Зазначте причини та наслідки протурецького виступу Дорошенка

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, відчуваючи за спиною підтримку могутньої держави, П, Дорошенко разом з військом переходить на лівий, берег Дніпра \ після вбивства козаками і. Брюховецького І668 р. його проголошено гетьманом усієї України. Мети було досягнуто, але цей успіх не вдалося закріпити -надовго, оскільки він був наслідком складних політичних комбінацій і майстерного балансування П. Дорошенка як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Зведена гетьманом будова мала надзвичайно слабку конструкцію і достатньо було вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб вона похитнулася, чим і скористалися вороги. Спочатку польська воєнна активність змусила гетьмана, залишивши Лівобережжя, поспішати на правий берег Дніпра. У цей час не зацікавлені у зміцненні української державності татари підтримали претензії на гетьманську булаву П. Су-ховія, якого висунуло Запорожжя. Ситуацію ще більше ускладнив наступ російських військ, внаслідок якого значна частина лівобережної старшини на чолі з наказним гетьманом Д. Многогрішним змушена була визнати верховенство царя. Аналізуючи перебіг подій у цей час, один із сучасних дослідників пише: " Між собою українці воюють, здається, з більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі приходять на їхню землю й успішно її грабують, плюндрують та поневолюють".

За тих обставин П. Дорошенко посилює протурецьку орієнтацію. Корсунська генеральна старшинська рада (березень 1669 р.) погоджується на офіційне прийняття турецького протекторату, хоча і відмовляється від принесення присяги турецькому султанові. Влітку 1672 р. Оттоманська Порта розпочала воєнні дії проти Польщі, Правобережна Україна знову стала театром воєнних дій, а П. Дорошенко змушений був виступити на турецькому боці. Від перемоги Туреччини гетьман майже нічого не виграв, адже відповідно до Бучачського мирного договору, Порта отримала Подільське воєводство, а.за ним визнавалася територія " у старих кордонах". Більше того, Туреччина дедалі наполегливіше прагне перетворити Україну на безправного васала. Наприкінці 1672 р. Порта вимагає від гетьмана руйнації усіх фортець, за винятком Чигирина, сплати данигіи, роззброєння населення.

Авторитет гетьмана слабшає, він втрачає підтримку мас, оскільки мусив виступати союзником турків та татар, які нещадно плюндрували Україну. У середині 1675 р. ситуація стає критичною: спроби дійти згоди з Росією та відмовитися від проту-рецької орієнтації закінчуються безрезультатно, гетьмана поки-дають один за одним його соратники, родичі і навіть його надійна опора — сердюцькі збройні формування. До того ж помирає його радник та найближчий друг митрополит Й. Тукальський. Перебуваючи у безвихідному становищі, П. Дорошенко у вересні 1676 р. приймає рішення скласти гетьманські повноваження і " здатися Росії.. V

Отже, на третьому етапі Української національної революції (червень 1663 — вересень 1676 рр.) територіальний розкол України призвів до глибокої кризи та певної деморалізації суспільст-ва^Зр часів Гетьманства Гї. Тетері на Правобережжі та І. Брюхо-вецького на Лівобережжі ці катастрофічні процеси виявилися у відмові національної еліти від створення незалежної соборної України; намаганні гетьманів за будь-яку ціну втримати владу, їхній неспроможності консолідувати навколо себе значні сили для вирішення державних питань; відмові від активної участі у боротьбі значної частини заможного козацтва і старшини, " домінуванні регіональних політичних інтересів над державними; залученні іноземних держав до вирішення внутрішніх проблем.

Останньою спробою переломити хід подій, відновити територіальну єдність і повноцінну державність був час гетьманства П.. Дорошенка. Проте внаслідок постійної боротьби козацької верхівки за булаву, низки невдалих кроків та помилок, зради союзників, намагання Польщі, Росії та Туреччини контролювати 'хід подій в українських землях П. Дорошенко втратив підтримку народних мас і не зміг об'єднати українські землі в межах однієї держави і відновити її незалежність;. Падіння гетьманства на Правобережжі стало завершальним актом Української національної революції.