Лекція 10. Синтаксичні особливості перекладу

1. Синтетичні та аналітичні типи мов;

2. Логіка англійського речення;

3. Типи синтаксичних трансформацій при перекладі;

4. Типові труднощі перекладу різних членів речення в англійській мові;

Пізнання нової мови є освоєння її специфічної зовнішньої форми передачі змісту думки. Логіка мислення найбільш явно виражена в синтаксичному устрої мови, тобто в правилах, за якими окремі слова перетворюються в речення. Базові типи речень та самі члени речення в англійській і українській мові однакові. Але лінійне розташування членів у реченні розрізняється. Як відомо, лінійне розташування членів речення в мовленнєвому ланцюгу виконує в обох мовах граматичну, комунікативну, стилістичну і смислорозрізнювальну функції, але значущість цих функцій в данних мовах різна: для англійського речення характерні найперше граматична і смислорозрізнювальна функція, для українського – комунікативна і стилістична. Це зумовлюється тим, що англійська і українська мови є прикладами двох типів мов: аналітичного і синтетичного. Вже сама назва цих типів показує, що за принципом побудови вони різні. Синтетичні мови, до яких відноситься українська, мають внутрішнє граматичне закріплення, тобто зв’язують слова у смислові одиниці за допомогою закінчень, що позначають категорію роду і відмінку, тому позиція слова у реченні є рухливою.

Я бачив дівчинку. = Дівчинку я бачив.

Саме зміна внутрішньої форми слова дівчинку дозволяє поставити доповнення на перше місце без втрати смислу повідомлення, але логічний наголос цих двох речень різний, оскільки в синтетичних мовах центр повідомлення- нова інформація для читача, найчастіше знаходиться на останньому місці. В першому реченні центр повідомлення буде слово дівчинку, в другому реченні ми розуміємо, що читачу вже відомо про наявність дівчинки і предмет повідомлення в тому, що автор її бачив.

Отже, зв’язок слів у реченні мови синтетичного типу визначається граматичними ознаками у вигляді суфіксів та закінчень. Наочно побачити дію граматичних ознак можна на прикладі спеціального речення, яке більш як п’ятдесят років тому назад академік Л. Щерба запропонував своїм студентам для аналізу. В цьому реченні немає жодного значущого слова. Вони замінені квазі-словами, в яких збережені граматичні ознаки, типові для російської мови, граматично близької до української:

Глокая куздра штеко будланула токастенького бокренка.

Незважаючи на те, що ми не знаємо значень цих слів, завдяки граматичним ознакам ми можемо з легкістю відповісти на питання: - Хто виконував дію? – Куздра. –Яка вона була? – Глокая. – Що вона зробила? – Будланула і так далі. Таким чином, навіть без знання слів з опорою на граматичні ознаки можна встановити, якими частинами мови та речення є кожне слово.

У мовах з аналітичним устроєм логіка мислення одержує своє зовнішнє граматичне закріплення. Відсутність закінчень, які б сигналювали про функцію слова у реченні, змушує шикувати слова, виходячи з логіки ваги слова для створення повідомлення. Більш важливі головні члени, які й займають перші позиції уреченні, а другорядні - займають свою другорядну позицію. Словосполучення, побудовані з одних і тих же слів, можуть тільки в залежності від порядку слів мати різні значення:

To read the book –читати книгу;

The book to read – книга для читання.