Сутність інноваційної діяльності в умовах глобалізації

Протягом тривалого часу світова економіка розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів, а у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси і явища. В сучасних умовах трансформації економіки розвиток і ідентифікація сучасного виробництва повинні цілком базуватися на нових рішеннях в галузі технології, техніки, організаційних форм й економічних методів господарювання, тобто різних нововведеннях.

Конкурентоспроможність на світовому ринку все більше залежить від продукції, в основі якої лежать нові знання. Сьогодні розвиток продуктивних сил відбувається при тісній взаємодії науки і нових технологій з виробництвом.

Науково-технічний прогрес - один з важливих чинників економічного розвитку. Багато видатних економістів, таких як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Е. Бем-Баверк приділяли увагу досягненням у сфері нової техніки й технології. Так, А. Сміт перший розділ своєї праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» присвятив, головним чином, тому, що сучасні економісти називають науково-технічним прогресом і економічним зростанням. Вважаючи, «що значне збільшення кількості роботи, яку може виконати в результаті поділу праці та сама кількість працівників залежить від трьох різних умов: по-перше, від збільшення вправності кожного окремого працівника; по-друге, від економії часу, який зазвичай утрачається на перехід від одного виду праці до іншого; по-третє, від винаходу великої кількості машин, які полегшують і скорочують працю та дають змогу одній людині виконувати роботу кількох».

Велике значення НТП надавали західні економісти ХХ століття, які вивчали проблеми економічного зростання, а саме: Р. Солоу, Й. Шумпетер, Д. Сахал, Р. Фостер, Б. Твісс, Е. Денісон та ін. [17; 21; 24]. Поряд із природними і трудовими ресурсами, основним виробничим капіталом суспільства, важливим джерелом економічного зростання вони вважали

Що стосується кількісних оцінок впливу інновацій на зростання ВВП, то М.Абрамовіц, Р. Солоу, Е. Денісон, Л.Канторович та інші відомі економісти оцінювали вплив цього чинника на рівні 88%. Так, згідно з твердженням Р. Солоу в причинах приросту інвестицій необхідно вбачати лише 12% збільшення виходу продукції з розрахунку на одну людино-годину, а близько 87, 5% - у технологічних зрушеннях.

П оява інновації має два основних відправних пункти:

I. Потреба ринку, тобто наявний попит на визначений продукт (товар, послугу). Інакше кажучи, інновація - це відповідь на потреби ринку або маркетинговий варіант, який можна назвати еволюційним.

II.Винахідництво, тобто інтелектуальна діяльність людини зі створення нового продукту, спрямованого на задоволення попиту, що відсутній на ринку, але може з'явитися з появою цього нового продукту. Тобто фактично це створення нового ринку, який може вважатися радикальним, революційним шляхом.

Термін та поняття “інновації” як нової економічної категорії ввів у науковій праці „Теорія економічного зростання” австрійський вчений Йозеф Алоїз Шумпетер. Поняття „інновація” він трактував, як зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих та транспортних засобів, ринків та форм підприємств у промисловості. Й. Шумпетер характеризував інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, мотивованих підприємництвом. Їх здійснює підприємець, що «спрямовує засоби виробництва в нове русло» і завдяки цьому отримує підприємницький прибуток. У поняття інновації Й. Шумпетер вкладав широкий зміст та ідентифікував такі її види:

­ виготовлення нового блага;

­ упровадження нового методу виробництва;

­ освоєння нового ринку збуту;

­ отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів;

­ проведення відповідної реорганізації, наприклад, забезпечення монопольного положення.

Значний вклад у формування теорії інноваційної діяльності – інноватики - внесли російські дослідники. Насамперед, це М.Д. Кондратьєв - автор теорії великих кон’юнктурних циклів. Хвильова теорія М. Кондратьєва дала можливість фахівцям в області управління досліджувати причини спадів в промисловості та визначити шляхи уникнення кризових ситуацій за рахунок інноваційного оновлення капіталу.

Проведемо аналіз сучасних визначень терміну „інновація”, який був запропонований різними вченими.

За словами Б. Твісса, інновація - це процес, у якому винахід або ідея набуває економічного сенсу. Ф. Діксон визначав інновацію як сукупність технічних, виробничих та комерційних заходів, які призводять до появи на ринку нових та поліпшених промислових процесів та обладнання. Відомий угорський учений Б. Санто вважає, що інновація - це такий суспільний техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей і винаходів приводить до створення кращих за своїми властивостями виробів та технологій, і, якщо інновація орієнтована на економічну корисність, прибуток, то поява її на ринку може принести додатковий прибуток. Д. Сахал у роботі «Технічний процес: концепції, моделі, оцінки» розглядає інновації як елементи, що виводять із рівноваги всю економічну систему. Вони супроводжуються стійкими коливаннями, що продовжуються тривалою дією окремих радикальних нововведень. Польський економіст М. Хучек характеризує інновацію в трьох напрямках: функціональному, атрибутивному, предметному. За функціонального підходу акцент роблять на інновації як процесі свідомого здійснення змін у техніці, технології, організації праці. За атрибутивного - інновації розглядаються як одна з можливих реакцій підприємства на суспільні потреби. Предметний підхід стосується цілої сукупності виробів, процедур і методів, що характеризуються певними рисами. Інновація при цьому полягає в упровадженні нових видів інструментів або нових принципів користування інструментом, нової сировини чи матеріалу або в новій дії.

