Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Слов'янські племена






Предками українців є слов'яни. Звідки ж пішли слов'яни і як вони з'явилися в українських землях?

Походження слов'ян

Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із вене­дами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів - Плінія, Тацита, Птолемея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від серед­ньої течії Дніпра до Віспи.

Звідси, в ІІ-VІІ ст. н.е. - в період Вели­кого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги),

Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македон­цям, чорногорцям.

Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.

З II ст. н.е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогод­нішній день (досліджено більше 2 тне. поселень).

Провідною галуззю економіки антів було сільське господарство. Поширилося орне землеробство, практикувалося дво­пілля, вирощували пшеницю, ячмінь, овес, просо, горох, коноплю, сочевицю. Анти не тільки забезпечили себе хлібом, а й ви­возили зерно на зовнішні ринки. У всіх поселеннях знайдено залишки залізо- та бронзоплавильних майстерень. Виявлено близько 100 найменувань виробів із заліза і сталі.

Анти підгримували торговельні зв'язки з сусідами (скіфами, сарматами, готами та ін.), а також з провінціями Римської імперії. Інтенсивний розвиток економіки обумовив розклад общинного господар­ства, соціальне розшарування, появу нових форм політичної організації.

В IV ст. н.е. анти створили державне об'єднання (Антський союз) зі спадковим вождем, організованим військом та участю населення в політичному житті (віче). Ант­ський союз мав характер військової демократії. Проіснував до 7 ст. н.е. і роз­пався під ударами аварів.

Після його розпаду на території Украї­ни, де розселилися східні слов'яни, утвори­лися окремі племінні об'єднання, розташу­вання і назва яких відомі із літопису " Повість минулих літ": поляни, древляни, сіверяни, тіверці, уличі, волиняни, дуліби, білі хорвати, дреговичі.

У найбільш вигідному геополітичному положенні опинилися поляни, які про­живали у Середньому Подніпров'ї: вони знаходилися майже в центрі східнослов'ян­ських племен, на перехресті важливих торговельних шляхів. Саме поляни стали центром консолідації східнослов'янських земель, їх столицею був Київ, заснований, за даними археологів, у кін. V - першій пол. VI ст. За легендою, Київ заснували князь Кий, його брати Щек, Хорив і сестра Либідь. Першими ж київськими князями, існу­вання яких зафіксовано письмовими джере­лами, були Дір і Аскольд, які правили у 30-50-х рр. IX ст. до 882 р.

За одними писемними відомостями, Аскольд і Дір були нащадками Кия, за іншими-дружинниками варязького князя Рюрика, який правив племенами ільмен­ських слов’ян у північних Новгородських землях. Як сповіщається в літописі, слов'ян­ське населення запросило варязьких князів, аби ті забезпечили спокій в їхніх землях.

Пояснюючи походження правлячої династії руських князів, літописець Нестор наводить переказ про трьох братів-варягів (норманів), котрі прийняли владу в осередках трьох племінних союзів східних слов'ян, які покликали їх: Рюрик у Новгороді, Синеус — в Білоозері, Трувор—в Ізборську. По смерті братів Рюрик робиться правителем Північної Русі й родоначальником династії Рюриковичів у Давньоруській державі. Наступник Рюрика, його воєвода Олег, утверджується в Києві, об'єднавши Північну Русь із Південною, після чого правління переходить до нащадка Рюрика, його сина Ігоря.

Імена братів відповідають давньоскандинавським антропонімам. Це зумовило визнання норманського походження династії Рюриковичів. Однак в останні роки висловлено слушну думку про існування історичного ядра переказу, запропоновано його реконструкцію: угода між місцевою знаттю і ватажком (чи ватажками) загону вікінгів (норманів), що став згодом новгородським князем і засновником давньоруської князівської династії.

 

З середини IX ст. навколо полян постає стабільне державне об'єднання, яке в арабських письмових джерелах отри­мало назву Куявія, а сучасні історики називають його Руською землею або Київ­ським князівством.

Міжнародні зв'язки Київського кня­зівства свідчать про його могутність, авторитет. У 860 р. дружина Аскольда здій­снила похід на Візантію, змусивши її спла­тити контрибуцію.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал