Стилістичні прийоми.

1. Мова художнього тексту, як об’єкт дослідження.

2. Два типи аналізу художнього тексту.

3. Значення теорії контексту для адекватного розуміння тексту.

4. Стилістичний контекст і стилістичний прийом.

5. Тропи як засоби створення художнього образу.

Мова художньої літератури – зіставна частина загальнонародної мови. Разом з тим, це категорія більш широка, ніж „сучасна літературна мова”, адже в художніх творах нерідко використовуються елементи минулих епох: архаїзми, історизми; позалітературні елементи (діалектизми, жаргонізми тощо). Це дозволяє вважати мову художньої літератури особливою системою, в якій можуть бути використані абсолютно всі мовні елементи, які є, чи колись були, чи взагалі принципіально можливі у мові (наприклад, неологізми, що створені самим письменником). Тобто, мова художньої літератури знаходиться як би над усіма функціональними стилями. При цьому мова художньої літератури виконує не тільки комунікативну функцію (функцію спілкування), а передусім, функцію естетичну. Тобто, слово у художньому творі вживається письменником не стільки з метою повідомити про щось, скільки з певними художніми цілями: передати авторське сприйняття чого-небудь (почуття, вчинку), створити в читача певний настрій і т. ін. Слово має як фіксоване значення, відображене словником, так і створює новий смисл, невідомий словнику. Під впливом естетичної функції в художньому тексті використовується перетворення загальномовних засобів згідно індивідуально-авторського ідейного замислу. Думки і емоції автора передаються численними мовними засобами, які створюють найважливішу ознаку художньої мови – її образність. Саме поняття художнього образу є досить неопрацьованим у сучасній лінгвістиці, але нас задовольнить погляд певної частини літературознавців на образ, як на характер. При такому розумінні образу слова стають „атомами”, з яких і вимальовується образ. Таким чином, слово художньої мови майже завжди естетично мотивоване, а тому збагачене додатковими смисловими відтінками, які повинен відчувати перекладач. Як правило, естетична функція створюється повтором домінуючих мовних елементів на фонетичному, лексичному, синтаксичному чи стилістичному рівні. Тільки поглиблений мовний аналіз художнього тексту допоможе перекладачу роздивитись всі мовні засоби, які застосовував автор при створенні образів свого твору, і які слід відтворити у перекладі, щоб зберегти ідейно-образну систему першотвору.