Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Покоління моделей інноваційного процесу
|
|
| Період | Основні характеристики |
| 1950-ті - середина 1960-х років | Проста лінійна модель інноваційного процесу (simple linear model), яка підштовхується технологією (technology push) |
| Кінець 1960-х - початок 1970-х років | Лінійна модель з урахуванням потреб ринку |
| Початок 70-х - середина 80-х років | Модель взаємодії (сoupling model), у якій ураховується взаємодія між різними елементами і їх зв'язок |
| Середина 80-х - 90-ті роки | Паралельна модель (рarallel model), характеризує інтеграцію всередині фірми з постачальниками та покупцями |
| Останні роки - майбутнє | Модель стратегічної інтеграції (systems integration). Гнучка реакція фірми на зміни в зовнішньому середовищі, безперервний інноваційний процес |
Перше покоління (1955 рік - середина 1960-х років): модель технологічного виштовхування (technology push model). Простий лінійно-послідовний процес з визначним значенням НДДКР і відношенням до ринку лише як до споживача результатів технологічної активності виробництва.
Перше покоління інноваційного процесу можна проілюструвати наступною схемою, представленою на рисунку (Додаток Б).
Тривалість інноваційного циклу від початку фундаментальних досліджень до виходу нової продукції на ринок для моделі технологічного виштовхування можна записати у вигляді формули:
| t1 = tф + tп + tоо + tм + tпо + tв + tпр + tс, | (1.1) |
де t1 - тривалість інноваційного циклу для моделі технологічного виштовхування;
tф - тривалість фундаментальних досліджень;
tп - тривалість прикладних досліджень;
tоо - час на розробку дослідних зразків;
tм - тривалість маркетингових досліджень;
tпо - час на розробку промислових зразків;
tв - час на впровадження у виробництво (прямо залежить від технологічного рівня виробництва);
tпр - тривалість виробничого циклу;
tс - час на впровадження нового товару на ринок.
Друге покоління (кінець 1960-х - початок 1970-х рр.): ринково орієнтована лінійно-послідовна модель (need pull model), з урахуванням підвищення важливості ринку, на потреби якого реагують НДДКР. Інноваційний процес другого покоління підштовхується необхідністю.
Для ринково орієнтованої лінійно-послідовної моделі тривалість інноваційного циклу можна записати у вигляді формули:
| t2 = max { tм, (tф + tп + tоо + tпо + tв + tпр + tс)}, | (1.2) |
де t2 - тривалість інноваційного циклу для ринково орієнтованої лінійно-послідовної моделі;
tф - тривалість фундаментальних досліджень;
tп - тривалість прикладних досліджень;
tоо - час на розробку дослідних зразків;
tм - тривалість маркетингових досліджень;
tпо - час на розробку промислових зразків;
tв - час на впровадження у виробництво (прямо залежить від технологічного рівня виробництва);
tпр - тривалість виробничого циклу;
tс - час на впровадження нового товару на ринок.
Третє покоління (початок 1970-х - середина 1980-х рр.): сполучена модель (coupling model). У значній мірі комбінація першого і другого поколінь з акцентом на зв'язок технологічних здібностей і можливостей з потребами ринку.
Для сполученої моделі тривалість інноваційного циклу буде мати вигляд:
| t3 = max {tм, (tв + tс), (tф + tп + tоо + tпо + tпр + tс)}, | (1.3) |
де t3 - тривалість інноваційного циклу для сполученої моделі;
tф - тривалість фундаментальних досліджень;
tп - тривалість прикладних досліджень;
tоо - час на розробку дослідних зразків;
tм - тривалість маркетингових досліджень;
tпо - час на розробку промислових зразків;
tв - час на впровадження у виробництво (прямо залежить від технологічного рівня виробництва);
tпр - тривалість виробничого циклу;
tс - час на впровадження нового товару на ринок.
