Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Еволюційні ідеї Ж.-Б.Ламарка






Французький зоолог Жан-Батіст Ламарк (1744-1829), директор Зоологічного музею в Парижі, у 1809 році у книзі «Філософія зоології» запропонував свою теорію еволюції. Теорія побудована на двох головних факторах:

— будь-яка мінливість організмів є спадковою і зумовлена впливом зовнішніх умов;

— внутрішнє прагнення оганізмів до прогресу, тобто таке, яке не залежить від умов довкілля.

Ж. -Б. Ламарк допускав, що Творець створив матерію і природу з її законами, однак на цьому творча діяльність Бога завершується. Він підкреслив, що жива природа якісно відрізняється від неживої. Організми могли з'явитися з неживої матерії шляхом самозародження під впливом тепла, світла, вологи тощо. Форми живих організмів розвивались від найпростіших одноклітинних до дуже складних під впливом умов довкілля, набуваючи корисних пристосувальних ознак, змінюючи свою будову, функції, індивідуальний розвиток. Інакше кажучи, за Ламарком, еволюція — це процес набуття корисних ознак, які успадковуються потомством. Організми, що не мають нервової системи, змінюються безпосередньо під впливом чинників довкілля: листки водяних рослин лінійної форми, бо витягуються течією тощо. Тварини виробляють при­стосування за схемою: зміна потреб призводить до зміни звичок, зміна звичок — до вправляння одних органів і невправляння інших. Ті органи, які вправляються — розвиваються, а ті, що не вправляються, — редукуються (зменшуються). Згодом ці зміни успадковуються. Наприклад, жирафа почала живитися листками дерев, тому завжди витягувала шию, передні ноги, і тому вони у неї видовжились, і ці набуті особливості передалися нащадкам. Але Ламарк досліджував переважно модифікаційну мінливість, яка є неспадковою і являє собою реакцію організмів певного виду на конкретні зміни умов середовища. Отже, за Ламарком, одним з факторів еволюції є те, що будь-яка мінливість є спадковою і зумовлена впливом зовнішніх умов.

Інший фактор еволюції, за даним автором, зумовлений внутрішнім пра­гненням організму до прогресу, тобто не залежить від умов довкілля. Вчений розглядав еволюцію як процес безперевних змін, які полягають в ускладненні будови і переході від нижчого щабля організації до вищого. Такі щаблі він назвав градаціями. Нижчі щаблі — це бактерії, інші мікроорганізми, вищі, — теплокровні тварини (ссавці), в тому числі й людина. Наявність видів, що пе­ребувають на різних щаблях досконалості в даний момент існування на Землі, він пояснював тим, що життя безперервно самозароджується, а багато органі­змів, які виникли пізніше, ще не встигли вдосконалитись.

Значення вчення Ж.-Б. Ламарка полягає в тому, що він створив першу еволюційну теорію, відзначив прогресивний хід еволюції, походження вищих форм від нижчих, проаналізував передумови еволюції (мінливість, спадковість), звернув увагу на фактор часу, необхідний еволюції, успішно розробив проблему мінливості виду, запропонував генеалогічну класифікацію тварин.

Проте вчений не зумів правильно розв'язати питання про рушійні сили еволюції, дати пояснення градаціям, заперечував природне вимирання виду. Таким чином, теорія Ламарка не змогла послідовно матеріалістично пояснити багатьох важливих проблем еволюційного розвитку.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал