства з Воллзької Болгарії, іудейства з Хазарії, католицтва «з німців» і православ'я з Візантії Володимир нібито вибрав православ'я.

Близько 988 р. Володимир, хрестившися сам, наказав хресстити своїх бояр, а потім і весь народ. Той же самий Добриня, що силою змушував новгородців поклонятися Перуну, тепер насильницьки вводив християнство. Поширеnnя християnnства зустріч'ало протест nростого nароду, що вклоnявся своїм язич'nицьким боzам. Християнство утверджувалося повільно, і на окраїнних землях Київської Русі воно установиилося набагато пізніше, ніж у Києві.

Руські літописи та візантійські хроніки містять посилання на те, що хрещення Русі Володимиром було не першою спробою запровадження християнства у Київській державі. Ще у БО-ті рр. ІХ ст. православ'я прийняла, щоnаймеnше, зnачnа Частиnа дружиnи кnязя Аскольда, а в середиnі Х ст. йому покровительствувала кnяzиnя Ольzа. Одnак, до Володиимира Святославич'а християnська lfep1tBa nе змоzла закрііпитися па Русі як nаnуюча.

Прийnяття християnства мало велике значення для подальшого розвитку руських земель. Воно зміцнювала владу феодалів пад селяnами, своїм вченням освячуючи феодальну власність і підпорядкування владі. Прийняття християнства зміцnювало державnу владу і територіальnу єдnість Київвської Русі. Воно мало вели1tе міжnародnе зnачення, яке полягало в тому, що Русь, відкинувши «примітивне» язичництво, ставала тепер рівnoю іnшим християnським країnа.м, зв'яззки з якими значно розширилися. Нарешті, прийняття християннства зіграло велику роль у розвитку давньоруської культури.

З прийняттям християнства на Русі виникла церква як особблива релігійна організація. На чолі руської православної церккви був поставлений митрополит, призначуваний константиноопольським патріархом, окремі області Русі очолювали єписскопи, ЯКИМ підкорялися священики в містах і селах. Усе населення країни було зобов'язано платити податок на користь церкви - десятину».