Четверте покоління (середина 1980-х до теперішнього часу) - це японська модель передового досвіду. Відрізняється тим, що в ній акцентується увага на рівнобіжну діяльність інтегрованих груп, зовнішні горизонтальні і вертикальні зв'язки. Головне в цій моделі - рівнобіжна діяльність. Одночасна робота над ідеєю декількох груп фахівців, що діють у декількох напрямках.
Для японської моделі передового досвіду тривалість інноваційного циклу має вигляд:
| t4 = max {tм,, (tв + tс), (min{(tф1 + tп1 + tоо1 + tпо1)…(tфn + tпn + tооn + + tпоn} + tпр + tс))}, | (1.4) |
де t4 - тривалість інноваційного циклу для японської моделі передового досвіду;
tф - тривалість фундаментальних досліджень;
tп - тривалість прикладних досліджень;
tоо - час на розробку дослідних зразків;
tм - тривалість маркетингових досліджень;
tпо - час на розробку промислових зразків;
tв - час на впровадження у виробництво (прямо залежить від технологічного рівня виробництва);
tпр - тривалість виробничого циклу;
tс - час на впровадження нового товару на ринок.
П'яте покоління: сьогодення - майбутнє. Модель стратегічних мереж (strategic networking model). Стратегічна інтеграція й встановлення зв'язків відрізняється тим, що до паралельного процесу додаються нові функції. Це процес ведення НДДКР з використанням систем обчислювальної техніки й інформатики, за допомогою яких встановлюються стратегічні зв'язки. Новатори обмінюються електронними даними з постачальниками, партнерами й споживачами. Однак, маркетинг є не кінцевим етапом, саме його початком. Він триває на всьому шляху від фундаментальних досліджень до обслуговування готової продукції після її реалізації.
Для моделі стратегічних мереж тривалість інноваційного циклу можна представити у вигляді формули:
| (1.5) |
де t5 - тривалість інноваційного циклу для моделі стратегічних мереж;
tф - тривалість фундаментальних досліджень;
tп - тривалість прикладних досліджень;
tоо - час на розробку дослідних зразків;
tм - тривалість маркетингових досліджень;
tпо - час на розробку промислових зразків;
tв - час на впровадження у виробництво (прямо залежить від технологічного рівня виробництва);
tпр - тривалість виробничого циклу;
tс - час на впровадження нового товару на ринок.
Еволюція підходів до моделювання інноваційного розвитку веде до все більшого перехрещення процесів розробки нової техніки й технологій, що, у свою чергу, веде до скорочення як загальної тривалості, так й тривалості окремих стадій інноваційного циклу. Стратегічна інтеграція й встановлення зв'язків з використанням систем обчислювальної техніки й інформатики на сучасній стадії еволюція підходів до стратегії інноваційного розвитку сприяє обміну інформацією про новітні наукові розробки, з одного боку, і вимогах, пропонованих ринком - з іншої.
Рівень та масштаби нововведень, а також умови їх реалізації не завжди відповідають потребам конкретних виробників і споживачів, тому в інноваційному процесі інформація про нововведення є обов'язковою умовою.
Таким чином, можна зробити висновок: що інноваційний процес закінчується із внесенням змін у діяльність промислового підприємства й обумовлений одержанням інновації, що одночасно породжує створення інших інновацій. Прибуткова складова інноваційного процесу формується у вигляді надходжень від продажу технології, самої продукції, " готового" діючого бізнесу й існує в умовах практичної відсутності конкуренції на відповідних ринках.
Інноваційний процес дослідники розглядають з різних позицій, а саме:
- як лінійне здійснення науково-дослідницької, науково-технічної, виробничої діяльності та маркетингу;
- як паралельно-послідовне здійснення НДДКР і комерціалізації новинок;
- як тимчасові етапи життєвого циклу інновації;
- як процес фінансування інновацій.
Загальну модель інноваційного процесу з урахуванням трансферу технологій, здатності нововведення до вдосконалення та застосування в інших сферах зображено на рис. 1.3.
