Симптоми ексикозу

Зниження маси тіла на 500-800 гр за добу

Западання великого тім’ячка, загострені риси лиця

Зниження тургора, сухість шкіри і слизових оболонок плач без сліз

периферійний спазм судин і централізація кровообігу (блідість, олігурія, наростання гематокриту (згущення крові).

Лікування.

- Водно-чайної паузи - 12-24 год - пероральної регідратації: 5-10 мл кожні 5-10 хвилин

- Дозоване годування:

1-й день по 10 мл 10 разів на добу + залишок пероральні розчини

2-й день 200 мл на добу

3-5-й день 500 мл на добу

Пероральна регідратація дає ефект у більшості випадків легкого зневоднення Можна використовувати готові водно-сольові розчини або приготувати їх самостійно. Для більшості випадків підходить розчин із 8 чайних ложок цукру, 1/2 чайної ложки натрію хлориду (кухонної солі), 1/2 чайної ложки натрію гідрокарбонату (питної соди), 1/3 чайної ложки калію хлориду. Розчин, запропонований ВООЗ для пероральної регідратації: 3, 5 г натрію хлориду, 2, 5 г натрію гідрокарбонату 1, 5 г калію хлориду, 20 г глюкози на 1 л води. У разі легкого зневоднення достатньо ввести рідини 50 мл/кг на добу, середньої тяжкості — 100 мл/кг на добу. Пероральна регідратація завершується протягом 4—6 год. Для більшої толерантності рідину вводять чайною ложкою або шприцом зі швидкістю 5 мл/хв.

Компенсацію тривалих втрат здійснюють за правилом: 10 мл/кг додатково на кожне випорожнення.

Кожні надлишкові 10 дихальних рухів і підвищення температури тіла на 1 °С потребують додаткового введення 10 мл/кг на добу рідини. Проте ця рідина може бути звичайною водою, оскільки під час перспірації не втрачаються іони.

Розраховувати фізіологічну потребу в рідині можна за такими нормами: дитина з масою тіла менш аніж 10 кг потребує 100 мл/кг на добу, 11—20 кг — 1000 мл + -і- 50 мл/кг на добу на кожний кілограм після 10 кг, більш аніж 20 кг — 1500 мл + + 20 мл/кг на добу на кожний кілограм після 20 кг. Наприклад, дитина важить 25 кг: 1500 + 20 • 5 = 1600 мл. Для дорослих добова потреба в рідині становить 2—2, 5 л.

У разі соледефіцитного та ізотонічного зневоднення співвідношення розчину глюкози й ізотонічного розчину натрію хлориду становить 2: 1, вододефіцитного (гіпертонічного) — частка розчину глюкози зростає до 3, а співвідношення — 3: 1.

Соледефіцитне зневоднення. У разі гіпотонічного зневоднення половини добової кількості рідини мають увести протягом перших 8 год, другу половину — протягом наступних 16 год.

Вододефіцитне зневоднення. Для регідратації використовують 5 % розчин глюкози й ізотонічний розчин натрію хлориду в співвідношені 3: 1. Рівень натрію хлориду в крові контролюють кожні 4—6 год.

Ізотонічне зневоднення. У разі ізотонічного зневоднення (концентрація натрію 130—150 ммоль/л) лікування таке, як соледефіцитного.

Антибіотикотерапія показана в більшості випадків кишкового токсикозу з ексикозом. Її призначають за наявності збудника або за підозри на його наявність. Призначають нітрофурани, фуразолідон. Для зменшення кількості діареї можна призначати імодіум. Усунути токсини і віруси з травного каналу можна за допомогою ентеросорбентів.

Гіпотрофія — патологічний стан, який характеризується дефіцитом маси тіла

Причини:

1. недостатня енергетична цінність продуктів харчування

2. недоотримання білків з їжею

3. зниження апетиту при перинатальному ураженні ЦНС

4. вада розвитку, яка перешкоджає просуванню їжі в кишки (розщілина губи чи піднебіння, пілоростеноз)

5. синдром вкороченої кишки, мальабсорбція (дисахаридазна недостатність, целіакія, муковіспидоз, ексудативна ентеропатія, ентеропатичний акродерматит)

6. спадкові аномалії обміну речовин (галактоземія, фруктоземія, хвороби Німана — Піка, Тея — Сакса)

7. Пухлини

8. тяжка інфекція (анорексія внаслідок інтоксикації)

9. вади серця (порушення перфузії тканин, гіпоксія)

10. катаболічний стан (гіпертироз, хіміотерапія).