На думку російських вчених, таких, як В.Г. Мединський, під інновацією розуміють об’єкт, який впроваджений в виробництво в результаті проведеного наукового дослідження або зробленого відкриття, що є якісно відмінним від попереднього аналога [89]. Провідні економісти під інновацією розуміють кінцевий результат інноваційної діяльності, що реалізується у вигляді нового або модернізованого продукту, який реалізується на ринку, нового технологічного процесу, що впроваджено у діяльність суб’єкта господарства. І.Т. Балабанов виділив та окреслив цій термін як матеріалізований результат, що одержаний від вкладення капіталу в нову техніку або технологію, в нові форми організації виробництва праці, обслуговування та управління, включаючи нові форми контролю, обліку, методів планування, аналізу та інші [11].

За словами Р.А. Фатхутдінова, інновація – це кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об’єкту управління і одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту [142].

Серед українських вчених, які займаються проблемами інноваційної діяльності, також зроблено багато вдалих спроб у визначенні поняття „інновація”. Так, за словами В.Ф. Гринькова, інновація - це використання в тій або іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових, соціальних відносинах, науці, культурі, освіті та ін.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на вдосконалення соціально-економічної діяльності [33]. С.М. Ілляшенко під інновацією розуміє кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва та збуту товарів, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування підприємств, які їх використовують.

Такі вчені, як Василенко В.О. та Шматко В.Г. визначають інновацію як нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом і, яке полягає у відновленні основних фондів і технологій, в удосконалюванні управління й економіки підприємства.

В Законі України “Про інноваційну діяльність”, інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги. А також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Аналіз різноманітних визначень інновації дозволяє зробити висновок, що специфічний зміст інновацій складається зі змін, а головною функцією інноваційної діяльності є функція змін. Отже, інновації можна трактувати в трьох аспектах:

- інновація в широкому значенні - як будь-яка зміна, що підвищує конкурентоспроможність суб'єктів господарювання;

- інновація у вузькому значенні - як процес трансформації наукових досягнень у виробництво;

- інновація, яка впроваджена в господарську практику. Інновація - це нове явище, новаторство або будь-яка зміна, яка вноситься суб'єктом господарювання у власну діяльність з метою підвищення своєї конкурентоспроможності, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Таким чином, здійснивши аналіз наукової думки, у залежності від об'єкта і предмета дослідження, інновації можна розглядати: як процес; як систему; як зміну; як результат.

Аналіз літературних джерел дав змогу надати подальшого розвитку визначення поняття “інновація”: кінцевий результат інноваційної діяльності, який отримав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, який виведено на ринок, нового або удосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або у новому підході до соціальних послуг, та має економічний, соціальний, екологічний, науково-технічний або інший вид ефекту.

Узагальнюючи досвід, та на основі проведеного аналізу запропонованих класифікацій інновацій, нами була розроблена наступна класифікація інновацій та інноваційних процесів.

Рис. 1.2. Класифікація інновацій за ознаками

Отже, створення ефективної системи управління інноваційною діяльністю потребує наявності відповідних теоретичних розробок, які спрямовані на уточнення понятійного апарату та класифікації інновацій, а також дослідження генезису інновацій.

Терміни «інновація» та «інноваційний процес» близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний зі створенням та розповсюдженням інновацій.

Інноваційний процес - це процес перетворення наукового знання в інновацію, який можна представити як послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація перетворюється від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги та розповсюджується при практичному використанні.

Сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються в процесі реалізації інновацій, можна визначити як інноваційний процес.

Інноваційний процес - це послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація перетворюється від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги та розповсюджується в господарчій практиці і суспільній діяльності [33].

Інноваційна діяльність є надзвичайно складним процесом і залежить від різноманітних зовнішніх умов (історичних, соціально-економічних тощо), а також від мети, на досягнення якої спрямована. Огляд природи інноваційного процесу показує, що розвиток йшов від простих лінійних моделей до більш складних діалогових.

Таким чином, проведене дослідження дозволило виділити кілька поколінь моделей інноваційного процесу (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.